Чільне місце в інфраструктурі ринку займає біржа. Це організаційно оформлений, постійно функціонуючий оптовий ринок, на якому купівля-продаж здійснюється за певними наперед встановленими правилами.
Товарна біржа – це асоціація торгівців, які об’єднуються з метою впорядкування торгівлі і полегшення торгових операцій. Товарні біржі обслуговують ринок товарів та природних ресурсів.
Товарна біржа здійснює оптову торгівлю головним чином сировиною, матеріалами і продовольчими товарами. Товари продаються за зразками або стандартами, які мають перелік основних характеристик. Сама біржа не може виступати в ролі продавця чи покупця в оформлених на ній угодах купівлі-продажу продукції і товарів. До участі в торгах на товарній біржі допускаються брокери, біржові маклери, старший маклер, помічники брокерів і біржових маклерів, співробітники біржі. Правила торгівлі здійснюються з дотриманням таких головних принципів: ціноутворення відбувається тільки на базі реальних попиту та пропозиції, що складаються на основі відкрито проведених торгів; об’єктивного використання інформації; суворого дотримання правил усіма учасниками біржових торгів; формування взаємовідносин брокерів і клієнтів на договірній основі.
На товарній біржі укладаються угоди з реальним товаром, ф’ючерсними та іншими угодами, згідно з рішеннями біржової ради.
Угоди з реальним товаром укладаються з метою купівлі-продажу конкретного товару.
Ф’ючерсні угоди укладаються з метою страхування угод з реальним товаром або отримання в ході перепродажу (чи після ліквідації угоди) різниці від можливої зміни цін.
Осіб, за участю яких на біржі здійснюються контракти, називаються брокерами і дилерами.
Брокери виконують біржові операції за дорученнями клієнта і за його кошти.
Дилери купують і продають товари за власні кошти.
На сучасних біржах торгують сільськогосподарською продукцією: зерном, м’ясом, бавовною, золотом, сріблом, вугіллям, нафтою.
Товари широкого вжитку, машини, обладнання на ринках західних країн через біржі не продають.
Ф’ючерсні (строкові) угоди укладаються з метою біржових спекуляцій або з метою хеджування.
Спекулятивні угоди ґрунтуються на різниці цін товарів у момент їх продажу й у момент оплати. При цьому реалізується не сам товар, а контракт на його продаж.
Операція хеджування проводиться з метою страхування від збитків під час операцій з реальним товаром. При цьому укладаються дві угоди – з реальним товаром і ф’ючерсним контрактом.
Товарні біржі, виконуючи функцію ціноутворення на так звані стратегічні товари (сировина й енергоносії), тим самим здійснюють вирішальний вплив на формування цін на споживчі товари, адже ціни стратегічних товарів через витрати підприємства “закладаються ” у ціни споживчих товарів і послуг. Тому товарні біржі стають необхідним елементом ринкового механізму ціноутворення і розподілу доходів, вони є одним із визначальних компонентів ринкової інфраструктури.
Фондова біржа є установою, діяльність якої забезпечує купівлю-продаж цінних паперів (акцій, облігацій). Вона виступає як спеціалізована фінансова організація, яка зосереджує попит і пропозицію цінних паперів, сприяє формуванню їх біржового курсу. Тобто фондова біржа, організований, регулярно діючий оптовий ринок цінних паперів (фондовий ринок).
Фондова біржа створюється як акціонерне товариство, засновником якого можуть бути торговці цінними паперами, котрі мають дозвіл на здійснення комерційної діяльності з цінними паперами.
Фондові біржі обслуговують вторинний ринок цінних паперів і виконують такі основні функції: організація і створення умов для здійснення біржових операцій з купівлі-продажу цінних паперів; аналіз створюваної економічної кон’юнктури всередині та поза ринками капіталу; встановлення ринкової ціни (курси) акцій і облігацій; регулярна інформація про стан ринку цінних паперів; розвиток співробітництва з фінансовими та кредитними установами; здійснення переміщення (переливання) капіталів між галузями і регіонами через збут і придбання акцій тощо.
