Доходи підприємства формуються передусім від реалізації виробленого продукту чи послуг, тобто вони являють собою грошову виручку від реалізації товарів і послуг. Розрізняють звичайний, капітальний та дивідендний доходи фірми.
Звичайний доход формується за рахунок грошових надходжень від основної діяльності.
Капітальний доход – це доход від перепродажу виробничих фондів, землі, майна та фінансових активів (акцій і облігацій).
Дивідендний доход – це доход від акцій інших фірм, якими володіє дана фірма.
Основним є звичайний доход. Конкретними формами звичайного доходу фірми виступають валовий і чистий доходи.
Валовий доход – уся сума доходу фірми, чистий доход – це валовий доход (грошова виручка) без суми повних витрат, тобто це прибуток фірми.
Є й інший підхід: підприємство одержує спочатку валовий продукт, тобто масу вироблених матеріальних благ і послуг у грошовому виразі за певний період (інколи його називають валовою продукцією).
За вартістю валовий продукт складається з двох частин: старої перенесеної вартості С і новоствореної вартості V + m:
ВП = С + (V + m).
Перенесена вартість відтворює матеріальні витрати (постійний капітал С) на його створення, а нова вартість утворює чистий продукт підприємства (V + m). Таким чином, реалізований чистий продукт є валовим доходом підприємства:
ВД = ВП – С = V + m.
За рахунок валового доходу формується фонд оплати праці V та прибуток підприємства – m. Тобто прибуток виступає формою додаткової вартості, створеної на підприємстві.
Як відомо, фірми весь час користуються позиками банків і тому сплачують їм проценти.
Тому підприємницький доход – це та сума валового доходу, яка залишається підприємству після сплати банківських процентів.
Для характеристики доходності підприємства використовують поняття норми прибутку та норми рентабельності. Норма прибутку – це відношення маси прибутку до витрат:
Норма рентабельності – це відношення балансового прибутку до середньорічної вартості основного капіталу і нормативних оборотних засобів.