загрузка...
 
Класики менеджменту
Повернутись до змісту

Класики менеджменту

Сміт Адам (1723-1790) – шотландський економіст і філософ, один із найбільших представників класичної політичної економії. У своїй знаменитій праці “Дослідження про природу і причини багатства народів” (1776) головним джерелом суспільного багатства назвав індивідуальне прагнення до добробуту, а також властиве кожному індивіду бажання домогтися більш високого становища в суспільстві. Відповідно до Сміта, найважливішим чинником, що сприяє економічному зростанню, є поділ праці, що дозволяє розширити застосування машин. Признаючи, що поділ праці збіднює робітника, він пропонував компенсувати ці негативні наслідки шляхом уведення загальної освіти. Сміт уперше привів розподіл суспільства на три класи:

1) найманих робітників;

2) капіталістів;

3) великих землевласників. Роботи Сміта перетворили політекономію в порівняно струнку систему знань і стали одним із теоретичних джерел політичної економії марксизму.

Оуен Роберт (1771-1858) – видатний англійський соціаліст-утопіст. Починаючи з 1810 р. розробляв план поліпшення умов життя робітників у рамках капіталістичного устрою і намагався здійснити його на прядильній фабриці в Шотландії, управляючим якої він був із 1800 р. У 1817 р. висунув програму радикальної перебудови суспільства шляхом створення самоврядних “селищ спільності і співробітництва”, позбавлених приватної власності, ділення на класи, експлуатації, протиріч між розумовою і фізичною працею. Засновані Оуеном дослідні комуністичні колонії в США і Великобританії зазнали невдачі. Проте його вчення, незважаючи на утопічний характер, зіграло значну роль у просвітництві англійських робітників і зробило важливий вплив на формування соціалістичної думки за межами Великобританії.

Аркрайт Річард (1732-1792) – видатний англійський підприємець і практик менеджменту. Отримавши в 1769 р. патент на ватермашину (прядильну машину з приводом від водяного колеса), широко застосував її у виробництві. Являвся із 1771 р. організатором перших фабрик (прядильних), де впроваджував раціональну модель управління, побудовану на принципі ієрархії і координації машин і персоналу.

Беббейдж Чарльз (1792-1871) – відомий англійський математик і фізик. Робітника, на його думку, легше навчити частково виконувати завдання, ніж ціле, інколи складне. Так народився один з основних принципів управління принцип поділу праці, який іноді називають законом поділу праці А. Сміта. Крім того, Беббейдж уперше зробив наголос на науковому підході організації праці, обґрунтував особливу важливість його спеціалізації, а також досліджував трудові рухи і витрати часу в процесі праці, вплив різноманітних кольорів на ефективність праці, запропонував систему визначення собівартості.

Тейлор Фредерік Уінслоу (1856-1915) – засновник школи наукового менеджменту (тейлоризму), американський інженерпрактик і менеджер. Спортивна слава не довговічна, і приклад Тейлора зайве тому підтвердження. Хто в наші дні пам’ятає чемпіона США по тенісу в парних змаганнях 1881 р.? І кому прийде в голову, що цей чемпіон і класик менеджменту – одне і те ж обличчя?

Тейлор народився 20 березня 1856 р. в американському місті Філадельфії, у сім’ї юриста. У його характері вигадливо з’єдналися м’якість і сором’язливість батька, енергія і підприємливість матері, так само як і їхні загальні якості – вірність обов’язку, непохитність принципів, незалежність і конформізм. Батьки прагнули дати сину різнобічну освіту, і тому відправили його навчатися в Європу. Надіючись піти по стопах батька і стати юристом, Тейлор у 1872 р. поступив в Академію Пилипа Екзетера в Нью-Гемпширі. Навчаючись, він зіпсував собі зір і від кар’єри юриста довелося відмовитися.

У 1872 р. Тейлор влаштувався на роботу в маленьку гідравлічну майстерню у Філадельфії, де виконував обов’язки механіка. Трьома роками пізніше він улаштувався в Мідвейльску сталеливарну компанію, де швидко пройшов від посади простого механіка до головного інженера. У 1883 р., займаючись заочно, Тейлор одержав диплом інженера-механіка Стівенського технологічного інституту. Він був видатним винахідником і за своє життя одержав понад 100 патентів. Найбільше відоме створення ним і Уайтом пристрою для швидкого різання сталі.

