загрузка...
 
5.4.2. Принципи планування
Повернутись до змісту

5.4.2. Принципи планування

Принципи планування визначають характер і зміст планової діяльності. Правильне дотримання принципів планування створює передумови для ефективної діяльності підприємства і зменшує можливості негативних результатів планування.

Анрі Файоль визначав чотири основних принципи планування це єдність, неперервність, гнучкість, точність. Р. Акольфф значно пізніше обґрунтував ще один ключовий принцип планування принцип участі. Отже сьогодні планування має базуватися на наступних 5 принципах:

1.            Принцип єдності.

2.            Принцип участі.

3.            Принцип неперервності.

4.            Принцип гнучкості.

5.            Принцип точності.

Всі ці принципи застосовуються з метою уникнення недоліків планування.

Принцип єдності передбачає, що планування на підприємстві повинно мати системний характер. Тобто, плани підрозділів мають відповідати планам головної організації.

Поняття система означає:

1.            Існування сукупності елементів.

2.            Взаємозв'язок між ними.

3.            Наявність єдиного напрямку розвитку елементів системи, поведінка, орієнтована на загальні цілі.

Поняття система може бути описана за допомогою категорій "координація" і "інтеграція". Елементами планування на підприємстві є окремі підрозділи (групи), що входять до неї, і окремі частини процесу планування.

Координація планової діяльності окремих функціонуючих підрозділів (груп) виражається в тому, що будь-які зміни в планах одного з підрозділів (групи) повинні бути відображені в планах інших підрозділів (груп).

Інтеграція планової діяльності, передбачає, що будь-який окремий план є частиною загального плану підприємства (організації). Усі плани створені в підприємстві це не просто сукупність, набір документів, це їх взаємозв'язана система.

Системний характер планування передбачений саме в принципі єдності.

Принцип участі тісно пов'язаний з принципом єдності й означає, що кожен працівник підприємства стає учасником планової діяльності, незалежно від посади і виконуваної функції. Процес планування повинен привертати до себе усіх, кого він безпосередньо стосується. Тобто проблеми підприємства стають проблемами учасників.

Планування на принципі участі називають партисипативним. Переваги використання принципу участі:

1.            Кожен із працівників підприємства отримує більш глибоке розуміння організації, знання різноманітних сторін його життя. Він отримує більш ширшу й об'єктивнішу інформацію про підприємство, ніж раніше.

2.            Особиста участь членів підприємства, в тому числі рядових членів, призводить до того, що плани підприємства стають особистими планами його членів, а участь у досягненні цілей підприємства приносить задоволення власних потреб його членів (праксеологічний підхід). У кожного з членів з'являються нові, яскраво виражені мотиви до ефективної діяльності, закріплюється командний дух.

3.            Застосування принципу участі сприяє тому, що члени підприємства, займаючись плануванням, розвивають себе як особистість. У них з'являються нові навички, нові знання, розширюється горизонт їх особистих можливостей, а це означає, що підприємство набуває додаткових ресурсів для вирішення майбутніх завдань.

4.            Партисипативне планування поєднує дві функції менеджменту, які часто вступають у протиріччя одна з одною оперативне керівництво і планування. Плани перестають бути чимось зовнішнім для керівників. Керівники самі притягаються до їх складання.

Отже, партисипативне планування засноване на принципі участі.

Принцип неперервності зміст цього принципу полягає в наступному:

-              процес планування на підприємствах повинен здійснюватись постійно в рамках встановленого циклу;

-              розроблені плани повинні безперервно приходити на зміну один одному.

Тобто, є план, щось по ньому зробили, а щось ні, потім знов зробили… і так далі. Щоб не відбувалось накопичення "виконуваних-невиконуваних" завдань, планування має бути неперервним.

Другою з умов неперервності планування постійне слідування планів один за одним підприємства, як правило, дотримуються. Але трапляються випадки, коли підприємства переривають процес планування. Підприємства розробляють плани на протязі певного часу, затверджує його і зупиняє планування до початку наступного періоду.

Процес планування повинен бути безперервним, виходячи з наступних обставин:

1.            Невизначеність зовнішнього середовища і наявність непередбачених змін роблять необхідним корегування очікувань підприємства відносно зовнішніх умов і відповідне виправлення й уточнення планів.

2.            Змінюються не лише фактичні передумови, але й уявлення підприємства про свої внутрішні цінності і можливості. Якщо підприємство не буде враховувати такі зміни, запланований і отриманий результат може виявитись нікому не потрібним.

3.            Безперервний процес планування дозволяє забезпечувати постійну залученість членів у планову діяльність із всіма витікаючими з цього вигодами.

Принцип гнучкості тісно пов'язаний з принципом неперервності і полягає в наданні планам і процесу планування здатності змінювати свою спрямованість у зв'язку з виникненням непередбачуваних обставин. Тобто, при окресленні результатів, маємо окреслювати його з певним резервом не робити рамки занадто вузькі або занадто широків результаті ми повинні чітко визначити, чи зробили ми те, чого жадали, чи ні.

Для здійснення принципу гнучкості плани повинні складатись таким чином, щоб у них можна було вносити зміни, пов'язуючи їх із зміною внутрішніх чи зовнішніх умов. Тому плани, зазвичай, містять так звані резерви. Однак, існують певні межі резервів планування:

1.            Резерви, закладені в показниках, не повинні бути занадто великими, тому що плани виявляться неточними.

2.            Занадто низькі межі тягнуть за собою занадто часті зміни у планах, що розмиває орієнтири діяльності організації.

Отже, здатність змінювати спрямованість планів характерна для принципу гнучкості.

Рамки встановленого циклу є характерними для принципу точності. Плани повинні бути конкретизовані і деталізовані в тій мірі, в якій дозволяють зовнішні і внутрішні умови діяльності підприємства.

Стратегічне довготермінове планування вимушене обмежуватись визначенням основних цілей і найбільш загальних напрямків діяльності, тому що якість достовірної інформації про майбутнє дуже не висока, а діапазон і швидкість змін постійно збільшуються. У планах, розрахованих на короткі проміжки часу, конкретність і пропрацьованість деталей повинні стати обов'язковими рисами, оскільки такі плани є інструкціями, що визначають дії людей і колективів, які реалізують ці плани.



загрузка...