загрузка...
 
Б. 3.5.5. Методика оцінювання та облік наявності і вибуття матеріалів на підприємствах
Повернутись до змісту
а) Загальне положення
З трьох методів побудови обліку наявності виробничих запасів матеріалів — паралельно-карткового, оборотних відомостей і оперативно-бухгалтерського — найпоширенішим (включаючи й умови використання ЕОМ) є останній, тобто оперативно-бухгалтерський. Суть цього методу полягає в тому, що кількісно-ціновий облік провадиться на складах, а вартісний облік матеріальних цінностей — у бухгалтерії, в розрізі синтетичних рахунків — субрахунків, груп, підгруп і матеріально відповідальних осіб.
Взаємозв'язок між складським і бухгалтерським обліком здійснюється за допомогою книги залишків або відомості. Вихідним моментом побудови обліку матеріалів оперативно-бухгалтерським методом є номенклатура.
На складах облік наявності та руху матеріалів здійснюється за картковою системою. На кожне найменування, тип, ґатунок, розмір (тобто на кожний номенклатурний номер) відкривають окрему картку типової форми № М-17. Усі картки складського обліку до видачі їх зі складу реєструють у бухгалтерії в особливому реєстрі і видають матеріально відповідальним особам під розписку. Замість карток можуть застосовуватися книги гатункового обліку, пронумеровані і завірені підписами.
б) Методика оцінювання вибуття запасів
При відпуску запасів у виробництво, їх продажу та іншому вибутті оцінка їх може здійснюватися за одним з таких методів (П(С)БО 9):
ідентифікованої собівартості відповідної одиниці запасів;
середньозваженої собівартості;
собівартості перших за часом надходження запасів (ФІФО);
собівартості останніх за часом надходження запасів (ЛІФО);
нормативних затрат;
ціни продажу.
П(С)БО 9 визначено, що для всіх одиниць бухгалтерського обліку запасів, що мають однакове призначення та однакові умови використання, повинен застосовуватися тільки один із наведених методів.
Запаси, які відпускаються на виробництво або надання послуги, що виконуються для спеціальних замовлень і проектів, а також запаси, які не замінюють одне одного, оцінюються за ідентифікованою собівартістю.
Оцінювання за середньозваженою собівартістю проводиться по кожній одиниці запасів діленням сумарної вартості залишку таких запасів на початок звітного місяця і вартості одержаних у звітному місяці запасів на сумарну кількість запасів на початок звітного місяця і одержаних у звітному місяці запасів.
Оцінювання запасів за методом ФІФО базується на припущенні, що запаси використовуються у тій послідовності, у якій вони надходили на підприємство (відображені у бухгалтерському обліку), тобто запаси, які першими відпускаються у виробництво (продаж та інше вибуття), оцінюються за собівартістю перших за часом надходження запасів. При цьому вартість залишку запасів на кінець звітного місяця визначається за собівартістю останніх за часом надходження запасів.
Оцінювання запасів за методом ЛІФО базується на припущенні, що запаси використовуються у послідовності, що є протилежною їх надходженню на підприємство (зарахуванню у бухгалтерському обліку), тобто запаси, які першими відпускаються у виробництво (продаж або вибуття), оцінюються за собівартістю останніх за часом надходження запасів. При цьому вартість залишку запасів на кінець звітного місяця визначається за собівартістю перших за часом одержання запасів.
Оцінювання за нормативними затратами полягає у застосуванні норм витрат на одиницю продукції (робіт, послуг), які встановлені підприємством з урахуванням нормальних рівнів використання запасів, праці, виробничих потужностей і діючих цін. Для забезпечення максимального наближення нормативних затрат до фактичних норми затрат і ціни повинні регулярно у нормативній базі перевірятися і переглядатися.
Підприємство має право вибрати один із варіантів методу оцінювання та обрати одну із систем списування: постійну (perpetual) або періодичну (periodical).
Розбіжності у двох системах списування — постійна або періодична — полягає у послідовності розрахунку таких двох елементів обліку, як визначення кредитового обороту та залишків на кінець періоду.
Якщо підприємство обрало систему постійного списування, то воно має діяти за такою формулою:

Якщо підприємство застосовує систему періодичного списування, то діє за такою формулою:

Розглянемо наведене на прикладах.
Для полегшення розуміння прикладів та скорочення техніки записів приймемо за основу для усіх варіантів єдиний варіант надходження матеріальних цінностей, який наведено у табл. Б.З.5.2.

