загрузка...
 
Спеціалізована допомога
Повернутись до змісту

Спеціалізована допомога

При лікуванні хворого з опіковим шоком вирішується ряд завдань:

•             купірування больового синдрому;

•             усунення гіповолемії, заповнення об’єму циркулюючої крові, стабілізація гемодинаміки;

•             корекція метаболічних порушень;

•             боротьба з інфекцією;

•             місцеве лікування опікових ран.

Корекція гемодинаміки лежить в основі протишокової терапії й здійснюється за допомогою трансфузійної терапії.

Об’єм трансфузії визначається за формулою Паркланда:

4 мл рідини х маса тіла хворого (кг) х площа обпаленої поверхні (%)

Залежно від площі опіків необхідний обсяг становить від 3-4 до 10-14 л. Загальний обсяг рідини не повинен перевищувати 110-120 мл на 1 кг маси тіла в дорослих, у дітей же допускається до 140 мл.

Для правильного проведення трансфузійної терапії необхідно додержуватися правила «трьох катетерів»: внутрішньовенний катетер в одній із центральних вен (стегнової або підключичної), сечовий катетер для контролю діурезу й носовий катетер, через який підводить кисень. Крім того, у шлунок вводиться зонд.

Для визначення об'єму плазми та інших колоїдних розчинів користуються, зокрема в Англії, формулою Мюйра-Барклея, за якою об'єм впорскуваної плазми дорівнює площі опіку, помноженій на масу тіла (в кг) і поділеній на 2, тобто 0, 5 мл/кг на кожен відсоток.

1 Необхідно адекватно знеболити хворого. Із цією метою можуть бути використані традиційні засоби – наркотичні й ненаркотичні аналгетики в поєднанні з нейролептиками, антигістамінні препарати, а також показана нейровегетативно-стабілізувальна суміш, що, крім знеболювального ефекту, нормалізує тонус судин, усуває периферичний спазм судин. З метою усунення останнього також використовується еуфілін, дроперидол, папаверин, нікотинова кислота, но-шпа. Широко застосовується анестетик кетамін в аналгетичній дозі (0,5 - 1 мг/кг маси тіла в/в, в/м) разом із сибазоном.

2 Інгаляційна і неінгаляційна анестезія.

3 Реанімаційні заходи, при асфіксії – трахеостомія.

4 Для усунення гіповолемії, поліпшення реології, відновлення капілярної інфузії, нормалізації судинного тонусу до складу інфузійної терапії повинні входити такі препарати: нативна або суха плазма, альбумін, протеїн, плазмозамінники – реополіглюкін, поліоксидин, гемодез.

5 Корекція порушень водно-електролітного балансу й метаболічного ацидозу забезпечується інфузією кристалоїдів з урахуванням позаниркових втрат. Із цією метою застосовуються: розчин Рінгера-Локка, мафусол, квінтасол, дисоль, ацесоль.

6 Для купірування гіперкаліємії показане введення гіпертонічних розчинів глюкози з інсуліном. Для корекції гіпокаліємії показане введення калію хлориду з гіпертонічним розчином глюкози й інсуліну.

7 Для боротьби з гіперактивністю кінінів необхідне використання інгібіторів протеаз до 30000 одиниць за добу в перерахунку на контрикал.

8 Необхідне введення гепарину в ранній  термін з метою дезагрегації формених елементів і попередження необоротних змін у мікроциркуляції (доза 10-30000 одиниць за добу під контролем ВСК).

9 Для стабілізації клітинних мембран показане введення кортикостероїдів, а також вітамінів групи В, аскорбінової кислоти. Функція міокарда підтримується введенням АТФ, рибоксину, кокарбоксилази.

10 На тлі проведеної інфузійної терапії необхідний строгий контроль центральної гемодинаміки (пульс, АТ, ЦВД), діурезу. При зниженні останнього необхідна медикаментозна стимуляція.

