Атерогенні дисліпідемії – це первинні полігенні ДЛ, розвиток яких зумовлений взаємодією факторів ризику, пов’язаних з образом життя (паління, нераціональне харчування, мала фізична активність), та полігенної схильності; рідше це спадкові моно генні ДЛ, що призводять до раннього сімейного АС. Ступінь атерогенності ліпопротеїдів залежить від їх розмірів та концентрації. Найбільш атерогенними є ЛПНЩ та ЛПДНЩ. Антиатерогенний ефект справляють ЛПВЩ, які реалізують зворотний транспорт холестерину до печінки.
На сьогодні ліпідними факторами ризику АС визнано:
ХС ліпопротеїнів високої щільності (ЛПВЩ) <1,0 ммоль/л у чоловіків та <1,2 ммоль/л у жінок;
тригліцериди плазми (ТГ) >1,2 ммоль/л;
відношення ХС/ХС ЛПВЩ >5 (індекс атерогенності).
На сучасному етапі для характеристики порушень ліпідного спектра крові використовують такі терміни: дисліпідемія, гіперліпопротеїнемія та гіперліпідемія.
Термін дисліпідемія є найбільш широким, тому що він включає в себе як збільшення рівня ліпідів та ліпопротеїнів вище за оптимальні значення, так/або можливі зниження частини ліпідного спектра, а саме ЛПВЩ або альфа-ліпопротеїнів.
Термін гіперліпопротеїнемія (ГЛП) означає будь-яке збільшення рівня ліпідів і ліпопротеїнів у плазмі вище за оптимальні значення.
Термін гіперліпідемії є найбільш простим, тому що для його використання досить визначення тільки збільшення рівня ліпідів крові (холестерину та тригліцеридів) вище за оптимальні значення.
У 1967 р. Д.Фредріксоном (D.Fredrickson) була запропонована класифікація первинних гіперліпопротеїдемій, згідно з якою виділено 5 основних типів гіперліпопротеїнемій. Вона лежить в основі сучасної класифікації, яка затверджена ВООЗ.
Для характеристики ГЛП найбільше застосовують класифікації ВООЗ (1970) (табл. 1) та АТР-III(табл. 2).
Встановлено, що найбільший ризик розвитку АС та ІХС має місце при II, III та IV типах гіперліпопротеїдемій.
Класифікація ВООЗ не враховує фенотип, для якого характерно вибіркове зниження ХС ЛПВЩ (гіпоальфаліпопротеїнемія). Цей фенотип частіше спостерігається в чоловіків і супроводжується ураженням коронарних і церебральних судин. Важливо відзначити, що приведена класифікація не дає можливості поставити діагноз захворювання, яке викликало дисліпідемію, однак дозволяє лікареві встановити ступінь її атерогенності.
У медичній літературі для оцінки рівнів ліпопротеїдів часто використовується класифікація компонентів ліпідного спектра крові, запропонована в Третій доповіді з лікування дисліпідемій у дорослих (Adult Treatment Panel - АТР-ІІІ) Національної Освітньої програми з холестерину США (табл. 2).
Таблиця 2. Класифікація АТР-ІІІ (2001)
Холестерин ЛПНЩ, мг/дл (ммоль/л)
< 100 (< 2,6)
оптимальний
100-129 (2,6-3,3)
вище оптимального
130-159 (3,4-4,0)
гранично високий
160-189 (4,1-4,8)
високий
? 190 ( ? 4,9)
дуже високий
Загальний холестерин, мг/дл (ммоль/л)
бажаний (нормальний)
200-239 (5,2-6,1)
гранично високий
?240 (? 6,2)
високий
Холестерин ЛПВЩ, мг/дл (ммоль/л)
< 40 (< 1,0)
низький
? 60 (? 1,6)
високий
Тригліцериди, мг/дл (ммоль/л)
нормальний
150-199 (1,7-2,2)
гранично підвищений
200-499 (2,3-4,4)
високий
? 500 (? 4,5)
дуже високий
Діагноз дисліпідемій, ГЛП та гіперліпідемії не є самостійним, а має бути включеним до основного клінічного діагнозу серцево-судинного захворювання. Для широкого застосування в клінічному діагнозі пропонується застосовувати спрощений варіант класифікації дисліпідемій.