1. Система постійного списування
а) Методика обліку за ідентифікованою собівартістю Метод обліку за ідентифікацією собівартості запасів передбачає використання запасу (або його продажу) здійснювати за собівартістю придбання кожного випадку, що унаочнює таблиця Б.3.5.3.

Таблиця Б. 3.5.3
Метод ідентифікованої собівартості у системі постійного списування буде мати такий вигляд, як на табл. Б.З.5.4.

б) Методика обліку за середньозваженою собівартістю Сутність методу середньозваженої вартості полягає в тому, що
на підставі даних про вартість запасів на початок облікового періоду і на його кінець можна отримати достовірну інформацію про вартість обороту запасів протягом періоду.
При цьому середня вартість запасу визначається за формулою:

де Впоч — вартість запасів на початок періоду;
В„р — вартість придбаних запасів в обліковому періоду;
Кпоч — кількість запасів на початок періоду;
К„р — кількість придбаних запасів в обліковому періоді.
При розрахунку вартості запасів цим методом до кількості запасу на початок в натуральному виразі додається кількість придбаних запасів під час першої покупки протягом періоду, а до вартості на початок періоду — загальна вартість першої покупки. Середня величина вартості одиниці запасу дорівнює відношенню загальної вартості до загальної кількості одиниць запасу. Витрати виробничих запасів відображаються за цією середньою вартістю і в кінці періоду включаються в загальну вартість використаних запасів або реалізованої продукції. До запасу, що залишився після витрачання, додається кількість і загальна вартість придбаних під час наступної покупки одиниць виробничого запасу, і розрахунок середньої вартості одиниці повторюється.
Метод середньозваженої собівартості унаочнює таблиця Б.3.5.5.

При застосуванні методу середньої величини проблема полягає, головним чином, у складності відсліджування за середньою ціною в умовах, коли виробничі запаси витрачаються щоденно, а також надходять з такою ж частотою.
в) Методика обліку за методом FIFO
При оцінюванні виробничих запасів за методом FIFO витрачені або продані виробничі запаси оцінюються за вартістю тих одиниць, які раніше надійшли і довше за все знаходилися в складі запасів. Метод FIFO базується на припущенні, що підприємство спочатку використовує запаси, які закуплені раніше, а також, що грошова одиниця є стабільною від одного звітного періоду до іншого.
Метод FIFO унаочнює табл. Б.З.5.6.

Як видно з таблиці, при використанні методу FIFO оцінки вартість витрачених виробничих запасів становить 2490 грн., а їх залишок на кінець звітного періоду — 1090 грн.
г) Методика обліку за методом LIFO
При оцінюванні виробничих запасів за методом LIFO вартість І виробничих запасів оцінюється за собівартістю тих одиниць запасу, які довше за все знаходяться на складі, а одиниці запасу, які входять в собівартість виробленої продукції або реалізованої продукції, оцінюються за собівартістю запасів, придбаних останніми пізніше.
В основу методу покладено принцип, згідно з яким використані виробничі запаси оцінюються за вартістю тих одиниць, які пізніше всіх придбані, тобто у зворотному порядку за надходженням.
Метод LIFO унаочнює таблиця Б.3.5.7.

