Біржова торгівля ф’ючерсними контрактами і система маржі.

Біржова торгівля ф’ючерсними контрактами і система маржі.

Кожна біржа, яка здійснює торгівлю ф’ючерсними контрактами, має право встановити свій порядок проведення торгів. Основними умовами, які регламентуються правилами торгів на певній біржі, є такі:

учасники торгів; порядок оформлення заявок і здійснення операцій;

права й обов’язки персоналу біржі та учасників торгів; регламент проведення торгів;

визначення цін відкриття, закриття та розрахункових цін торгових сесій; облік позицій; ліквідація зобов’язань і виконання контрактів, надзвичайні ситуації;

порядок інформаційного обміну.

46Існує три основних типи учасників біржової торгівлі:

брокери – особи, що укладають угоди за дорученнями клієнтів; дилери – особи, що укладають угоди від свого імені;

брокери-дилери – особи, що укладають угоди від свого імені й за дорученням клієнтів.

Під особами ми розуміємо юридичних осіб (організації), або фізичних осіб. На деяких біржах учасниками біржової торгівлі можуть бути тільки брокерські контори, які є власністю певної особи (тобто, некорпоративні учасники). На інших, наприклад на DTB (Deutsche Termin B?rse), – тільки банки, що задовольняють певні вимоги щодо власного капіталу.

Реєстрацію операцій з ф’ючерсними контрактами і всі пов’язані з ними розрахунки виконує клірингова установа, яка може бути підрозділом біржі або окремою юридичною особою, що виконує клірингові послуги за договором з біржею і учасниками біржової торгівлі. Юридичні особи – члени клірингової установи можуть не бути учасниками біржової торгівлі, так само як і учасники біржової торгівлі можуть не бути членами клірингової установи.

Під клірингом в загальному розумінні можна вважати залік взаємних вимог і зобов’язань. Біржовий кліринг – це кліринг між учасниками біржової торгівлі, що ґрунтується на обліку взаємних вимог і зобов’язань, які виникли в результаті здіснення біржових операцій. Основними функціями біржового клірингу є такі:

забезпечення реєстрації операцій та їх облік; залік взаємних зобов’язань і платежів;

гарантійне забезпечення біржових операцій за рахунок маржових внесків і гарантійних фондів;

організація грошових розрахунків і забезпечення постачання біржового товару за укладеними угодами.

Ключовими елементами ф’ючерсної угоди є:

ф’ючерсна ціна (futures price) – ціна, за якою сторони погодилися здійснити угоду в майбутньому;

дата виконання або дата поставки (settlement date; delivery date) – дата реалізації угоди;

предмет або базисний актив ф’ючерса (the underlying) – товар або актив, який сторони погодилися продати чи купити (валюта, акції тощо);

“довгий” ф’ючерс (long futures) – ф’ючерсний контракт на купівлю (“довга” позиція (long position) інвестора);

“короткий“ ф’ючерс (short futures) – ф’ючерсний контракт на продаж (“коротка” позиція (short position) інвестора);

початкова маржа (initial margin) – сума, яку повинен внести інвестор (власник ф’ючерса) в клірингову палату біржі для забезпечення гарантії виконання зобов’язань по контракту; як правило, становить від 1 до 10% ціни контракту;

базис – різниця між поточною і ф’ючерсною ціною;

підтримуюча, мінімальна, або гарантійна маржа (maintenance margin) – мінімальна сума, визначена біржою, до якої може знижуватись величина маржового рахунку;

варіаційна маржа (variation margin) – сума, необхідна для повернення величини рахунку до рівня початкової маржі.

Частиною процедури клірингу є щоденна заміна кожного існуючого контракту на новий, ціна якого дорівнює розрахунковій ціні останньої торгової сесії. Результатом цього є вимога (до певної групи учасників ринку) про внесення варіаційної маржі, мета якої – не допустити накопичення зобов’язань учасників ринку.

Укладення ф’ючерсних угод відбувається між покупцем і біржою – з одного боку та біржею і продавцем – з другого.

На контракти однієї серії або типу встановлюється єдина ціна. Обсяги одного контракту (лота) стандартизовані відповідно до специфікації, запровадженої біржею. Терміни виконання угод стандартні, а терміни закриття позиції – довільні. Так, більшість фінансових ф’ючерсних контрактів мають дату виконання (поставки) в березні, червні, вересні або грудні. Ф’ючерсна ціна котирується на одиницю товару (активу) і змінюється протягом дня торгів і від одного дня до другого. Внаслідок цього всі позиції по відкритих ф’ючерсних контрактах в кінці кожного дня торгів перераховуються згідно нової ринкової ціни. Якщо ціна на товар (актив) підвищилася, на рахунок покупця негайно надходять кошти в розмірі виграшу. Та ж сума знімається з рахунку продавця. Таким чином покупець ф’ючерсного контракту отримує прибуток у випадку зростання ціни ф’ючерса. Якщо внаслідок несприятливої ситуації на ринку сума на рахунку покупця падає нижче рівня підтримуючої маржі, яка зазвичай становить 70 – 80% від початкової (хоча може і дорівнювати їй), покупець повинен внести готівкою варіаційну маржу, інакше ф’ючерсна позиція буде ліквідована. Якщо ж ситуація сприятлива, сума перевищення рахунку над початковою маржею може бути вилучена інвестором.

Ф’ючерсний контракт може перепродаватися покупцем, тобто переходити від одного покупця до іншого аж до вказаної в ньому дати виконання. Тому під час торгівлі ф’ючерсами важливо:

передбачати зміну курсу валюти в майбутньому порівняно з датою її купівлі; постійно стежити за зміною курсу протягом усього строку дії ф’ючерса та, вловивши небажану тенденцію, своєчасно звільнитися від контракту.