Ще працюючи в Мідвейлі, Тейлор почав впроваджувати в організацію праці і управління виробничими процесами принципи, що згодом увійшли в його систему наукового менеджменту. З 1890 р. він працював головним керуючим компанії, що робила паперове волокно, а з 1893 р. інженером-консультантом по менеджменту відразу на декількох підприємствах. У 1898-1901 р. Тейлор працював винятково в Бетлехемській сталеливарній компанії, де активно впроваджував свої нововведення.

У 1903 р. вийшла його книга “Цеховий менеджмент”, а в 1911 р. – “Принципи наукового менеджменту”.

Широка популярність прийшла до Тейлора в 1912 р. після його виступу на слуханнях спеціального комітету Палати представників по вивченню систем цехового менеджменту. Помер Тейлор зненацька, 21 березня 1915 р., після важкого і швидкоплинного захворювання пневмонією. На його надгробному камені написано:“Батько наукового менеджменту”.

Форд Генрі (1863-1947) – відомий американський промисловець, король автомобілебудування США, один із творців теорії менеджменту. Він зриме втілення “американської мрі”, символ організаційного і технічного прогресу, свідомий творець суспільства масового споживання і соціальних гарантій, тобто всього того, що складає «обличчя» сучасного капіталізму.

Майбутній фундатор промислової імперії народився 30 липня 1863 р. у сім’ї мічиганського фермера, емігранта з Ірландії. У 15 років залишив заняття в школі і влаштувався учнем механіка в Детройті. Тяга до механіки і винахідництва проявилася в нього дуже рано.

У 1893 р. Форд стає головним інженером Еддіссонової компанії, що спеціалізувалася на освітленні Детройта, а в 1899 р. – головним інженером Детройтської автомобільної компанії, із якої іде в 1902 р. Через рік він заснував “Форд мотор компані”. До цього часу Форд уже має репутацію винахідника швидкісних моделей автомобіля, завойовану завдяки участі його машин в автомобільних гонках. У 1906 р. він придбав контрольний пакет акцій своєї компанії.

Дійсним тріумфом Форда стало впровадження моделі “Т”, що означало зміну всіх орієнтирів у концепції автомобілебудування. Масове виробництво вимагало стандартизації й уніфікації всіх технологічних процесів. “Терор машини” – так він характеризував упроваджену ним систему управління. Чітка система контролю, планування, конвеєрне виробництво,безупинні технологічні ланцюжки – все це сприяло тому, що імперія Форда працювала в режимі автомата.

У вересні 1945 р. Форд передав керівництво компанією ( яке до цього належало формально його єдиному сину Едзелю) своєму онуку і тезці Генрі Форду і відійшов від справ. Через два роки у віці 83 років Форд помер.

Гант Генрі (1861-1919) – відомий американський дослідник, сподвижник Тейлора активного пропагандиста наукового управління. На відміну від Тейлора Гант вважав, що робітники являють ключову перемінну в досягненні максимальної продуктивності праці і що всі інші повинні пристосовуватися до них. При цьому завдання й окремі норми необхідно встановлювати не на основі того, що було зроблено в минулому, а на базі наукових розробок.

Важливою науково-практичною ідеєю Ганта була розроблена ним карта-графік. Це своєрідна діаграма, що дає наочне уявлення про трудові графіки кожного робітника і показує накладки, які керівник не побачив би без цього графіка. Карта-графік відбиває послідовність, у якій повинна виконуватися робота, і час, заданий для вирішення кожного завдання. Важливо, що карта-графік Ганта припускає економію часу накладенню тих видів діяльності, які не суперечать один одному. Іншою найважливішою ідеєю Ганта була система заохочувальних премій для підтримки зусиль людини на необхідному рівні.

Гілбрет Френк (1868-1924) і Гілбрет Лілія (1878-1972) – видатні американські дослідники фундаторських ідей наукового менеджменту. У Гілбретів науковий менеджмент базувався на вимірах. Вони аналізували в основному фізичну працю у виробничих процесах, тобто здійснювали вивчення рухів із використанням вимірювальних методів і приладів (таких, як шкалограми, кінозйомки, мікрохронометр і інші). Результати вивчення спрямувань були використані ними для встановлення більш точних робочих норм і усунення зайвих спрямувань і зусиль при введенні власної системи винагороди робітників.

