На даний час гранично допустимі рівні іонізуючого опромінювання визначаються НРБ - 76/87 і основними санітарними правилами роботи з радіоактивними речовинами ОСП 72/87.
Відповідно до цих документів встановлені такі категорії осіб, які опромінюються:
1 Категорія А - персонал, що безпосередньо працює з ІВ.
2 Категорія Б - обмежена частина населення, що живе або працює недалеко від установок, які використовують ІВ і може потрапити під дію опромінення.
3 Категорія В - решта населення країни.
У порядку спадання радіочутливості встановлюється три групи критичних органів тіла людини:
Дозові межі внутрішнього опромінювання (еквівалентна доза).
Дозові межі, бер на рік
Групи критичних органів
1
2
3
Гранично допустима доза для категорії А
5
15
30
Межа дози категорії Б
0,5
1,5
3
Для категорії А встановлена гранично допустима доза (ГДД).
Гранично допустима доза - найбільше значення індивідуальної еквівалентної дози за рік, яке при рівномірній дії протягом 50 років не викликає в стані здоров'я персоналу несприятливих змін, які можна виявити сучасними методами досліджень.
У будь-якому випадку доза, накопичена до 30 років, не повинна перевищувати 12 ГДД, тобто 12·5 = 60 бер.
Людина постійно піддається опромінюванню природним фоном випромінювання. Природний фон ІВ створює потужність еквівалентної дози (Декв): 36–180 м·бер/рік або що теж саме 0,36-1,8 мЗв/рік. Це відповідає потужності експозиційної дози 0,41–2,2 мкР/рік або 40 – 200 мР/рік.
Окрім цього, людина опромінюється при рентгенівському просвічуванні в лікарнях (флюорографія - 0,2-0,5 Р, рентгенівські дослідження до 20 Р).