Операції фондової біржі залежно від строку дії поділяють на короткострокові (касові) і довгострокові (ф’ючерсні чи форвардні). Останні здійснюються у випадку, коли угода купівлі-продажу акцій чи облігацій укладається в даний момент, а їх оплата відстрочена на певний час. Тому ф’ючерсні операції стають основою біржових спекуляцій з метою одержання спекулятивного прибутку.
Операції фондової біржі здійснюють брокери (посередники, службовці біржі, доход яких утворюється від комісійних – брокеріджу – за угодами) і дилери (особи чи фірми, що здійснюють угоди за власний рахунок, купуючи місце на біржі).
Саме дилери укладають спекулятивні угоди, намагаючись передбачити динаміку курсу цінних паперів (дилерів, що “грають ” на зростанні курсу, на біржовому жаргоні називають “биками ”, а тих, що “грають ” на зниженні курсу, – “ведмедями ”).
Крупні фондові біржі визначають напрями, темпи і закономірності динаміки курсів цінних паперів, зокрема, біржові індекси. Таким інтегральним індексом на Нью-Йоркській фондовій біржі є індекс Доу – Джонса. Індекси фондових бірж дають змогу прогнозувати економічний розвиток і циклічні коливання (зростання біржового індексу попереджує про наближення кризи, різке падіння – про саму кризу). Так фондові біржі стали своєрідними “барометрами ” економічної “погоди ”.
Інструментами ринку цінних паперів, зокрема, фондових бірж, є самі цінні папери, які мають різноманітні форми. В Україні до цінних паперів відносять акції, облігації, векселі, чеки; депозитні, ощадні та приватизаційні сертифікати та інші.
Акція – цінний папір, що засвідчує право його власника (акціонера – тримача акції) на отримання частини прибутку акціонерного товариства у вигляді дивіденду, а також участь в управлінні справами акціонерної компанії й одержанні частини майна, яке залишається після її ліквідації. Розрізняють: звичайні, привілейовані та іменні акції.
Облігація – боргове зобов’язання товариства або держави у вигляді цінного паперу, який надає право її власникові на виплату номінальної суми позики в установлений термін і обумовлених процентів. Проценти за облігаціями повинні виплачуватись в установлені терміни незалежно від прибутку і фінансового стану емітента.
Вексель – різновид цінного паперу, який засвідчує нічим не зумовлене зобов’язання платника, який видав вексель, сплатити у визначений термін зазначену суму боргу власнику векселя. Вексель сполучає в собі властивості цінного паперу (приносить доход у формі процента), боргового зобов’язання (є свідченням про позику) і розрахункового засобу (є кредитними грошима). Розрізняють прості, перевідні та фінансові векселі. Вексель можна погасити до закінчення строку його дії в банку під певний обліковий процент (ця операція банку називається обліком векселів).
Чек – форма кредитних грошей, які здійснюють свій рух на міжбанківському ринку. Чеки бувають іменними, ордерними і на пред’явника.
Депозитний сертифікат – письмове свідоцтво банку про внесення (депонування) грошових засобів на банківський рахунок (депозит).
Ощадний сертифікат – облігація, що свідчить про депонування грошових засобів в ощадному банку.
Приватизаційний сертифікат – засвідчує право на частку державного майна (обмінюється на акції та інші фондові цінності).
Важливе місце на фондовому ринку в Україні починає займати ринок державних цінних паперів. Емітентами державних цінних паперів виступають уряд, державні кредитно-фінансові установи, місцеві органи влади. Державні цінні папери (насамперед, облігації, а також скарбничі векселі і скарбничі бони) умовно поділяють на короткострокові (від 3 місяців до 1 року), середньострокові (від 1 до 10 років), довгострокові (понад 10 років) і безстрокові.