При лікуванні хворого з травматичним шоком вирішується ряд завдань:
1 Купірування больового синдрому. З наркотичних аналгетиків застосовують промедолу 1%-2% розчин – 1,0-2,0 мл, морфіну гідрохлориду 1% розчин – 1,0-2,0 мл, фентанілу 0,005% розчин – 2,0 мл. Потрібно пам’ятати, що вони пригнічують дихання, викликають нудоту та блювання. Крім того, їх застосування небажане при закритій травмі черева з підозрою на пошкодження внутрішніх органів.
При черепно-мозковій травмі перевага надається введенню оксибутирату натрію завдяки його вираженій антигіпоксичній дії та властивості збільшувати ударний об’єм, ОЦК на тлі зниження загального периферичного опору (ЗПО). 20 мл 20% розчину вводять повільно внутрішньовенно зі швидкістю 2,0 мл за хвилину, щоб запобігти руховому збудженню та порушенню дихання. Тривалість дії - 30-60 хвилин.
З ненаркотичних препаратів використовують анальгін 50% розчин – 2,0-4,0 мл, баралгін – розчин 5,0 мл, трамал – 100 мг. Препаратом вибору для постраждалих з травматичним шоком та крововтратою є кетамін (кеталар, каліпсол). Він здійснює потужну аналгетичну дію, стимулювально впливає на гемодинаміку, що зумовлено симпатоміметичним ефектом. Вводиться повільно внутрішньовенно 2,0 мг/кг маси тіла. Анестезія розвивається через 30-60 секунд, триває 5-10 хвилин. При внутрішньом’язовому введенні доза – 5-6 мг/кг маси тіла. Ефект досягається через 2-4 хвилини, триває 15-30 хвилин. Побічна дія кетаміну: галюциноз, гіперсалівація, спазм жувальних м`язів, короткочасне апное – попереджається введенням атропіну (0,5 мг) та седуксену (10 мг). Кетамін протипоказаний при ізольованій черепно-мозковій травмі.
Використовують також новокаїнові блокади місць переломів та провідникові анестезії.
4 Після стабілізації загального стану – лікування травматичних пошкоджень (зіставлення уламків при переломах, вправлення вивихів, компресійно-дистракційний остеосинтез і т.д.).
Корекція гемодинаміки лежить в основі протишокової терапії й здійснюється за допомогою трансфузійної терапії. Основні принципи розглянуті в 6-му розділі.