11. У тяжких випадках при нестабільній гемодинаміці й зниженому діурезі можна використовувати дофамін у діуретичній дозі (5-7 мкг/кг/хв).

12 Для купірування кисневої недостатності – інгаляція зволоженого кисню.

13 Спеціальне харчування. Для опікових хворих розроблені спеціальні дієти з добовою енергоцінністю 4000-5000 ккал (50-60 ккал на 1 кг маси тіла). Раніше вважалося необхідним проводити парентеральне харчування – введення жирових емульсій і амінокислот. Але зараз найбільш раціональним вважається ентеральне зондове харчування. Раніше для цього використовувалися дитячі суміші «Маля», «Здоров'я», уже в Радянському Союзі почали розробляти спеціальні суміші, які містять на 1 мл рідини 1 ккал. Сьогодні ми маємо у своєму розпорядженні суміші, що містять до 1, 5 ккал на 1 мл (пептомен, берламін).

14 Зігрівання хворого.

15 Антибактеріальна терапія. Системно вводяться антибактеріальні препарати широкого спектру дії — проти грампозитивної та грамнегативної флори. Монотерапія неприйнятна. При цьому необхідно враховувати, що хворому знадобиться не один цикл антибактеріальної терапії. Для хворого із глибокими опіками строк перебування в стаціонарі складе не менше 1, 5-2 місяців, отже, йому буде потрібно не менше 6-8 антибактеріальних препаратів (зі зміною препарату кожні 7-10 днів).

Якщо загальна площа ураження становитьдо 40% поверхні тіла, антибактеріальна терапія проводиться за ескалаційною схемою (цефалоспорини ІІ покоління, аміноглікозиди ІІ–ІІІ покоління, фторхінолони ІІ покоління). При загальній площі ураження більше 40% поверхні антибактеріальна терапія проводиться за деескалаційною схемою (фторхінолони та аміноглікозиди ІV покоління, карбопенеми, іміпенеми, глікопептиди).

16 Потрібно забезпечити ізоляцію опікових хворих з метою боротьби з перехресною інфекцією. Якщо приймається хворий із синьогнойною інфекцією, через 1-2 дні це відбивається й на інших хворих у відділенні. З тієї тисячі дорослих хворих, які щорічно вмирають від опіків в Україні, близько 40-50% гинуть внаслідок перехресної інфекції.

17 Методи екстракорпоральної дезінтоксикації. Найефективніші з них – плазмоферез, гемосорбція, ультрафільтрація.

18 Перев'язки проводяться під загальним знеболюванням. Пов'язки накладаються з йодобаком, хлоргексидином, фурациліном, бетадином, іншими вологовисихаючими препаратами, що мають бактерицидну та бактеріостатичну дію. Широко використовуються препарати вітчизняної фармацевтичної фірми «Дарниця» – Офлокаїн, Мірамістин, Пантестин. Ще під час Великої Вітчизняної війни обпалених лікували за допомогою гіпсових пов'язок, використовувалися крейда, тальк, палена вовна. Зараз вітчизняна промисловість випускає ряд оригінальних препаратів групи сорбентів – поліметилксилоксани, в основі яких кремнійорганічні сорбенти. У них вводяться антибіотики, мікроелементи (наприклад, цинк, що є гарним стимулятором регенерації).

19           Введення протиправцевої сироватки й анатоксину.

20 Хірургічні методи лікування обпечених хворих (некротомія, вільна аутодермопластика, пластика за Філатовим, застосування алотрансплантатів, ксенотрансплантатів, штучних покрить та ін.).

Критеріями ефективності проведеної терапії є: поліпшення загального стану, стабілізація гемодинаміки, відновлення діурезу, відсутність спраги, припинення нудоти й блювання, підвищення температури до субфебрильної і вище, нормалізація ОЦК, КОС, водно-електролітного балансу, усунення гемоконцентрації, гіпо- і диспротеїнемії.



загрузка...