Регламентовані перерви на відпочинок (макропаузи) ... Руховий апарат
Регламентовані перерви на відпочинок (макропаузи) — перерви за рахунок робочого часу, які встановлюються у певні відрізки зміни і передбачають припинення роботи або підміну працівника.
Резерви організму— здатність посилювати свою діяльність порівняно зі станом відносного спокою.
Режим праці і відпочинку — загальна тривалість трудової діяльності протягом доби, тижня, місяця, року; співвідношення і чергування періодів роботи і відпочинку.
Рефлекс — реакція організму у відповідь на подразники зовнішнього або внутрішнього середовища, яка відбувається з обов’язковою участю центральної нервової системи.
Рефлекторна дуга — шлях, яким за допомогою основних фізіологічних процесів здійснюється рефлекс.
Рефлекторне кільце — сукупність нервових шляхів — рефлекторної дуги та шляхів отримання зворотної інформації про ефективність відповідної реакції.
Рецептор — нервово-фізіологічний апарат, який сприймає подразнення із зовнішнього або внутрішнього середовища і перетворює його на нервовий імпульс.
Робоча поза— основне положення тіла працівника у просторі в процесі праці.
Робоче місце — оснащена необхідними технологічними засобами зона, в якій відбувається трудова діяльність одного працівника або групи працівників, які виконують одну роботу або операцію.
Робочий динамічний стереотип— стійка і злагоджена система умовних рефлексів, яка утворюється внаслідок багаторазового повторення умовних подразників в установленій послідовності і через певні проміжки часу.
Робочий ритм — закономірне чергування в часі окремих рухів або дій та пауз між ними.
Робочий темп — кількість робочих рухів за одиницю часу.
Рухова одиниця— функціональний елемент рухового апарату, що складається з мотонейрона, аксона та іннервованих м’язових волокон.
Руховий апарат— сукупність тканин і органів, які забезпечують переміщення людини у просторі та її активні дії, спрямовані на предмети зовнішнього світу.
Самоосвіта ... Стрес
Самоосвіта — постійний потяг до розширення знань; вміння самостійно набувати знання і застосовувати їх у практичній діяльності.
Самооцінка — оцінка особистістю своїх можливостей, якостей, успіхів у діяльності.
Саморегуляція — повернення фізіологічних величин, які змінюються в процесі діяльності, до вихідного рівня або в певні рамки.
Самосвідомість — система психічних процесів людини, пов’язана з самопізнанням і формуванням поняття власного «Я» як суб’єкта, що відрізняється від інших суб’єктів, переживанням власного ставлення до себе, регулюванням власної поведінки.
Свідомість — вища, інтегруюча форма психіки, результат суспільно-історичних умов формування людини у трудовій діяльності, при постійному спілкуванні з іншими людьми; особлива форма психічної діяльності, орієнтована на відображення і перетворення дійсності.
Система «людина — техніка» — система, що включає людину-оператора (групу операторів) і сукупність технічних засобів, за допомогою яких здійснюється трудова діяльність.
Сонливість — стан, при якому переважає в корі головного мозку розлите гальмування.
Соціально-психологічна адаптація — входження працівника в мікросередовище на основі ділових і неформальних стосунків, прийняття соціальних норм і цінностей організації.
Спеціальність — конкретний вид трудової діяльності, який систематично виконується спеціалістом в руслі певної професії і дає йому засоби до існування.
Спілкування — багатоплановий процес розвитку контактів між людьми, зумовлений потребами спільної діяльності.
Сприймання (перцепція) — процес формування образів предметів і явищ на основі інформації, яка надходить через органи чуття.
Стан пониженої психічної активності— послаблення психічних функцій, сповільнення швидкості процесів сприймання та рухових реакцій, що призводить до втрати пильності, погіршення контролю і самоконтролю.
Статична робота— напруження м’язів без зміни їхньої довжини і без активного переміщення у просторі рухових ланок.
Стрес — надмірне психологічне і фізіологічне напруження, викликане сильним несприятливим впливом того чи іншого фактора.