загрузка...
 
2.12 Систематизація нормативно-правових актів
Повернутись до змісту

2.12 Систематизація нормативно-правових актів

У сучасних державах існує чимало нормативних актів, прийнятих різними правотворчими органами. Прийняття нових нормативних актів, внесення до них змін і доповнень, скасування застарілих нор­мативних рішень об'єктивно обумовлюють упорядкування всього комплексу діючих нормативних актів, їх збільшення, приведення у певну систему, видання різного роду збірників законодавства. Така діяльність щодо приведення нормативно-правових актів до єдиної, упо­рядкованої системи називається систематизацією законодавства.

Якщо вчасно не займатися упорядкуванням діючої нормативної бази, що в наш час збільшується дуже швидкими темпами, у майбут­ньому виникнуть великі труднощі у використанні діючих норм права. У поняття систематизації законодавства входять чотири основ­ні форми правової діяльності: 1) облік нормативних актів; 2) інкор­порація законодавства; 3) консолідація законодавства; 4) кодифіка­ція законодавства.

1 Облік нормативних актів — це збір державними органами, дер­жавними і недержавними підприємствами, фірмами й іншими уста­новами й організаціями діючих нормативних актів, їхня обробка і розміщення за певною системою, збереження, а також видача довідок для зацікавлених органів, установ, окремих осіб на їхні запити.

Чітко налагоджений облік законодавства необхідний для кваліфі­кованого застосування правових норм у повсякденній практичній ді­яльності державних органів, підприємств, установ, у роботі приват­них фірм. Облік необхідний і для правотворчої діяльності.

Найпростіший вид обліку законодавства — це фіксація реквізитів нормативних актів у спеціальних журналах (журнальний облік). "Більш досконала форма обліку законодавства — картотечний облік. Наступна форма обліку законодавства — це ведення контрольних текстів діючих нормативних актів, тобто внесення в тексти офіційних видань законів, указів, постанов і інших нормативних актів відміток про скасування, зміну і доповнення актів або окремих їх частин. Нині усе активніше використовується автоматизований облік законодав­ства на базі застосування сучасної комп'ютерної техніки.

2 Інкорпорація — це така форма систематизації, коли нормативні акти певного рівня поєднуються в різного роду збірники у певному порядку (хронологічному, алфавітному, системно-предметному).

Особливість інкорпорації полягає в тому, що зміни в зміст актів, що містяться в збірниках, не вносяться. Однак інкорпорація не зво­диться лише до простого відтворення актів у їхній первісній редакції. У процесі інкорпорації з тексту актів, що уміщуються в збірник, ви­лучаються глави, статті (пункти), окремі абзаци, визнані такими, що втратили чинність, вилучаються також тимчасові норми, термін дії яких минув, відомості про осіб, що підписали ці акти.

3 Кодифікація законодавства — це форма систематизації законодавства, при якій відбуваються підготовка і прийняття нових актів (типу кодексів), у яких містяться як норми колишніх актів, що ви­правдали себе, так і нові нормативні розпорядження.

Кодифікація — це форма докорінної переробки діючих норматив­них актів, спосіб якісного упорядкування законодавства, забезпечен­ня його узгодженості і компактності, а також звільнення системи за­конодавства від застарілих норм. Кодифікація спрямована на те, щоб змістовно усунути протиріччя між правовими нормами. Кодифікація — це форма правотворчості. Вона спрямована на встановлення нових норм, заміну застарілих правових норм новими.

Кодифікація - це форма удосконалення законодавства, і її ре­зультатом є новий за формою і змістом законодавчий акт (кодекс, положення, статут), що заміняє нормативні акти з того питання, що раніше діяли. Усе це дозволяє розглядати кодифікацію як най­досконалішу, вищу форму систематизації, як своєрідну форму правотворчості.

Кодифікація відзначається рядом характерних рис:

у кодифікованому акті містяться норми, що регулюють важливі, принципові питання громадського і державного життя;

кодифікований акт регулює значну і досить широку сферу від­носин;

кодифікований акт являє собою зведений акт;

кодифікація розрахована на створення більш стійких і стабільних норм з тривалим терміном їхньої дії;

предмет кодифікації визначається розподілом системи законодавства на галузі й інститути. Кодифікація зміцнює системність нормативних актів, їх єдність і узгодженість. Кодифікований акт очолює систему взаємозалежних нормативних актів.

Акт кодифікації завжди значний за обсягом, має складну структу­ру. Це своєрідний укрупнений блок законодавства. В юридичній літературі і практиці розрізняють кілька видів коди­фікації. Перший вид — це загальна кодифікація, під якою розуміється прийняття цілої серії кодифікованих актів з усіх основних галузей законодавства і створення на цій основі об'єднаної, внутрішньо узгод­женої системи таких актів типу "кодексу кодексів". Інший вид — галу­зева кодифікація, що охоплює законодавство певної галузі права (Ци­вільний, Кримінальний кодекси). Нарешті, спеціальна (комплексна) кодифікація — це видання актів, що регулюють той чи інший право­вий інститут (Податковий, Лісовий, Митний кодекси та ін.).



загрузка...