загрузка...
 
Теорії зайнятості населення та безробіття
Повернутись до змісту

Теорії зайнятості населення та безробіття

У політичній економії є ряд поглядів на проблеми зайнятості та безробіття. Зокрема, класики (А. Сміт, Д. Рікардо, Дж. Мілль, А. Маршалл, А. Пігу) вважали, що ринкова система спроможна забезпечити повне використання ресурсів в економіці (у тому числі ресурсу праця). Повна зайнятість є нормою ринкової економіки, а вимушене безробіття в ринковій економіці неможливе.

Однак реальна дійсність свідчить, що безробіття набуває дедалі більших розмірів і врешті-решт стала хронічним супутником у ринковій економіці (зокрема, капіталістичної системи). У зв’язку з цим більшість економістів почали критикувати як теоретичні постулати, так і основоположні принципи класичної теорії зайнятості.

За кейнсіанським поглядом, альтернативним класичному, вважається, що ринкова економіка не володіє механізмом автоматичного забезпечення повної зайнятості, що повна зайнятість – це швидше випадковість, а не закономірність. Тобто безробіття для капіталізму вільної конкуренції є закономірним явищем.

В історії економічної думки є погляд англійського економіста XIX ст. Т. Мальтуса, який у творі “Досвід про народонаселення ” доводив, що людство на планеті розмножуються в геометричній прогресії, а виробництво засобів існування зростає в арифметичній прогресії. Тому з часом певна частина людей залишається без засобів існування, тобто є зайвими людьми.

У першому виданні праці Мальтуса було записано слідуюче: людина, яка прийшла в уже зайнятий світ і яку батьки неспроможні прогодувати, і працею якої, суспільство не може скористатися, не має права вимагати будь-якого прохарчування, тобто вона є зайвою на землі.

Свій внесок у теорію  зайнятості  і  безробіття  зробив К. Маркс. Він ввів так званий загальний закон нагромадження капіталу, суть якого зводилась до того, що безробіття ( звільнення працівників ) відбувається через впровадження досягнень НТП, заміну праці людини на працю машин. Відносна потреба в ресурсі “праця” зменшується, тому відбувається виштовхування дедалі більшої кількості зайнятих робітників із процесу виробництва, через що зростає так звана резервна армія праці, безробіття. Зростання безробіття в суспільстві веде до зубожіння з боку найманих працівників і зростання багатства з боку роботодавців. Історія довела помилковість цих уявлень.

Найбільший внесок у розробку теорії зайнятості зробили економісти-неокласики кінця XIX ст. Л.Мізес і А. Маршалл та їхні послідовники, які спирались на відповідні висновки представника класичної політичної економії початку цього ж століття Ж. Б. Сея. Вони дійшли висновку, що причиною неповної зайнятості є порушення рівноваги попиту і пропозиції на ринку праці. На їхню думку, рівновага порушується внаслідок надмірного зростання ціни праці – ставок заробітної плати. Якщо ціна праці перевищує ціну рівноваги, то на ринку праці з’являється надлишок ресурсу праця, тобто безробіття.

Згідно з кейнсіанською концепцією основний чинник зайнятості – сукупний попит на товари і послуги. Не кожне зниження заробітної плати автоматично розширює зайнятість, воно дає позитивний ефект лише тоді, коли в змозі підвищити сукупний попит. Чинниками сукупного попиту, як відомо, Кейнс вважав споживчі витрати населення та інвестиції. Важливими важелями зростання споживчих витрат є зростання заробітної плати, витрат держави та розширення експорту. За рахунок їх може бути забезпечена повна зайнятість.



загрузка...