загрузка...
 
5.9 Право громадян на свободу світогляду та віросповідання
Повернутись до змісту

5.9 Право громадян на свободу світогляду та віросповідання

Право громадян на свободу світогляду і віросповідання  закріплене у ст. 35 Конституції України і включає свободу сповідувати будь-яку релігію або не сповідувати ніякої, безперешкодно відправляти одноособово чи колективно релігійні культи і ритуальні обряди, вести релігійну діяльність.

Здійснення цього права може бути обмежене законом лише в інтересах охорони громадського порядку, здоров'я і моральності населення або захисту прав і свобод інших людей.

Церква і релігійні організації в Україні відокремлені від держави, а школа - від церкви. Жодна релігія не може бути визнана державою як обов'язкова. Конституція підкреслює, що ніхто не може бути увільнений від виконання своїх обов'язків перед державою або відмовитися від ви­конання законів за мотивами релігійних переконань. Якщо вико­нання військового обов'язку суперечить релігійним переконанням громадянина, його виконання повинно бути замінене альтерна­тивною (невійськовою) службою, порядок проходження якої регла­ментується законом «Про альтернативну (невійськову) службу» від 12 грудня 1991 р. 

Право на свободу світогляду і віросповідання  також рег­ламентує закон «Про свободу совісті та релігійні організації» від 23 квітня 1991 р., завданнями якого  є: 1)  гарантування права на свободу совісті громадянам Ук­раїни та можливостей реалізації цього права;

2) забезпечення відповідно до Конституції України, Декла­рації про державний суверенітет України та норм міжнарод­ного права, визнаних Україною, соціальної справедливості, рівності, захисту прав і законних інтересів громадян незалежно від їх ставлення до релігії;

3) визначення обов'язків релігійних організацій перед дер­жавою і суспільством;

4) подолання негативних наслідків попередньої державної політики щодо релігії і церкви;

5) гарантування сприятливих умов для розвитку суспільної моралі і гуманізму, громадянської злагоди і співробітництва людей незалежно від їх світогляду чи віросповідання.

Законом визначено право на свободу совісті, яке включає свободу мати, приймати і змінювати релігію або переконання за своїм вибором і свободу одноособово чи разом з іншими сповідувати будь-яку релігію або не сповідувати ніякої, підправляти релігійні культи, відкрито виражати і вільно поширювати свої релігійні або атеїстичні переконання.

Ніхто не може встановлювати обов'язкових переконань і світогляду.

Не допускається будь-яке примушування при визначенні громадя­нином свого ставлення до релігії, до сповідання або відмови від сповідання релігії, до участі або неучасті в богослужіннях, релігійних обрядах і церемоніях, навчання релігії.

Батьки або особи, які їх замінюють, за взаємною згодою мають пра­во виховувати своїх дітей відповідно до своїх власних переконань та ставлення до релігії.

Здійснення свободи сповідувати релігію або переконання підлягає лише тим обмеженням, які необхідні для охорони громадської безпеки, порядку, життя, здоров'я і моралі, а також прав і свобод інших гро­мадян, встановлені законом і відповідають міжнародним зобов'язанням України.

Ніхто не має права вимагати від священнослужителів відомостей, одержаних ними при сповіді віруючих.

В Україні існують релігійні організації, права і законні інтереси  яких захищає держава, але при цьому не втручається в їх законну діяльність. Релігійні організації не виконують державних функцій, не беруть участі у діяльності політичних партій і не надають їм фінансо­вої підтримки, не висувають кандидатів до органів державної влади. При цьому священнослужителі мають право на участь у політичному житті нарівні з усіма громадянами.

Релігійними організаціями в Україні є релігійні громади, управ­ління і центри, монастирі, релігійні братства, місіонерські товариства, духовні заклади, а також об'єднання подібних організацій.

Найпоширенішими релігійними організаціями є релігійні гро­мади.

Релігійні громади - місцеві релігійні організації віруючих грома­дян одного й того ж культу, напряму, течії або толку, які добровільно об'єдналися з метою спільного задоволення релігійних потреб.

Релігійні організації діють на підставі своїх статутів або положень, які не можуть суперечити чинному законодавству.



загрузка...