Крім того, Лілія Гілбрет поклала початок новому напрямку в теорії менеджменту, що згодом стал називатися “управління персоналом”. Вона внесла істотний внесок у розробку питань добору, розміщення і підготовки кадрів. У 1915 р. вона стала першою жінкою в США, що одержала науковий ступінь доктора психології.

Файоль Анрі (1841-1925) – найвизначніший французький дослідник і фахівець в області менеджменту, фундатор так званої класичної, або адміністративної, школи управління. На думку американських істориків менеджменту, Файоль є найбільш значною фігурою, яку Європа дала науці управління у першій половині XX ст.

По закінченні ліцею і гірничної школи він поступив на службу у велику гірничу і металургійну компанію “Комментрі-Фуршамболь-Деказвіль” (“Комамболь”) і проробив там із 1860 по 1918 р. Спочатку Файоль цікавився винятково проблемами геології і гірничої справи. Проте призначення його в 1872 р. головним керуючим групи рудників сприяло зверненню Файоля до питань економіки і управління.

У 1888 р. він прийняв керівництво компанією, що знаходилася на грані банкрутства, і за тридцять років зробив її одним із найбільш розквітаючих підприємств Франції. Узагальнюючи свої багаторічні спостереження, Файоль створив “теорію адміністрації”.

Затримка з публікацією книги через події першої світової війни призвела до того, що французи в масі своїй не захопилися теорією Тейлора, що поширилася на той час, і спочатку проігнорували ідеї свого співвітчизника. Втім, незабаром вони віддали їй належне: зразкова організація і процвітання “Комамболя”, внесок компанії в загальнонаціональні зусилля в роки світової війни усе це неминуче привернуло увагу до праць Файоля. Сам Файоль неодноразово підкреслював, що ніякого протиріччя між його теорією і теорією Тейлора немає, просто вони розглядали різні рівні організації виробництва: Тейлор цехове управління, він же вище адміністративне.

Вийшовши в 1918р.у відставку, Файоль очолив створений ним Центр адміністративних досліджень. Він доказував, що відкриті їм принципи управління застосовні не тільки в економіці, а й в урядових службах і органах, в армії і на флоті,тобто носять універсальний характер.Одним із найбільших замовлень, виконаних Центром,стало дослідження організації роботи поштово-телеграфного відомства.Цій та іншим проблемам реформи державного управління, суспільних організацій і системи освіти присвячений ряд робіт Файоля. Доречі, він першим поставив проблему організованого навчання менеджменту.

Слава,визнання і багатство-усе це було у Файоля.Він був визнаний гідним звання офіцера ордена Почесного легіону, інших державних нагород і наукових звань.Він прожив довге життя і вмів йому радіти : був товариською,енергійною людиною, невпинно пропагував свою теорію і навіть в останні роки життя не припиняв досліджень.

Емерсон Гаррінгтон (1853-1931) – видатний американський дослідник і практик менеджменту, що поєднав у собі витонченість інтелектуала, азарт підприємця і наполегливість першопрохідника.

Він народився 2 серпня 1853 р. в американському місті Трентоні, штат Нью-Джерсі. Його батько був університетським професором, фахівцем з англійської літератури. Навчаючись у Франції, Англії, Німеччині, Італії і Греції Емерсон одержав повну освіту і у віці 23 років очолив відділення лінгвістики університету штату Небраска. Але вже через шість років він лишив наукову кар’єру і з головою занурився в банківські операції і торгівлю нерухомістю. З 1885 по 1891 р. Емерсон виконував економічні й інженерні пошуки для залізниці. Потім представляв у США, Мексиці і Канаді інтереси британського синдикату. Якийсь час управляв кампанією по виробництву скла.

Навички наукової праці і талант аналітика допомогли Емерсону творчо використовувати той багатий досвід, що дала йому практика. У 1900 р. вийшла його книга “Продуктивність як підстава для управління й оплати праці”, а в 1912 р. – головна праця його життя “Дванадцять принципів продуктивності”.

