Майно підприємства складається із різних матеріальних, нематеріальних та фінансових ресурсів — носіїв прав власності окремих суб’єктів.
Здійснюючи підприємницьку діяльність, підприємства неминуче використовують залучені кошти, утворюючи борги. Боргові зобов’язання підтверджують права і вимоги кредиторів щодо активів підприємства (А = З + К) і мають вищий пріоритет порівняно з вимогами власників.
Тому власний капітал — це частина в активах підприємства, що залишається після вирахування його зобов’язань (К = А – З).
Власний капітал є основою для початку і продовження господарської діяльності, та одним із найістотніших показників, оскільки виконує функції:
довгострокового фінансування,
відповідальності і захисту прав кредиторів,
кредитоспроможності,
самостійності,
розподілу доходів і активів.
Власний капітал утворюється двома шляхами:
1) внесенням власниками підприємства;
2) накопичуванням суми доходу, що залишається на підприємстві.
За формами власний капітал поділяється на:
— інвестований;
— нерозподілений прибуток.
За рівнем відповідальності власний капітал поділяється на:
— статутний капітал;
— додатковий (нереєстрований) капітал, який складається з:
а) додатково вкладеного капіталу,
б) резервного капіталу,
в) нерозподіленого прибутку.
З переходом на національні положення (стандарти) бухгалтерського обліку у відповідному стандарті 2 «Баланс» визначено, що власний капітал включає такі основні складові: