загрузка...
 
7.2 Поняття і види референдумів
Повернутись до змісту

7.2 Поняття і види референдумів

Закон України «Про всеукраїнський та місцеві референду­ми» від 3 липня 1991 р. визначає референдум як спосіб при­йняття громадянами України шляхом голосування законів України, інших рішень з важливих питань загальнодержав­ного і місцевого значення (ст. 1).

Референдум — це політичний і правовий інститут, спря­мований на розв'язання кардинальних проблем загальнона­ціонального і місцевого значення.

В Україні питання референдуму регламентуються Консти­туцією (розділ III «Вибори. Референдум», а також статтями 5, 75, 106, 138, 143, 156). У конституціях інших країн виділен­ня спеціальних глав або розділів трапляються рідко (глава 2 Конституції Республіки Білорусь, розд. 2 Конституції Сло­ваччини). Детальна регламентація — це предмет законодав­чого регулювання. В Україні діє Закон «Про всеукраїнський та місцеві референдуми» від 3 липня 1991 р.

Референдуми можна класифікувати за різними ознаками: територія проведення; юридична сила рішень, ухвалених на референдумі; підстави проведення; спосіб проведення; пред­мет референдуму; час проведення; за суб'єктами, що ініцію­вали проведення референдуму.

Так, за територією проведення відповідно до ст. 1 Закону «Про всеукраїнський та місцеві референдуми» референдуми в Україні поділяють на: а) всеукраїнський; б) референдум Авто­номної Республіки Крим; в) місцеві референдуми.

За правовою силою рішень референдуми в Україні поділя­ють на імперативні та консультативні. Перший відрізняєть­ся від другого тим, що рішення імперативного референдуму мають найвищу юридичну силу, є остаточними, обов'язкови­ми для виконання на всій території країни і не потребують затвердження будь-яким державним органом. Причому рі­шення імперативного референдуму можуть бути змінені або скасовані лише новим всеукраїнським референдумом. Різно­видом імперативного референдуму є ратифікаційний рефе­рендум. Його сутність полягає в тому, що на нього виноситься закон, прийнятий парламентом України, який набуває чин­ності та найвищої юридичної сили за результатами референ­думу. Прикладом такого референдуму є конституційний ре­ферендум, який може проводитися відповідно до ст. 156 Кон­ституції України.

Згідно із законом консультативні референдуми проводять­ся з метою вирішення важливих питань загальнодержавного та місцевого значення. Результати дорадчого опитування (кон­сультативного референдуму) розглядаються і враховуються при ухваленні рішень відповідними державними органами (ст. 46). Незважаючи на формально-обов'язковий характер, дорадче опитування має морально зобов'язувальну силу. У демо­кратичній державі влада, як правило, при ухваленні рішень ураховує результати консультативних референдумів.

За підставами проведення референдуми можуть бути обо­в'язковими та факультативними. Обов'язковий референдум передбачає обов'язкове його проведення, оскільки це є вимо­гою законодавства. Так, Конституція України визначає про­ведення обов'язкового всеукраїнського референдуму при ви­рішенні питань про зміну території України (ст. 73) та про внесення змін до І, III і XIII розділів Основного Закону (ст. 156). Значущість обов'язкового референдуму полягає в тому, що він гарантує українському народу право вирішувати найбільш важливі питання суспільного і державного життя шляхом безпосереднього волевиявлення у формі голосування. Факультативний референдум проводиться для прийняття:  а) законів шляхом всенародного голосування; б) рішень за­гальнодержавного рівня з найбільш актуальних питань дер­жавотворення.



загрузка...