З 1901 р. почалася діяльність Емерсона як фаховою консультанта з менеджменту. З 1907 по 1923 рр. він очолював Емерсонівську компанію інженерів по ефективності і був практично першим, хто звернув увагу на проблему принципів наукового добору і навчання, і навіть у 1913 р. випустив книгу на цю тему. “Працювати напружено, – вважав Емерсон, – значить прикладати до справи максимальні зусилля; працювати ефективно – значить прикладати до справи зусилля мінімальні”. Наслідуючи цей принцип, він до старості зберігав рідкісну працездатність і мобільність. Помер Емерсон 2 вересня 1931 р. у Нью-Йорку.

Гьюлік Лютер (1892-1978) – видатний американський систематизатор і популяризатор класичної теорії управління. Він розвинув і значно поглибив головні позиції теорії Файоля. Гьюлік був президентом Інституту цивільної адміністрації з 1923 по 1961 р., консультантом у міжнародних організаціях (наприклад, Всесвітній організації охорони здоров’я при ООН і ЮНЕСКО). Він займав відповідальні посади в уряді США, включаючи Комітет по виробництву озброєння, Комісію ООН по репараціях у Москві, Потсдамі, Токіо і Манілі, а також президентський Комітет по адміністративному управлінню. З інших творів цього автора заслуговує на особливу увагу книга “Адміністративні міркування про другу світову війну”.

Урвік Ліндал (1891-1983) – видатний англійський теоретик і практик в області упраління. У 1934 р. заснував одну з найбільших в Англії консультативних фірм. Ряд років був директором Міжнародного інституту управління в Женеві, віце-президентом Британського інституту управління, неодноразово запрошувався для управлінського консультування в США й інші країни. Автор понад 40 книг і брошур по питаннях організації управління виробництвом.

Вебер Макс (1864*1920) – відомий німецький соціолог, соціальний філософ і історик, основоположник розуміючої соціології, теорії соціальної дії і теорії “ідеальної” бюрократії. Був професором Фрайбурзького, Гейдельберзького і Мюнхенського університетів.

Головною ідеєю Веберівскої соціальної філософії являється ідея економічної раціональності, що знайшла своє послідовне втілення в сучасному капіталістичному суспільстві з його раціональною релігією (протестантизмом), раціональним правом і управлінням (раціональною бюрократією), раціональним грошовим обігом. Ця ідея, на його думку, забезпечує можливість максимально раціонального поводження в господарській сфері і дозволяє домагатися значної економічної ефективності. Він вважав бюрократію закономірним способом управління суспільством і розрізняв поняття “бюрократія” і “бюрократизм”. Перше поняття служить для позначення визначеної організації, системи роботи апарату управління (“раціональна бюрократія”), а друге застосовується в негативному змісті як групова монополія керуючих на функції управління і

засоби влади (ірраціональна бюрократія).

Головні роботи: “Про категорії розуміючої соціології”, “Об’єктивність вченого-суспільствознавця і соціально-політичне пізнання”, “Протестантська етика і дух капіталізму”, “Господарство і суспільство”.

Мейо Елтон (1880-1949) – видатний американський соціолог і психолог, один з основоположників індустріальної соціології і доктрини

«людських відносин». Спеціалізувався в одному з університетів Австралії на вивченні етики, філософії і логіки, а пізніше в Шотландії – медицини і психопатології. Переїхавши в США, він вступив у Школу фінансів і комерції при Пенсильванскому університеті. З 1926 р. був професором соціології в Гарвардському університеті і керівником відділу промислових досліджень.

Значний внесок у розвиток соціології управління внесли його знамениті Хоторнські експерименти в “Вестерн Електрик Компані” біля Чикаго (1927-1932), що він проводив разом із своїм учнем, визначним американським психологом Фріцем Ретлисбергером. Узагальнення емпіричних даних привело його до створення соціальної філософії менеджменту, в основі якої лежать такі принципи:

людина являє собою “соціальну тварину”, орієнтовану на колектив і включену в контекст групового поводження;

жорстка ієрархія підпорядкованості і бюрократичної організації несумісні з природою людини і його свободи;

керівники промисловості повинні орієнтуватися більше на людей, чим на продукцію. Це, на думку Мейо, забезпечує соціальну стабільність суспільства і задоволеність індивіда своєю роботою. Соціальна практика школи людських відносин ґрунтувалася на проголошеному Мейо принципі заміни індивідуальної винагороди груповою (колективною), на економічно-соціально-психологічних відносинах (сприятливий клімат, підвищення задоволеності працею, практика демократичного стилю керівництва). Звідси і розробка нових методів підвищення продуктивності праці: “паритетне управління”, “гуманізація праці”, “групові рішення”, “просвітництво працівників” і т.ін.

