загрузка...
 
7.4. Облік процесу виробництва
Повернутись до змісту
З-поміж господарських процесів чільне місце належить Процесу виробництва. Тут узагальнюються витрати, відображені щодо інших процесів.
Процес виробництва відбиває, з одного боку, процес споживання засобів виробництва та живої праці, що становить виробничі витрати підприємства, а з другого — виготовлення продукції, виконання робіт чи надання певних послуг як матеріального втілення понесених виробником витрат.
Усі витрати, пов'язані з виробництвом конкретного виду продукції, становлять її виробничу собівартість. Для визначення її здійснюється аналітичний облік витрат на виробництво. Аналітичні рахунки відкривають за видами виготовленої продукції, виконуваних робіт чи послуг. За способом віднесення витрат на конкретні об'єкти (аналітичні рахунки) вони поділяються на прямі й непрямі.
Прямі — це такі витрати, які пов'язані з виробництвом певного виду продукції: в момент їхнього здійснення їх відносять на собівартість цієї продукції і відображають безпосередньо (прямо) в складі витрат з її виробництва.
Непрямі витрати пов'язано з роботою господарських підрозділів або підприємства в цілому, тому в момент їхнього здійснення вони не можуть бути віднесені на виробництво конкретного виду продукції. Ці витрати в поточному обліку відображаються на окремих рахунках і лише після завершення звітного періоду їх розподіляють між окремими видами продукції пропорційно встановленій базі. Отже, до певної міри умовний (непрямий) порядок віднесення цих витрат на собівартість продукції зумовлює їх облік і характер (зміст) як непрямих витрат.
Облік прямих витрат на виробництво здійснюється на рахунку 23 «Виробництво», а для обліку непрямих витрат призначено рахунок 91 «Загальновиробничі витрати». Облік процесу виробництва на вказаних рахунках ведеться з метою здійснення контролю за виконанням завдання з випуску кожного виду продукції та визначення її фактичної собівартості.
На аналітичних рахунках виробництва в поточному обліку протягом місяця відображають лише прямі витрати, а в кінці місяця на них відносять і непрямі витрати в порядку їх розподілу. Отже, на дебеті рахунків виробництва відображають всі витрати, пов'язані з виробництвом продукції. На кредиті цих рахунків відображають витрати, які ввійшли в собівартість закінченої продукції, тобто випуск продукції за її фактичною собівартістю. Сальдо цих рахунків може бути лише дебетовим і воно показує витрати, що відносяться до незакінченої продукції, тобто відображає вартість незавершеного виробництва. На аналітичних рахунках витрати відображають у розрізі їх окремих видів — статей, перелік котрих визначається типовими положеннями окремо для кожної галузі. Така побудова аналітичних рахунків забезпечує необхідну інформацію для здійснення контролю та аналізу. Аналітичні рахунки, як правило, відкривають у картках багатостовпчикової форми, де в кожному стовпчику відображають витрати за відповідною статтею.
За даними аналітичних рахунків визначають (калькулюють) собівартість кожного окремого виду виробленої продукції.
Непрямі витрати обліковують за групами в розрізі встановленої номенклатури статей, що уможливлює контроль за їх рівнем, дотримання встановленого кошторису цих витрат та визначення загальної їх суми за звітний період. У кінці звітного періоду непрямі витрати розподіляють між видами виробництва пропорційно сумі оплати праці чи всім прямих витратам, віднесеним на виробництво відповідних видів продукції, як це передбачено галузевими положеннями.
Розглянемо конкретний приклад. Припустімо, що на промисловому підприємстві виготовляють два види продукції: «В» і «Д».
Операція 1. За звітний місяць нараховано оплату праці робітникам, що зайняті виготовленням продукції «В». — 14 000 грн., «Д» — 6 000 грн., загальновиробничому персоналу — 3 000 грн.
Указана операція відображається на дебеті рахунка 23 «Виробництво» — 20 000 грн. із записом у відповідних аналітичних рахунках, рахунка 91 «Загальновиробничі витрати» — 3 000 грн. і на кредиті рахунка 66 «Розрахунки з оплати праці» — 23 000 грн.
Операція 2. Проведено належні нарахування на оплату праці (умовно 50%), які віднесено на виробництво продукції «В» — 7 000 грн., «Д» — 3 000 грн., загальновиробничі витрати — 1 500 грн. На ці рахунки дана операція (у сумі 11 500 грн.) відноситься з кредиту рахунка 65 «Розрахунки зі страхування» (як це зазначалося раніше).
Операція 3. Списані, згідно із лімітно-забірними картками, матеріали, витрачені на виробничі потреби, оцінено за обліковими цінами: на виробництво продукції «В» — 25 500 грн., «Д» — 14 300 грн., на загальновиробничі потреби — 6 200 грн.
Цю операцію слід записати на дебеті рахунка 23 «Виробництво» — 39 800 грн., 91 «Загальновиробничі витрати» — 6 200 грн. і кредиті рахунка 20 «Виробничі запаси» — 46 000 грн.
Операція 4. Списані транспортно-заготівельні витрати на витрачену частину матеріалів (згідно з розрахунком розділу 7.3), віднесено на виробництво продукції «В» — 3 060 грн., «Д» — 1716 грн., на загальновиробничі потреби — 744 гри.
Вони відносяться на дебет рахунка 23 «Виробництво» — 4 776 грн., дебет рахунка 91 «Загальновиробничі витрати» — 744 грн. і кредит рахунка 20 «Виробничі запаси» — 5 520 грн.
Операція 5. Відповідно до рахунка-фактури належить сплатити за спожиту на виробничі цілі електроенергію за поточний місяць: на виробництво продукції «В» — 9 240 грн., на виробництво продукції «Д» — 4 584 грн., на загальновиробничі потреби — 256 грн. Цю операцію має бути записано на дебет рахунків 23 «Виробництво» — 13 824 грн., 91 «Загальновиробничі витрати» — 256 грн. і кредит рахунка 63 «Розрахунки з постачальниками і підрядчиками» — 14 080 грн.
Операція 6. Нарахована амортизація на основні засоби за-гальновиробничого призначення становить 1560 грн. Цю операцію записують на дебет рахунка 91 «Загальновиробничі витрати» і кредит рахунка 13 «Знос необоротних активів».
Як приклад порядку запису таких операцій наведемо запис відображення витрат на виробництво. Вказані витрати, як прямі, так і непрямі, будуть записані в такий спосіб:


