загрузка...
 
Глава 2 Право 2.1 Виникнення права
Повернутись до змісту

Глава 2 Право 2.1 Виникнення права

В юридичній науці питання виникнення права відносять до най­більш дискусійних. Вивчення права та його сутності неможливе без виявлення комплексу причин та передумов, що викликали його по­яву. Вирішення цієї проблеми передбачає використання сучасних да­них багатьох інших наук — історії, археології, антропології, етно­графії тощо.

Причини й обставини, що обумовили появу держави, багато в чо­му аналогічні до причин, що привели до появи права. Якщо при вив­ченні процесів виникнення держави основна увага приділялася уза­гальненню історії організаційних форм, що існували в первісному суспільстві, то при вивченні походження права основна увага повин­на приділятися його регулятивним началам.

Чим відрізняються регулятивні системи додержавного і державно оформленого суспільства? Ці питання доводиться вирішувати теорії держави і права, щоб виявити причини виникнення і сутність права.

Правила поведінки первісного суспільства ґрунтувалися на колек­тивістських принципах. Вони мали характер мононорм, єдиних, нерозділених правил поведінки. У них поєднувалися звичаї, традиції, об­ряди, норми первісної релігії, міфологія, первісна мораль. Це пояс­нюється тим, що свідомість первісної людини, її життєдіяльність не були достатньо структурованими. Ці мононорми відрізнялися змістом (спрямованим на виживання людей як біологічного виду і їхню по­дальшу соціалізацію), способами регулювання (табу, зобов'язання, дозволи), формами вираження (міфологія, традиції, звичаї, ритуали, обряди), процедурами (наприклад, розгляд спорів) і санкціями (як реальними, так і "надприродними").

Звичаї як основна форма вираження мононорм становили найраціональніші варіанти поводження людей у соціально значущих ситу­аціях, які склались стихійно і в результаті багаторазового повторення увійшли у звичку. Звичаї підтримувалися не тільки суспільною думкою, але й авторитетом предків, усілякими табу. Велике значен­ня мали також численні міфи і сказання, що відбивають зразки на­лежного і забороненого поводження. Усі ці норми виражали колек­тивістські начала в первісному суспільстві, в якому окрема особистість узагалі не мислилася у відриві від роду.

З поступовим переходом від економіки, що привласнює, до від­творювальної підвищується ефективність індивідуальної праці, посту­пово змінюються вся система суспільних відносин, становище людини в суспільстві. Безроздільна залежність особистості від суспільства втрачає колишнє значення, їй на зміну приходять відносини взаємної залежності членів суспільства, в яких дуже важливий компроміс.

Розвиваються товарообмінні відносини, в яких має бути забезпече­ний еквівалентний обмін. Зіткнення при цьому різних (іноді протилеж­них) інтересів викликає необхідність їхнього узгодження. Забезпечен­ня компромісу інтересів можливе через наділення сторін взаємопов'я­заними правами й обов'язками, що набувають загальнообов'язкового характеру.

Виникнення юридичного права, тобто такого, що забезпечується державою і походить від неї, — це закономірний наслідок ускладнен­ня суспільних зв'язків, поглиблення соціальних протиріч і конфлік­тів. У класовому суспільстві звичаї вже не можуть забезпечити поря­док і стабільність у суспільстві й регулювати економіку через те, що вони були недостатньо забезпечені.

Спочатку правителі ранніх держав продовжували забезпечення їх звичаїв, формально закріплюючи їх в письмових джерелах зви­чаєвого права, але поступово їх зміст переорієнтувався на інтереси панівного класу. У міру посилення публічної влади і відокремлення державного апарату від суспільства основна маса населення усува­ється від формування змісту правових розпоряджень. Це стає преро­гативою осіб, що здійснюють управління суспільством.

На відміну від звичаїв правові норми фіксуються в письмовій формі, закріплюють чітко визначені дозволи, зобов'язання, обмежен­ня і заборони. Змінюється порядок забезпечення їхньої дії: якщо ра­ніше контроль за їх виконанням покладався на суспільство в цілому, то зараз це покладається на відповідні органи держави. Суперечки вирішує спеціалізований орган — суд. У цілому ж виникнення пра­ва — явище позитивне, адже саме право було і є найбільш ефектив­ним регулятором суспільних відносин, засобом вирішення соціальних конфліктів і протиріч. Отже, виникнення права об'єктивно обу­мовлене становленням класового суспільства, необхідністю регулю­вання відтворювального господарства через наділення суб'єктів права­ми та обов'язками.

При вивченні різних теорій і поглядів на право потрібно врахову­вати такі обставини: по-перше, історичні умови існування права, у яких жив дослідник; по-друге, те, що результат праворозуміння зав­жди залежить від його релігійної, ідеологічної, моральної позиції; по-третє, яка сторона права береться в основу тієї чи іншої концепції.



загрузка...