Манстерберг Гуго (1863-1916) – видатний німецький психолог, “батько індустріальної психології”, автор книги “Психологія й ефективність промисловості”, прихильник наукового менеджменту. У 1892р. він переїхав у США і викладав у Гарвардському університеті. Батьком індустріальної психології його називають тому, що велику частину своїх досліджень він присвятив визначенню наукових методів добору “правильних людей на правильні робочі місця”. Його новаторський підхід до наукового добору водіїв трамвая, а потім до навчання солдат під час першої світової війни став початком застосування наукових методів фахової орієнтації і підготування фахових управлінських кадрів у США.

Фоллетт Мері Паркер (1868-1933) – видатний американський психолог, одна з фундаторів концепції “людських відносин”. У своїй головній праці “Нова держава”, опублікованій в 1920 р., яка принесла їй широку популярність у світі бізнесу і державного управління, вона всіляко підкреслювала і пропагувала важливість вивчення сфери людських відносин. Фоллетт висунула ідею гармонії праці і капіталу, що могла бути досягнута при правильній мотивації і врахуванні інтересів усіх зацікавлених сторін. Деякі дослідники вважають, що її праці незаслужено віддані забуттю, незважаючи на те, що в них були сформульовані (значно раніше Мейо) основні моменти школи людських відносин. Зокрема, вона вперше обґрунтувала необхідність наукового дослідження психологічних аспектів управління. Теорія управління, доказувала Фоллетт, повинна базуватися на досягненнях наукової психології, а не на інтуїтивних рутинних уявленнях про природу людини і мотивах його поводження. Вона виступала з лекціями, доповідями і статтями, у яких розробляла ідею “нового підходу” до управління, підкреслювала комплексний характер аналізу складних управлінських процесів.

Маслоу Абрахам (1908-1970) – видатний американський психолог, один з основоположників так званої гуманістичної психології. Відомий як творець ієрархічної теорії потреб людини. Маслоу класифікував потреби, розділивши їх на базисні (потреба в їжі, безпеці, позитивній самооцінці й інші) і похідні, або мета потреби (у справедливості, добробуті, порядку і єдності соціального життя). По Маслоу, базисні потреби людини постійні, а похідні – змінюються. Мета потреб вартісно рівні одна одній і тому не мають ієрархії. Навпаки, базисні потреби розташовуються  відповідно до принципу ієрархії, у висхідному порядку від “нижчих” – матеріальних до “вищих” – духовних.

Герцберг Фредерік (народ. у 1923 р.) – відомий американський психолог. Народився в м. Ліни, шт. Массачусетс. Докторський ступінь одержав в університеті Пітсбурга,детакож захистив магістерську дисертацію в області охорони здоров’я. Працюючи в психологічній службі в Пітсбурзі в якості керівника науково-дослідних робіт, разом із колегами він опублікував серію книг ізпитаньмотивації.ПізнішебувпрофесоромпсихологіївуніверситетіКейса, а в даний час являється професором менеджменту в університеті штату Юта. Проштудувавши декілька тисяч публікацій на тему мотивації, він приходить до висновку про те, що в цій області багато плутанини і потрібний новий та свіжий підхід. Ним стала його широко відома двофакторна теорія мотивації Герцберга,що він виклав у книзі“Мотивація до праці”,яка булла випробувана

В телефонно-телеграфній компанії.

Мак-Грегор Дуглас (1906-1964) – видатний американський фахівець в галузі психології менеджменту.Народився в Детройті,штат Мічіган. Докторську дисертацію захистив у Гарварді в 1935 р., працював там же, поки не перейшов на посаду співробітника в сектор промислових відносин при Массачусетському технологічному інституті в 1937 р. Пізніше був керівником цього сектора. З 1948 до 1954р.він був президентом колледжу в м.Антіохе,після чого знову повернувся в технологічний інститут і працював там у якості професора по промисловому менеджменту аж до своєї смерті в 1964 р.

Найбільше значною книгою Мак-Грегора була “Людська сторона підприємництва”, у якій він запропонував відому усьому світу дихотомію менеджменту: теорія “X” і теорія “У”.

