загрузка...
 
16.1. Принципи проведення екологічного аналізу
Повернутись до змісту

16.1. Принципи проведення екологічного аналізу

Завданням проектного аналітика є вибір тих екологічних або пов'язаних з природними ресурсами наслідків, які необхідно включити в аналіз. Необхідно розглянути кожну проблему, прийняти рішення, ідентифікувати важливі наслідки і однозначно висловити свої думки.

Основними принципами проведення екологічного аналізу є:

1.            Оцінка очевидних екологічних наслідків проекту, яка базується на оцінці змін у продуктивності ресурсів та має бути відображена у ринкових цінах.

Наприклад, розташування автозаправочної станції в сільській місцевості може порушити існуючу сільськогосподарську діяльність. При цьому при аналізі проекту необхідно визначити й оцінити врожаї. Наслідки такого роду можуть бути дуже важливими і екологічно, і економічно, але аналітикові слід почати з оцінки можливих наслідків проекту, що відбуватимуться у сільському господарстві.

2.            Урахування взаємозалежності вигід та витрат на основі підходу до оцінок найбільш доступним і економічним способом.

Цінність удосконаленого очищення промислових стоків має розглядатись як в аспекті безпосередніх витрат (головним чином на будівництво, монтаж, експлуатацію, обслуговування та ремонт), так і в аспекті "виключених витрат", тобто вигід від зменшення витрат на очищення води нижче за течією або зниження забруднення. Різниця між вигодами (виключеними витратами) і фактичними витратами є відправною точкою для виміру змін. Якщо ухвалюється рішення досягти зниження забруднення, навіть якщо вигоди не піддаються прямому виміру, підходом може бути аналіз ефективності витрат.

3.            Оцінка екологічних вигід та витрат у рамках підходу "з проектом" і "без проекту".

Необхідно розглядати лише додаткові або прирощені вигоди й витрати в результаті реалізації проекту. Безповоротні витрати минулого періоду, тобто витрати, які вже зроблено прямо чи непрямо у зв'язку з проектом, і пов'язані з ними вигоди не включаються в грошові потоки проекту. Можливо, слід розглянути ряд альтернативних варіантів "з проектом", наприклад, за шкалою варіацій.

4.            Використання механізму оцінки неявних вигід і витрат.

У разі, коли ринкові ціни не можуть бути прямо використані, існує потенційна можливість їх опосередкованого використання, з використанням методики "уявного" ринку: ринкові ціни заміщуваних і доповнюючих товарів застосовують для оцінки товарів чи послуг екологічного характеру, що не мають чіткої ціни. Наприклад, цінність екологічного чинника "чисте повітря", може впливати на ціну ринкових активів, як-то житла або землі. Аналіз різниці цін цих активів у зонах з різною якістю повітря вказує на неявну ціну екологічного чинника, що не має прямої ціни.

Вибір конкретного підходу до виміру залежить від вимірюваного впливу. Проте, існують прийоми, які часто згадуються, наприклад, вимір продуктивності та ефективності витрат щодо екологічних наслідків, пов'язаних з інвестиційними проектами. Перший прийом

-              загальнозастосовувані норми, стандартні й прямолінійні, засновані або на змінах у фізичному виробництві, або на прямих витратах коштів (наприклад, превентивних витратах, ефективності витрат). Альтернативні витрати або втрата доходу з погляду на економічні витрати, пов'язані з екологічними наслідками. Ці підходи є потужними інструментами виміру багатьох економічних наслідків проектів. Другий набір підходів потенційно застосовувані, і доречні лише в певних ситуаціях. Вони більш опосередковані й засновані або на "уявних ринках" (транспортних витратах, цінах власності, вартості землі), або на витратах на переміщення чи заміну існуючих об'єктів. Вимір та оцінка грошових потоків обох наборів зазначених підходів наведено у таблиці 16.1.1.

Крім ідентифікації екологічних наслідків і визначення грошових величин, залишаються ще три важливі концептуальні проблеми:

-              визначення меж аналізу;

-              задання правильного діапазону часу;

-              вибір методу оцінки проекту.

Таблиця 16.1.1.

 

Межі аналізу вимагають визначення того, що саме включати і чого не включати до екологічного аналізу. Ідентифікація зовнішніх чинників приводить до розширення концептуальних і фізичних меж аналізу. Ступінь такого розширення залежить від конкретного проекту. Не існує загального єдиного правила, де саме проходить гранична межа аналізу. Як і при оцінці, найкраще починати з безпосередньо спостережуваних і вимірних наслідків. Менеджер проекту, економіст-аналітик і спеціаліст-еколог мають колективно визначити межі аналізу.

Визначення меж у часі є другою основною проблемою. Обирається тимчасовий діапазон, що охоплює щонайменш очікуваний корисний життєвий період інвестиції. В інших типах проектів, де вигоди гіпотетично нагромаджуватимуться протягом дуже тривалого часу (наприклад, проект з очікуваним життєвим циклом у 300 років), обирається такий діапазон часу (30 50 років), який охопить більшу частину вигід і витрат. При будь-якій ставці дисконтування вигоди чи витрати по 50 роках будуть малими при розрахунку NPV. Так, при ставці в 10% більшість витрат і вигід втратять значимість всього через 20 років.

Оцінка екологічних наслідків складне завдання:

1.            Якщо очікуваний життєвий період цих наслідків менший, ніж

"нормальний життєвий цикл проекту", екологічні наслідки можна включити до стандартного фінансового аналізу.

2.            Якщо очікується, що екологічні наслідки триватимуть довше життєвого циклу фінансованого проекту діапазон часу розширюється.

Існує два шляхи подовження діапазону часу.

1.            Продовження потоку коштів за межі нормального періоду проекту на додаткову кількість років, що можна реалізувати, коли передбачувані зовнішні чинники мають чітко визначений життєвий період (декілька років).

2.            Додання капіталізованої вартості чистих вигід (або витрат) до нормального кінця періоду проекту. Передбачається, що екологічні наслідки (у вигляді вигід чи витрат) триватимуть до нескінченності. Цей шлях це своєрідна форма екологічної утилізаційної вартості проекту, яка буде негативною, але може виражатися й позитивним числом.

Як і визначення меж аналізу, задання потенційного діапазону часу мають вирішувати спільно кілька спеціалістів.

Існують такі екологічні наслідки, які практично неможливо виразити кількісно та важко ідентифікувати це естетичні, соціально-культурні та історичні факти, міркування типу генетичного різноманіття й генетичного фонду. Такі фактори можуть мати велику вагу, але вони непросто вкладаються у звичайний фінансовий аналіз.

Після вибору відповідних меж аналізу та діапазону часу обирають методики оцінки проекту. Використовуються показники ефективності проекту NPV, IRR, BCR. Методики розрахунку цих показників вимагають попереднього вибору ставки дисконту. Важливими чинниками при виборі ставки дисконту є альтернативна вартість капіталу, вимоги донора або кредитної організації, ринкова вартість капіталу та існуючі погляди на співвідношення споживання та інвестування в приватному й державному секторах.

Стандартним підходом міжнародних організацій є застосування для проектів розрахунків внутрішньої норми рентабельності зі ставкою дисконту від 10 до 12%. Методики екологічних вимірів сумісні з цим підходом, але можуть бути випадки, коли слід проводити подальшу оцінку виправданості проекту, виходячи з NPV і BCR.



загрузка...