Проблеми зайнятості населення та відтворення робочої сили в сучасній Україні
Перехід від командно-адміністративної до соціально-орієнтованої ринкової економіки, який здійснюється в Україні, спричинив низку суттєвих проблем, пов’язаних із зайнятістю населення та відтворенням робочої сили.
Серед них – масове вивільнення працівників з підприємств, що припинили виробництво продукції, не затребуваної ринком, тобто закрились. При цьому це вивільнення не супроводжується адекватним зростанням офіційно зареєстрованого безробіття. Згідно з офіційними статистичними даними, в Україні реєструються в як безробітні менш як 4 % працездатного населення, одночасно до служб зайнятості в пошуках роботи звертається близько 1,5 млн. чол., з яких працевлаштовується біля 10 %. Ці дані свідчать про приховане безробіття, обсяги якого за неофіційними даними сягають 40% і більше.
Одночасно повільно створюються нові робочі місця, що веде до зростання навантаження на одне робоче місце. В окремих регіонах воно сягало близько 100 чол.
Одночасно повільно розвивається мале і середнє підприємництво, яке в розвинутих країнах забезпечує роботою значну частину населення.
У 2002 – 2004 рр. передбачається збільшення кількості зайнятого населення більш як на 1 млн. чол., а також підвищення з 56,8 % у 2002 р. до 59 % у 2004 р. рівня зайнятості населення віком від 15 до 70 років. Прогнозується і зниження рівня безробіття, визначеного за методологією Міжнародної організації праці, з 10,6% у 2002 р. до 9,4 % у 2004 р., створення понад 1,2 млн. нових робочих місць у всіх сферах економічної діяльності.
Дещо кращою є ситуація з підготовкою робочої сили. У країні майже не скоротилась чисельність загальноосвітніх шкіл, а кількість вищих навчальних закладів навіть зросла за рахунок недержавних форм освіти.
Однак загострюється проблема працевлаштування випускників, значна частина їх після закінчення навчального закладу змушена звертатись до послуг служб зайнятості.
Загострюється проблема співвідношення безоплатної (державної) та платної (недержавної) форм підготовки спеціалістів. Незважаючи на гарантовану Конституцією України рівноправність всіх форм власності, і навіть певних переваг приватної власності, студенти і викладачі недержавних навчальних закладів були обмежені в певних правах порівняно із своїми колегами у державних навчальних закладах (пільги студентам на проїзд у громадському транспорті, пенсійне забезпечення науково-педагогічних працівників тощо).