1. Вазоділятатори венозного типу - нітрати, сиднофарм (корватон).
Застосування пролонгованих нітратів ( нітросорбіт, сустак форте, нітрогранулонг ). Виправдано використання нітратів та серцевих глікозидів у хворих з декомпенсованим ХЛС, коли виявляється гіпертрофія ПШ та правошлункова недостатність кровообігу.
2. Вазоділятатори артеріального типу - антагоністи кальцію (верапаміл, ділтіазем, ніфідіпін). Артеріоділятатори зменшують "постнагрузку" серця, экспериментально підтверджено, що препарати цієї групи мають легеневий вазоділятуючий ефект. У той же час антагоністи кальцію зменшують агрегацію тромбоцитів, підвищують стійкість міокарда до гіпоксії. Ці препарати кращі для використання на ранніх етапах ХЛС, коли ще не має недостатності у малому колі кровообігу та гіпертрофії правих відділів серця.
Вплив інгібіторів АПФ на легеневу гемодинамику позитивний, гіпотензивний ефект каптопріла у МКК спостерігається у хворих з тяжкою гіпоксемією або при сполученні з кисневою терапією.
5. Диуретичні препарати призначають при недостатності кровообігу, що ускладнює ХЛС.
При початкових проявах правошлункової недостатності показане застосування
- антагоністів альдостерона (альдоктон, спиронолактон, верошпирон) з їх помірним диуретичним эфектом, калийсберігаючую дією.
Найбільш ефективні в профілактиці набряків, чим у лікуванні.
- інгібітори карбоангидрази (діакарб, фонуріт)
З великою обережністю, щоб не викликати порушення мукоціліарного кліренсу, погіршення легеневої вентиляції внаслідок дегідратації застосовують
Бронхолітики покращують бронхіальну прохідність, покращують спорожнення легень, зменшуючи гіперінфляцію; покращують фізичну витривалість; займають головне місце в симптоматичній терапії хворих; призначаються як регулярно у якості базисної терапії, так і для зняття окремих гострих симптомів; перевагу мають інгаляційні форми
Вплив на реологічні властивості крові
Важливим у лікуванні хворих на ХЛС є зміна реологічних властивостей крові. з цією метою застосовується гепарин.
Лікування кортикостероїдами
Призначення кортикостероїдів у хворих на ХЛС зумовлено дисфункцією наднирників – збільшується продукція альдостерону та знижується викид глюкокортикостероїдів. Тому невеликі дози по 5-10 мг преднізолону показані при рефрактерній недостатності кровообігу з резистентністю до діуретиків.
Профілактика гіпоксичної дистрофії міокарда.
Важливе місце у лікуванні ХЛС належить оксигенотерапії, що нормалізує легеневу та системну гемодінаміку, відновлює чутливість рецепторного апарата клітин до ліків. При початкових проявах ХЛС або з метою його профілактики використовують зволожену 40-60% суміш кисню з повітрям з високою швидкістю його подачі (до 6-9 л/хв).
При декомпенсації ХЛС хворому подається кисень у концентрації 28-34% через катетер або маску зі швидкістю 1-4 л/хв.
При важкій клінічній ситуації, вираженій дихатальній недостатності, показана тривала (нічна) поточна оксигенация. Тривалість процедури за даними різних авторів 15-17 годин на добу 1-2 л/хв з носовою маскою або канюлею. У всіх випадках кисень повинен быть зволожений. Категорично не рекомендується хворим з декомпенсованим ХЛС 100% киснь, це може привести до гіперкапнічної коми. Імовірно, перспективними варто вважати: плазмаферез, лімфоферез, гемосорбцію