Друкер Пітер (народ. у 1909) – видатний американським економіст, соціолог, публіцист, фахівець в області проблем управління, “хрещений батько” сучасного менеджменту. З 1942 р. працював професором філософії, політології і соціальних наук у різноманітних навчальних закладах США; почесний доктор багатьох закордонних університетів. Друкер заявив про себе як головний теоретик так званої емпірич ної школи менеджменту, що претендує на синтез “класичної школи управління з доктриною людських відносин”. Єдність теорії і практики менеджменту, управлінської думки й експерименту, практичної роботи і навчання є, з погляду Друкера, головна визначальна особливість “емпіричної” школи.

Для Друкера характерний “менеджеріальний редукціонізм”: зведення проблем сучасного розвитку до проблеми управління суспільством, що розуміється як велика корпорація. Управління, підкреслює Друкер, це особливий вид діяльності, що перетворює неорганізовану масу людей в ефективну цілеспрямовану групу. Він вважає, що сучасне суспільство це плюралістичне “суспільство організацій, усе більше число членів яких стає менеджерами і професіоналами знання”. Звідси, виводиться головна роль менеджменту в сучасному житті, що – на противагу технократії, – пов’язуючи своєю діяльністю всі соціальні інститути воєдино, менеджер повинний йти далі безпосередньої вигоди, роблячи людське життя плідним і формуючи нову якість життя суспільства й економіки, суспільства і індивіда. В цьому зв’язку він формулює “етику розсудливості” – свого роду категоричний імператив “суспільства організацій”.

Друкер вважає, що головні зусилля менеджерів, організаторів виробництва повинні бути спрямовані на створення системи зацікавленості, формування й удосконалювання ефективної мотивації праці. На рівні підприємств це виявляється насамперед в оплаті праці і досягненні кожним робітником задоволеності працею. Конкретні умови, у яких діє менеджер, – відзначає Друкер, – настільки різноманітні, що сучасні теорії менеджменту виявилися невідповідними, з погляду практиків, тому, що шукають у теорії практичне керівництво. У цьому зв’язку він формулює головну тезу ситуаційного підходу до управління: необхідність конкретного аналізу ситуацій для прийняття правильних управлінських вирішень. Друкер розглядає ситуаційну теорію в якості об’єднуючої концепції, бореться за перетворення її в основний принцип управлінського мислення, а також підготовки і перепідготовки управлінських кадрів.

Головні роботи: “Менеджмент”, “Практика управління”, “Нове суспільство”, “Ринок: як вийти в лідери. Практика і принципи”, “Ефективний керуючий”, “Нові реальності в уряді і політиці, в економіці і бізнесі, у суспільстві і світогляді “.

Девіс Ральф – відомий американський теоретик і консультант по управлінню великими промисловими фірмами. Його нерідко порівнюють із Ф. Тейлором. У минулому Девіс був президентом Американської академії управління. З 1942 р. займав керівні посади в американській Спілці удосконалювання управління, а в 1959 р. був визнаний гідним вищої нагороди цієї спілки “За заслуги в розвитку менеджменту”. Він – автор багатьох фундаментальних робіт в галузі організації управління.

Чандлер Альфред – відомий американський фахівець в галузі управління, автор книги про еволюцію і роль менеджменту “Видима рука: управлінська еволюція в американському бізнесі”. У якийсь момент цього розвитку “видима рука управлінських розпоряджень” прийшла на зміну “невидимій руці” А. Сміта і стала силою, відповідальною за потік товарів, починаючи від постачальника сировини аж до роздрібного торгівця й у кінцевому рахунку до споживача. Менеджмент став суспільним інститутом, і хаос, у якому відбувався пошук ефективних систем управління, поступово впорядкувався і набув, нарешті, своєї теперішньої форми.

Барнард Честер (1886-1961) – видатний представник школи соціальних систем в управлінні, який успішно поєднував теоретичні дослідження з активною адміністративною працею в американських промислових фірмах. Він був професором, а також бізнесменом і філософом, що, як відомо, досить рідкісна комбінація. Він народився в 1886 р. у м. Модемі, шт. Массачусетс. Барнард відвідував Гарвардський університет, але не закінчив його. Самий він говорив, що одержав свій учений ступінь важким шляхом, як-от, “заробив його в бізнесі”. Він почав працювати в компанії “Белл телефон компані” у 1900 р. у якості статиста і швидко піднявся по службовій драбині. Протягом багатьох років він був президентом цієї великої компанії.

