загрузка...
 
Екологічна криза та форми її вияву
Повернутись до змісту

Екологічна криза та форми її вияву

Екологічна криза, яка розпочалася у середині 70-х років XX ст., означає різке загострення суперечностей між людиною і природою, їх конфлікт, глобальне порушення рівноваги у природі внаслідок панування приватної та колективної форми капіталістичної власності, істотного деформування соціально-економічної системи в країнах колишнього СРСР та Східної Європи, а також господарської діяльності людей в умовах сучасної НТР, ірраціональних процесів народонаселення тощо.

Найважливішими ознаками цієї кризи є глобальні зміни клімату й виникнення “парникового ефекту ”, знищення озонного шару планети, почастішання природних катаклізмів (повеней, ураганів, землетрусів тощо, через які в останню чверть століття загинуло понад 3 млн. людей), масове знищення тропічних лісів і збільшення площі пустель, збільшення кількості радіоактивних відходів, надмірна концентрація шкідливих відходів у світовому океані тощо.

У літературі різного характеру, у тому числі щодо охорони навколишнього середовища (довкілля) наводиться багато кількісних та якісних показників, які оцінюють глибину й наслідки екологічної кризи. Наведемо лише декілька:

“Парниковий ефект ” за рахунок викидів в атмосферу окису вуглецю з одного лише Єгипту вижене 18 – 20 млн. чол., оскільки р. Ніл вийде з берегів і затопить найродючіші землі країни;

Виробництво людством енергії в кількості, що становить лише 1 % від тієї, що одержує Земля від Сонця, призведе до збільшення середньої температури біосфери приблизно на 1 %. Таке потепління призведе до глобальних катастрофічних наслідків як для клімату землі, так і для всього тваринного й рослинного світу.

За підрахунками, у разі збереження існуючого темпу приросту додаткової енергії допустима теплова межа буде досягнута в середині XXI ст.

Нині Світовий океан перетворився на гігантський відстійник багатьох відходів сучасної цивілізації. Величезні площі океанічної поверхні вкриті плаваючим сміттям та нафтопродуктами, які потрапляють сюди при очищенні резервуарів унаслідок аварій танкерів і витоків при розвідуванні та експлуатації морських нафтопромислів. Нафтова плівка вкриває вже п’яту частину поверхні Світового океану. Крім того, в нього щорічно скидають 5 тис. т ртуті, 50 тис. т ДДТ та інші шкідливі сполуки. Усе це знищує біологічні ресурси океану, порушує водно-повітряний обмін планети та глобальну кліматичну стабільність.

В Україні у 1986 – 1991 рр. усіма джерелами забруднення було викинуто в атмосферу більше 100 млн. т шкідливих речовин. Майже 20 % міського населення України проживає в зонах, де гранично допустимі концентрації шкідливих речовин у повітрі перевищено у 15 разів.

Лише за 1 рік у річки й водойми України скидається близько 3,5 млрд. м3 забруднених стічних вод, що становить майже 10% потенційних місцевих ресурсів поверхневих і підземних вод у маловодні роки.

Каскад із шести штучних водосховищ на Дніпрі, побудованих у 50 – 70-х роках XX ст., призвів до величезних негативних наслідків. Затоплено і вилучено із сільськогосподарської сфери понад 500 тис. га родючих земель.

За останні десятиріччя XX ст. шкода від забруднення повітря тепловими електростанціями (ТЕС) у 10 разів перевищує шкоду від аварії на Чорнобильській АЕС.

Площа сільськогосподарських угідь у світі щорічно зменшується на 6 млн. га (із 1450 млн га) через розвиток урбанізації, промислової та транспортної забудови.

Щороку з лісів вивозиться 3,9 млрд м3 деревини із загального запасу в 360 млрд м3. Покрита лісом площа землі з 50-х років до початку 80-х років XX століття скоротилась удвічі – з 50 млн м2 до 25, і ще у два рази очікувалось скорочення до кінця XX ст. Протягом останніх 40 років було знищено близько половини тропічних лісів, лише за 1980 – 2000 рр. світ утратив 200 млн га лісів (з 36 млн км2.). За даними засновника і президента Римського клубу А. Печчеї, ліси зникають із лиця Землі зі швидкістю 50 га за хвилину.

Щороку споживання прісної води становить близько 6,5 тис. км3 із загальних запасів річкових вод у 40 тис. км3. Головний споживач її – сільське господарство, де дуже багато використовується води безповоротно, особливо для зрошення. Зростання водоспоживання при незмінних ресурсах річного стоку створює реальну загрозу виникненню дефіциту прісної води. Деякі спеціалісти вважають, що через декілька десятиріч вода буде не дешевше, ніж нафта. У найближчі 25 років очікується збільшення стічних вод майже у 16 разів.

Сучасне загальне забруднення Світового океану перевищує 1,2 млн т на рік, забруднення атмосфери – 800 млн т на рік. 1 м3 стічних вод забруднює у середньому 10 м3 чистих.

Щорічно від 5 до 10 млн т нафти потрапляє у Світовий океан. Достатньо 25 млн т нафти, щоб уся поверхня Світового океану була покрита плівкою завтовшки 0,1 мм.

Лише за останні 100 років чорноземи України втратили 25 – 40 % гумусу й половину своєї родючості. За цей час запас гумусу в орному шарі чорноземів зменшився на 29 – 36 %. Лише за рахунок мінералізації ґрунтів України втрачено 14 млн т гумусу, а за рахунок ерозії – 19 млн т.

2

 
Найбільші викиди СО в атмосферу дають: автотранспорт – 2,7 • 108 т/рік, спалювання вугілля – 1,5 • 107 т/рік, лісові пожежі – 1,5 • 107 т/рік, різні промислові технології – 3,5 • 107 т/рік.

З появою глобальних проблем екологічного характеру з’явились такі галузі знань, як екологія, економіка природокористування, соціоекологія, ресурсологія, ноогеніка, глобальна екологія, прикладна екологія, конструктивна екологія, космічна екологія, радіаційна екологія, інженерна екологія, прикладна екологія, соціальна екологія, правова екологія, природокористування, охорона навколишнього середовища, економіка природокористування та інші.



загрузка...