Приклад (спекулянти).

Учасник А купує 500 контрактів за ф’ючерсною ціною 100 дол. США, а учасник Б продає ту ж кількість контрактів за тією ж ф’ючерсною ціною. Початкова маржа становить 8 дол. США за контракт, підтримуюча маржа становить 5 дол. США. Таким чином, початкова маржа як для учасника А, так і для учасника Б становить 4000 дол., підтримуюча – 2500 дол. США. Це означає, що маржовий рахунок не може впасти нижче 2500 дол. Перерахунок здійснюється щоденно. Нехай на кінець першого робочого дня ф’ючерсна ціна впаде до 98 дол., і учасник А має збитки в 2 500 = 1000 дол. США. Початкова ціна на його рахунку (4000) зменшиться до 3000 дол. США. Якщо наступного дня ціна впаде до 95 дол., то збитки учасника А за цей день становитимуть 1500 дол., тобто на рахунку залишиться 1500 дол., що на 1000 дол. менше, ніж підтримуюча маржа. Ці 1000 дол. США учасник А повинен негайно внести на рахунок у вигляді варіаційної маржі. Якщо б на другий торговий день ціна зросла до 102 дол., то прибуток учасника А становив би 200 дол., і сума на його рахунку зросла б до 3200 дол. США. Подальше зростання ціни могло б призвести до виникнення можливості для учасника А забрати з рахунку суму, що перевищила б початкову маржу (4000 дол.).

Приклад (хеджери).

Вважатимемо, що два учасники ринку А і Б уклали угоду на один контракт на долари США (обсяг контракту – 1000 дол.). Причому А купив цей контракт, а Б продав за ціною С = 7,9300 грн. Наприкінці торгової сесії склалася розрахункова ціна Р = 7,9400 48грн.

Зауважимо, що процедури встановлення розрахункової ціни можуть дуже різнитися. У деяких випадках це може бути ціна останньої угоди торгової сесії, інколи вона встановлюється групою експертів. Найбільш поширеною процедурою встановлення розрахункової ціни є визначення середньозваженої ціни укладених угод протягом сесії або кількох останніх хвилин сесії. Ваги цін угод визначаються обсягами відповідних угод.

Зміна рахунку варіаційної маржі покупця А становитиме 1000 * (Р - С); зміна рахунку варіаційної маржі продавця Б дорівнюватиме 1000 * (С - Р). Як бачимо, залежно від співвідношення ціни укладеної угоди та розрахункової ціни для одного з учасників ринку зміна маржового рахунку може набувати від’ємного значення, тобто з його рахунку відповідні кошти будуть списані, для іншого – позитивне (кошти зараховуються на його рахунок). Так, у випадку, що розглядається, зміна маржового рахунку покупця А становить 1000*(7,94 - 7,93) грн = 10 грн., а продавця Б: - 10 грн. Якщо на рахунку варіаційної маржі продавця Б цих коштів немає, йому ставиться вимога перерахувати їх до початку наступної торгової сесії. Якщо така вимога не буде виконана, представник клірингової установи може примусово закрити позицію учасника Б, тобто від його імені укласти офсетну угоду (угоду на купівлю одного контракту). Можливі збитки, які виникнуть у випадку, коли ціна офсетної угоди буде вищою від ціни попередньо укладеної учасником Б угоди, покриваються за рахунок початкової маржі.

Продовження прикладу (хеджерів). Нехай Р = 8,0300 грн., тоді за весь період рахунок покупця А збільшиться на 100 грн., а продавця Б – зменшиться на ту ж суму.

Тепер з’ясуємо, що відбудеться між учасниками А і Б у день виконання контракту – наступний робочий день після останньої торгової сесії. Розглянемо випадок контракту з поставками. У день виконання контракту покупець А перераховує 7930 грн. в обмін на 1000 дол., що поставляються продавцем Б. Перерахована на рахунок покупця варіаційна маржа (100 грн.) повертається на рахунок Б. Обом сторонам повертається також і початкова маржа.

Що відбудеться, якщо одна зі сторін не виконала умов контракту? Припустимо, що спот-курс у день виконання становить 8,04, а стороною, що не виконала умови контракту, буде учасник Б.

У цьому разі клірингова установа купує 1000 дол. за 8040 грн. за ринковою ціною і перераховує ці кошти на рахунок А, отримуючи від цього учасника 7930 грн. Але для того, щоб клірингова установа не зазнала збитків, вона має отримати принаймні ще 110 грн. Джерелами додаткових коштів є, по-перше, 100 грн. з рахунку варіаційної маржі А, які були перераховані на нього з рахунку Б та мали б повернутись до Б після виконання ним умов контракту. Залишок 10 грн. буде покритий за рахунок початкової маржі, внесеної Б.

Тепер розглянемо випадок контракту без поставки. Розрахунки між сторонами відбуваються за різницею цін укладення угоди і спот-курсу в день виконання контракту. Нагадаємо, що за нашими припущеннями угода була укладена за ціною 7,93, а спот-курс становив 8,04. Оскільки А був покупцем контракту й уклав угоду за ціною нижчою від спот-курсу, то він має отримати від Б 110 грн. Але 100 грн. вже були раніше перераховані на рахунок варіаційної маржі учасника А, тобто Б залишається додатково перерахувати тільки 10 грн. Якщо він цього не зробить, то необхідні кошти клірингова установа утримає з початкової маржі Б.