На основі “системного підходу” Барнард прагнув створити цілісну теорію управління. Свій метод дослідження проблем менеджменту він визначає як комплексний, заснований на застосуванні філософії, політичних наук, економіки, соціології, психології, фізики. Він рекомендується як один із найбільш серйозних дослідників теорії сучасного менеджменту. Заслуговує на увагу розробка ним проблеми системного підходу в управлінні, опис управлінських функцій, характеристика формальної і неформальної організацій, принципи передачі інформації в організаційних системах, урахування стратегічних чинників при прийнятті управлінських рішень й інше.

Серед найбільш відомих його робіт: “Функції адміністратора”, “Організація і управління”, “Елементарні умови ділової моралі”.

Саймон Герберт (народ. у 1916) – відомий американський теоретик у сфері управління, професор комп’ютерних наук і психології, почесний доктор цілого ряду університетів США, лауреат Нобелівської премії в області економіки, член Національної Академії наук США.

Якщо перші праці Саймона являли собою розвиток поглядів Барнарда, то наступні присвячені теоретико-пізнавальним і соціально-психологічним аспектам процесів, пов’язаних із прийняттям управлінських рішень. Він розглядає організації як системи, у яких люди являються “механізмами, що приймають рішення”. Істотна особливість діяльності керуючих, менеджерів, їхньої влади над підлеглими, на думку Саймона, полягає в створенні фактичних і ціннісних передумов, на яких засновуються рішення кожного члена організації.

Його головні праці: “Адміністративна поведінка”, “Громадська адміністрація”, “Моделі людини”, “Нова наука управлінських вирішень”, “Прийняття управлінських рішень”.

Богданов (псевд., справжнє прізвище – Маліновський) Олександр Олек- сандрович (1873*1928) – російський економіст, філософ, політичний діяч, вчений природничих наук. Закінчив медичний факультет Харківського університету. Один із фундаторів тектології – науки про загальні закони організації. Її головні ідеї він виклав у своїй відомій книзі “Загальна організаційна науки” у 1913-1917 рр. Деякі положення тектології стали провісниками ідей кібернетики (зокрема, принцип зворотного зв’язку, принцип моделювання й інші). Богданов – автор таких відомих робіт, як “Початковий курс економічної теорії”, “Початковий курс політичної економії в питаннях і відповідях”, “Між людиною і машиною”. Помер унаслідок проведеного на собі медичного експерименту.

Гастєв Олексій Капітонович (1882-1941) – один із фундаторів наукової організації праці (НОТ) у колишньому СРСР. У 1920 р. організував Центральний інститут праці при ВЦСПС, яким керував до 1938 р. Одночасно в 1924*1926 рр. був заступником голови Ради наукової організації праці при Наркоматі Робітничо-селянської інспекції, а в 1932-1936р р. головою Всесоюзного комітету стандартизації при Раді праці й оборони СРСР. Гастєв – автор відомих робіт з наукової організації праці: “Як треба працювати”, “Виховання культури”, “Трудові вказівки”, “Нормування й організація праці”. Деякі ідеї Гастєва пізніше були розвинуті в розділі науки про управління кібернетиці.

Єрманський (псевд., справжнє прізвище – Коган) Йосип Аркадійович (1866-1941) – відомий російський економіст, фахівець в області управління. Велику частину своєї наукової діяльності він присвятив питанням наукової організації праці. Особливе значення для розвитку теорії і практики управління і наукової організації праці мали такі праці вченого, як “Наукова організація праці і система Тейлора”, “Легенда про Форда”. Книги пропагували наукову організацію праці, знайомили з найкращими досягненнями наукового менеджменту.

Кєрженцев (псевд., справжнє прізвище – Лебедєв) Платон Михайлович (1881-1940) – радянський державний діяч, історик, фахівець у сфері організації праці; у 20-ті рр. – активний пропагандист наукової організації праці і виробництва. Був організатором і керівником відомої в СРСР “Ліги Часу”, що пізніше була перейменована у товариство “Ліга наукової організації праці”. Кєрженцев – автор понад 80 наукових праць.

Окремі з них перекладені на англійську, німецьку, французьку і голландську мови. Найбільше відома його робота з питань наукової організації виробництва – “Принципи організації” (1922).



загрузка...