При використанні методу оцінки LIFO вартість витрачених виробничих запасів становить 3110 грн., а їх залишок на кінець звітного періоду — 470 грн.
2. Система періодичного списування
Цей метод застосовують підприємства, які не бажають використання постійного списування. Вважається, що цей метод доцільно використовувати, коли неможливо або недоцільно, або небажана перша система — система постійного списування.
Загальним питанням усіх нижченаведених прийомів є інвентаризація матеріальних запасів.
а) метод прямої Ідентифікації
Цей метод унаочнює таблиця Б.3.5.8

б) Метод середньозваженої оцінки
Цей метод при періодичному списуванні запасів має такий вигляд:
Спочатку визначається загальна кількість та сума матеріалів, які можна було б використати (або продати). Це залишок на початок та придбання (табл. Б.З.5.9).
Потім розраховується середньозважена ціна визначених вище запасів.
3580 : 460 = 7,78 грн.
Далі проводиться інвентаризація залишків на кінець періоду (залишилось 110 шт.).
Потім розраховується вартість залишку за середньозваженою ціною.
ПО х 7.78 = 856 грн.
Нарешті, визначається вартість використаних (проданих) матеріалів (товарів).
3580 - 856 = 2724 грн.
в) Метод ФІФО
При використанні періодичної системи списування використаних матеріалів метод ФІФО має такі особливості.
По-перше, аналогічно попередньому методу, спочатку визначається вартість та кількість матеріалів (або товарів), яку можна було б використати (продати). Це буде 460 одиниць за вартістю 3580 грн.
Потім проводиться інвентаризація залишків, але їх оцінювання проводиться за цінами останніх партій надходження, що унаочнює таблиця Б.3.5.11.

Нарешті визначається вартість використаних (проданих) матеріалів (товарів), які слід списати.
3580 - 1090 = 2490 грн.
г) Метод ЛІФО
При використанні системи періодичного списування матеріалів (товарів) методи ЛІФО та ФІФО близькі. При методі ЛІФО спочатку потрібно оцінити залишки невикористаних матеріалів (непроданих товарів) за цінами перших партій надходження, а потім розрахувати вибуття (продаж) за цінами останніх партій.
Результати інвентаризації наведені в табл. Б.3.5.12.

Таким чином,
залишок та надходження 460 шт. 3580 грн.
залишок невикористаних (непроданих) на кінець місяця див. у табл. Б.3.5.12 — 380 грн.
використано за місяць 3580 — 380 = 3200 грн.
На вартість матеріалів за обліковими цінами, які відпущені на виробництво, робляться такі записи:
Дебет рахунка «Матеріальні витрати» на загальну суму з наступним відображенням з його кредита в дебет різних рахунків.
Наприклад:
Дебет рахунка «Виробництво» (на вартість сировини, матеріалів, призначених для виготовлення продукції), або
Дебет рахунка «Допоміжні виробництва» (на вартість матеріалів, переданих для виготовлення продукції цих виробництв), або
Дебет рахунка «Витрати на утримання й експлуатацію машин і обладнання» (на вартість матеріалів, передбачених на ці потреби за кошторисом, і використані знаряддя праці), або
Дебет рахунка «Загальновиробничі витрати» (на вартість матеріалів, використаних цехами на господарські потреби), або
Дебет рахунка «Адміністративні витрати» (на вартість матеріалів, використаних заводоуправлінням, та інші рахунки)
Кредит рахунка «Сировина і матеріали» або інші рахунки виробничих запасів.
Потім додатково розраховують і списують на відповідні рахунки частки транспортно-заготівельних затрат, якщо їх не можна було безпосередньо облікувати за конкретними матеріалами.
Для цього щомісяця у бухгалтерії роблять розрахунок суми ТЗЗ, що стосуються відповідної групи матеріалів. Для визначення частки ТЗЗ визначають середній процент цих затрат таким чином:

Розрахована сума частки ТЗЗ відображається у бухгалтерському обліку на тих рахунках, де були відображені суми затрат за обліковими цінами.
Непотрібні матеріали підприємства продають, реалізують.
У разі продажу матеріалів покупцям роблять бухгалтерський запис:
Дебет рахунка «Собівартість реалізованих запасів (матеріалів)»
Кредит рахунка «Сировина і матеріали» або інші рахунки: «Паливо», «Запасні частини» тощо.
Втрати матеріальних цінностей через стихійне лихо відносяться на збитки.
Дебет рахунка «Надзвичайні витрати»
Кредит рахунка «Сировина і матеріали» або інші рахунки.


загрузка...