загрузка...
 
2 Нормування іонізуючого випромінювання
Повернутись до змісту

2 Нормування іонізуючого випромінювання

На даний час гранично допустимі рівні іонізуючого опромінювання визначаються НРБ - 76/87 і основними санітарними правилами роботи з радіоактивними речовинами ОСП 72/87.

Відповідно до цих документів встановлені такі категорії осіб, які опромінюються:

1 Категорія А - персонал, що безпосередньо працює з ІВ.

2 Категорія Б - обмежена частина населення, що живе або працює недалеко від установок, які використовують ІВ і може потрапити під дію опромінення.

3 Категорія В - решта населення країни.

У порядку спадання радіочутливості встановлюється три групи критичних органів тіла людини:

1) все тіло, гонади, червоний кістковий мозок;

2) м'язи, щитовидна залоза, легені, кришталик ока;

3) шкірний покрив, кісткова тканина, гомілки, стопи.

Дозові межі внутрішнього опромінювання (еквівалентна доза).

Дозові межі, бер на рік

Групи критичних органів

1

2

3

Гранично допустима доза для категорії А

5

15

30

Межа дози категорії Б

0,5

1,5

3

Для категорії А встановлена гранично допустима доза (ГДД).

Гранично допустима доза - найбільше значення індивідуальної еквівалентної дози за рік, яке при рівномірній дії протягом 50 років не викликає в стані здоров'я персоналу несприятливих змін, які можна  виявити сучасними методами досліджень.

У будь-якому випадку доза, накопичена до 30 років, не повинна перевищувати 12 ГДД, тобто 12·5 = 60 бер.

Людина постійно піддається опромінюванню природним фоном випромінювання. Природний фон ІВ створює потужність еквівалентної дози (Декв): 36–180 м·бер/рік або що теж саме 0,36-1,8 мЗв/рік. Це відповідає потужності експозиційної дози 0,41–2,2 мкР/рік або 40 – 200 мР/рік.

Окрім цього, людина опромінюється при рентгенівському просвічуванні в лікарнях (флюорографія - 0,2-0,5 Р, рентгенівські дослідження до 20 Р).



загрузка...