Тема 21. Закономірності та етапи розвитку капіталістичної економічної системи. Економічна система капіталізму вільної конкуренції
Об’єктивними умовами для виникнення капіталізму вільної конкуренції є розвиток простого товарного виробництва, товару і грошей та розвиток капіталістичного товарного виробництва. Перетворення робочої сили на товар, поява таких категорій,
як капітал і наймана праця, заробітна плата при цьому виступає як ціна або вартість товару робоча сила.
Таким чином, капіталізму як економічній системі притаманні такі риси:
вироблені продукти є товаром;
метою виробництва є створення додаткової вартості (прибутку);
визначальним є відносини між найманою працею і капіталом, що виступають у формі купівлі-продажу товару робоча сила.
Економічною основою капіталістичної системи є приватна власність на основні засоби виробництва (ресурси): капіталіста, підприємця – на ресурс капітал; робітника, працівника – на ресурс праця. Найповніше капіталістична система виявляється в конкуренції. Тому власне капіталізм розуміють як капіталізм вільної конкуренції. Про суть конкуренції йшлося вище, зокрема в темі 8. Тут зупинимось лише на двох формах конкуренції: внутрігалузевій та міжгалузевій.
Внутрігалузева – це взаємодія капіталів у межах однієї галузі, міжгалузева – взаємодія капіталів різних галузей.
Внутрігалузева конкуренція приводить до завершення реального процесу формування суспільно необхідного робочого часу, суспільної або ринкової вартості. Тобто формується необхідний робочий час для виробництва товару. При цьому сума витрат постійного капіталу та змінного капіталу перетворюється на витрати виробництва (C + V), а додаткова вартість на перетворену форму – прибуток. Тоді вартість виробленого товару можна представити у вигляді суми витрат виробництва K = C + V та прибутку P = M, отже:
W = K + P.
Вартість і витрати виробництва якісно відмінні між собою: те, чого коштує товар капіталісту, називають витратами капіталу, або собівартістю; те, чого товар дійсно коштує, називають витратами праці, або вартістю.
При цьому вартість включає перетворену форму додаткової продукції – прибуток як породження не змінного, а всього авансованого капіталу. Галузева конкуренція приводить до того, що не V породжує M, а C + V породжує M. Звідси і з’являється прибуток – як додаткова вартість, породжена всім авансованим капіталом M P.
Тоді й норма додаткової вартості перетворюється на норму прибутку:
M' = M : V 100% P' = P : C + V 100 % = M : C + V • 100 %= = (M : V) : (C : V + 1) 100 % = M' : (C : V + 1) 100 %.
Величина норми прибутку визначається двома головними чинниками: нормою додаткової вартості і органічною будовою капіталу, тобто співвідношенням постійного та змінного капіталів.
Норма прибутку виступає рушійною силою капіталістичного виробництва; виробляється лише те, що приносить норму прибутку. Ресурси за допомогою конкуренції рухаються з галузей із низькою нормою прибутку в галузі з високою нормою прибутку. У зв’язку з цим з’являється міжгалузева конкуренція. Це –боротьба капіталістів-підприємців різних галузей за найвигідніше вкладання капіталу.
Галузі з високою органічною будовою забезпечують низьку норму прибутку, і для капіталістів немає стимулу вкладати додатковий капітал, тому виробництво такої продукції скорочується. Це може зумовити перевищення попиту над пропозицією, що призведе до зростання ціни продукції понад її вартість, норма прибутку зросте за рахунок зростання прибутку, з’являться стимули для вкладання додаткового капіталу в цю галузь.
У галузях із низькою органічною будовою норма прибутку спочатку значно висока, що спричинить прилив у галузь додаткових капіталів. Як тільки пропозиція перевищить попит, ціна впаде нижче за вартість, прибутки знизяться, норма прибутку впаде. З’явиться необхідність скоротити виробництво.
Міжгалузева конкуренція приводить до вирівнювання галузевих норм прибутку – створення єдиної, середньої норми прибутку, яка є відношенням сукупного прибутку в суспільстві до всього авансованого суспільного капіталу:
=P :(C + V) • 100 %.
Тоді вартість товару перетворюється на ціну виробництва:
W = (C + V) + M (C + V) +.
Тобто, ціною виробництва виступає сума витрат виробництва і середнього прибутку на вкладений капітал.
Ціна виробництва збігається з вартістю в галузях із середньою органічною будовою капіталу. В інших галузях ціна виробництва може відхилятись від вартості.
Таким чином закон вартості перетворюється на закон цін виробництва.
Середня норма прибутку має тенденцію до зниження, оскільки має тенденцію до зростання органічна будова капіталу: C : V. Однак виробники (капіталісти-підприємці) можуть вживати заходи з утримання норми прибутку на високому рівні:
підвищувати норму додаткової вартості: M : V (насамперед, підвищувати продуктивність праці, а також вдаватися до подовження робочого дня);
економія витрат на постійному та змінному капіталі – зменшувати витрати на охорону праці, а також не виплачувати повною мірою заробітну плату.
Такі заходи ведуть до загострення відносин між роботодавцями-капіталістами та працівниками найманої праці. Унаслідок цього з’являться профспілки – об’єднання працівників найманої праці, які добиваються поліпшення умов продажу робочої сили і, насамперед, зростання заробітної плати.
У цілому ж системі вільного підприємництва властиві такі риси, як:
приватна власність;
система вільного (ринкового, під впливом лише попиту та пропозиції) ціноутворення;
конкуренція.
Приватна власність дає змогу розпоряджатися ресурсами на свій розсуд, вільно, без втручання та обмежень зі сторони.
Зростання ціни через перевищення попиту над пропозицією спонукає виробників виробляти більше даного товару якщо його не вистачає. Зниження ціни внаслідок скорочення попиту змушує виробників скоротити обсяг виробництва товару, якщо його спочатку виробляється багато.
Вільне ціноутворення примушує зменшувати витрати капіталу, щоб одержати вищу норму прибутку. Вільне ціноутворення встановлює той факт, що споживачем продукту в цій системі є особа, яка має його придбати, тобто має купівельну здатність – гроші.
Конкуренція між продавцями змушує їх знижувати витрати, а завдяки цьому й знижувати ціни, без чого їм неможливо реалізувати свої товари і послуги, а отже, одержувати прибутки.
Конкуренція між споживачами може також принести продавцям більше прибутку, бо вона, як правило, веде до зростання ціни (продаж на біржі, аукціоні тощо).
Спільне бажання отримати максимальний прибуток є основним економічним стимулом ринкової системи вільної конкуренції. Це бажання інколи називають економічним егоїзмом. Прибуток як наслідок вільної конкуренції:
спонукає продавати не лише продукти, а й ресурси;
впливає на розподіл робочої сили між підприємствами різних галузей;
визначає спосіб використання капіталу;
змушує підприємців ризикувати своїм капіталом, є стимулом підвищення якості продукції, зниження собівартості продукції.
Капіталізм вільної конкуренції має свої особливості в різних галузях народного господарства, а особливо в торгівлі, банківській справі та сільському господарстві, про що певною мірою йшлося в раніше розглянутих темах. Тут лише підкреслимо, що додаткова вартість набувала в цих галузях своїх, специфічних форм: торгового прибутку – в торгівлі, позичкового процента – в банківській сфері, земельної ренти – в сільському господарстві.
=
P :
(C + V) • 100 %.
.