Бухгалтерський внутрішньогосподарський облік виробничої діяльності за методом повних затрат передбачає всебічне максимально повне та точне відображення абсолютно всіх затрат підприємства за певний час у собівартості продукції. Основу побудови формують відповідні чинники, а саме:
поділ затрат на прямі та непрямі;
характер технології виробництва:
організації виробництва;
контролю за затратами; центри обліку затрат:
відповідальності.
Метод повних затрат можливий за двома варіантами:
ненормативним — простий метод нагромаджування затрат;
нормативним (стандарт-кост) — нагромаджування затрат за нормами та відхиленням від норм.
У свою чергу нормативний має два підваріанти:
періодичний контроль затрат за нормами (місяць, декада, тиждень, день);
поточний контроль затрат за нормами (за ходом технологічного процесу), окремими операціями.
Для побудови обліку виробничої діяльності методом повних затрат на будь-якому підприємстві спочатку визначають наявні чинники. Після їх визначення розпочинають розробку робочого плану рахунків та складають модель обліку затрат.
Найважливіші та найскладніші моменти побудови моделі такі:
загальна методологія та її побудова;
особливості формування елементів затрат;
побудова обліку руху матеріальних елементів затрат і незавершеного виробництва у процесі виробництва;
облік попереднього групування непрямих елементів затрат у комплексних видах та їх перегрупування;
облік випуску готової продукції та визначення її повної виробничої собівартості.
Для цього потрібні дані про склад статей затрат.
Розглянемо ці питання докладніше в контексті побудови обліку затрат на виробництво методом повних затрат у собівартості продукції, маючи на увазі, що загальна методика, яку буде розглянуто, по суті однакова в усіх системах виробничого обліку. Розбіжності пов'язані з особливостями, які характеризують відповідну систему.