Планування — визначає перспективу розвитку операційної системи і її майбутній стан, обумовлює темпи, джерела, методи і форми розвитку операційної системи для досягнення наміченої мети у вигляді конкретних планових моделей (розрахунків), завдань і показників зі встановленням термінів виконання.
Складовою цієї функції є прогнозування — оцінка вірогідності характеру змін цілей або шляхів розвитку об'єкта управління, а також ресурсів і організаційних заходів, необхідних для досягнення очікуваних результатів.
Перелік вирішуваних завдань у процесі планування залежить від довжини часу (табл. 1.2).
Таблиця 1.2 - Перелік вирішуваних завдань у процесі планування залежно від довжини часу
Від 0 до 3 місяців
Від 3 місяців до 1 року
Від 1 до 5 років і більш
Короткострокові плани
(оперативне планування):
призначення робіт;
впорядкування робіт;
розклад виконання робіт;
диспетчерування
Середньострокові плани
(агрегатне планування)
планування продажів
виробниче і фінансове планування
планування трудових ресурсів, запасів, субпідряду;
аналіз оперативних планів
Довгострокові плани
(стратегічне планування)
дослідження і розробки
капіталовкладення
розміщення потужностей
Організація — реалізація розроблених планів і програм шляхом кооперації людей і знарядь праці (машин, устаткування і т.п.). При цьому спільна трудова діяльність людей повинна здійснюватися якісно з щонайвищим результатом при мінімальних витратах ресурсів. Особливість даної функції менеджменту полягає у тому, що тільки вона забезпечує взаємозв'язок людей і підвищення ефективності їх праці.
Соціотехнічний підхід – заснований на розробці виробничих завдань з урахуванням технічної системи, необхідної для виконання виробничих завдань і соціальної організації, в рамках якої ці завдання виконуються.
Основні положення соціотехничного підходу:
робота повинна вимагати відомої напруги і містити елементи різноманітності;
необхідно, щоб на роботі можна було вчитися і продовжувати освіту;
робота повинна давати можливість реалізувати в певних межах функцію ухвалення рішень;
необхідність визнання при добре виконаній роботі;
необхідність певного ступеня соціальної підтримки.
Мотивація. Мета мотивації полягає в тому, щоб зіставляти інтереси організації з особистими потребами її працівників.
Керівник у процесі мотивації не стільки прагне до задоволення індивідуальних потреб підлеглих, скільки - до створення механізму, об'єднуючого підлеглих в єдину команду.
У центрі уваги функції мотивації знаходяться три поняття: цінність, інструментарій і очікування. Система мотивації включає такі складові: стиль управління; поведінка менеджера в комунікаціях; оплата праці та ін.
Контроль. Суть функції — в завчасному виявленні небезпеки, що насувається, виявленні помилок, відхилень ось встановлених норм, нормативів, стандартів і тим самим в створенні основи для коректування діяльності операційної системи.