Оцінка відповідності – це процес, за посередництва якого продукція, послуга або система оцінюється щодо стандарту [27].
Оцінка відповідності є дуже важливою для постачальників, споживачів та службовців органів регулювання. Так, виробникам она дає змогу відокремити їх продукцію від незаконно виробленої, споживачам оцінка відповідності надає спосіб, на який вони можуть покластися під час вибору продукції на ринку. В системі регулювання вона дозволяє державам змінити основу тих нормативних актів, що стосуються охорони здоров’я та безпеки населення, за які вони відповідальні.
Значення оцінки відповідності з кожним роком зростає. Країни азіатсько-тихоокеанського регіону, Америки та Європи увійшли в регіональні торговельні пакти з метою впровадження практики сприяння розвиткові торгівлі. Світова організація торгівлі (WTO) сприяє міжнародній торгівлі за допомогою (серед всього іншого) впровадження оцінки відповідності, яка врівноважує законодавчо закріплений захист населення та підсилює конкурентну боротьбу в промисловості.
Оцінка відповідності може складатися з одного, кількох або з усіх наступних видів діяльності:
випробування зразків;
вибіркові перевірки;
оцінка технологічного процесу;
сертифікація і реєстрація систем управління;
сертифікація продукції.
Додатковим видом діяльності може також бути акредитація організацій на їхню компетентність щодо здійснення цієї діяльності на підставі визнаних міжнародних критеріїв. Акредитовані організації з оцінки відповідності, як можна очікувати, повинні досягнути щонайменше мінімального рівня характеристик із високим рівнем відтворення послуг, які вони пропонують, та однорідності отриманих результатів.
Оцінка відповідності, яка проводиться відмінною від постачальника (перша сторона) або покупця (друга сторона) стороною, називається такою, яка дається третьою стороною, тобто організацією, що є незалежною від покупця або продавця. Звернення до третьої сторони може вимагатися державним органом регулювання або визначатися споживачем, а постачальник може звертатись до неї, як до способу диференціації своєї продукції на ринку чи отримання незалежного зворотнього зв’язку. За відсутності таких міркувань постачальник може обрати для себе декларацію про відповідність.
Офіційно визначення оцінки відповідності наведені в настановах ISO/IEC 2:1996, а саме:
відповідність – додержання встановлених на продукцію, процес чи послугу вимог;
експертиза відповідності – систематизована перевірка ступеня додержання вимог, встановлених на продукцію, процес чи послугу;
оцінка відповідності – діяльність, пов’язана з безпосередньо чи опосередкованим встановленням відповідності релевантним вимогам.
Типовими прикладами діяльності з оцінки відповідності є відбір зразків, випробування та нагляд; оцінювання, верифікація та забезпечення відповідності (декларація постачальником, сертифікація); реєстрація, акредитація та підтвердження, а також їхня комбінація;
знак відповідності (для сертифікації) – захищений в установленому порядку знак, який застосовується або надається згідно з правилами системи сертифікації і показує, що забезпечується впевненість в тому, що відповідна продукція, процес або послуга відповідають вимогам конкретного стандарту або іншого нормативного документа [26].
На практиці дуже часто виникає питання, який з механізмів сертифікації кращий – продукції чи систем якості? Зарубіжний досвід довів доцільність кожного з цих механізмів. Співставлення основних етапів сертифікації систем якості і продукції відображено в табл. 3.1 [118].
Механізм сертифікації продукції дозволяє покупцям вступати в нормальні торговельні відносини, укладати контракти з упевненістю, що продукція відповідає належному стандарту на неї. Однак іноді складно розробити вичерпний стандарт на продукцію, який можна було б використовувати в схемі сертифікації продукції. Це пояснюється надто стрімкими темпами розвитку високих технологій у певних галузях промисловості. Тому в цьому випадку зростає роль сертифікації системи якості.
З іншого боку, оскільки купують продукцію, а не систему якості, її сертифікація не відіграє важливої ролі в тих галузях, де можуть бути розроблені стандарти на продукцію, які зазвичай відповідають багатьом інтересам, незалежно від того, на що вони поширюються. Особливо це властиве масовому типу виробництва.
Переваги одного механізму над іншим, а також їх недоліки можна оцінити лише в окремих соціально-економічних і технологічних ситуаціях, з якими стикаються постачальники кожної країни, та щодо кінцевої мети постачальника. Однак варто зазначити, що в більшості промислово розвинутих країн перевага надається сертифікації систем якості, після якої вводиться в дію механізм сертифікації продукції [118].
Таблиця 3.1. Основні етапи сертифікації систем якості і продукції