Паралельно з цим такі операції необхідно відобразити на аналітичних рахунках до рахунка 23 «Виробництво», тобто на рахунках «Виробництво продукції «В» і «Виробництво продукції «Д» (табл. 7.2, 7.3).


Після закінчення календарного місяця обліковані загальновиробничі витрати необхідно розподілити. У нашому прикладі вони розподіляються пропорційно всій сумі прямих витрат. Для цього складається розрахунок (відомість їх розподілу).
Суми прямих витрат за відповідними видами продукції наведено (підраховано) за даними аналітичних рахунків. Названа відомість є підставою для розподілу непрямих витрат.
Операція 7. Списання розподілених загальновиробничих витрат на вказані види продукції. Цю операцію відображають на дебеті рахунка 23 «Виробництво» — 13 260 гри., у тім числі на «Виробництво продукції «В» відносять — 8 820 (58 800 х 15%) грн., на «Виробництво продукції «Д» — 4 440 (29 600 х 15%) грн., і на кредиті рахунка 91 «Загальновиробничі витрати» — 13 260 грн. Унаслідок цього рахунок 91 «Загальновиробничі витрати» закривається, а на рахунку 23 «Виробництво» і на його аналітичних рахунках будуть відображені всі витрати (як прямі, так і непрямі), пов'язані з виробництвом.
Виробничі підприємства в міру виготовлення продукції здають її на склад. Це здійснюється залежно від специфіки конкретного виробництва — багаторазово протягом дня, або після закінчення зміни, або в інший період, коли виготовлена продукція пройшла всі технологічні стадії виробництва і її перевірено на відповідність встановленим стандартам.
Згідно з чинними положеннями виготовлена продукція має відображатись в обліку також і за її фактичною собівартістю. Проте, оскільки останню можна визначити лише після завершення календарного місяця, то поточний облік виходить з умовної оцінки, як правило, із планової собівартості продукції. Це дає змогу оприбутковувати одержану протягом місяця продукцію та списувати її по каналах вибуття.
Операція 8. Оприбуткована за плановою собівартістю виготовлена за звітний період:
продукція «В» 400 шт. по 175 грн. на 70 000 грн.
продукція «Д» 100 шт. по 340 грн. на 34 000 грн.
Усього 104 000 грн.
Указану операцію слід записати на дебет рахунка 26 «Готова продукція» і кредит рахунка 23 «Виробництво». У такій оцінці оприбутковану продукцію відображують у поточному обліку протягом місяця як на синтетичних, так і на аналітичних рахунках.
Після завершення звітного періоду, коли на рахунках відображено всі витрати на виробництво (прямі, непрямі), а також повністю оприбутковано вироблену готову продукцію, приступають до визначення її фактичної собівартості. Для цього складають калькуляцію за кожним видом продукції.
Джерелом даних для складання калькуляції є аналітичні рахунки з обліку витрат і випуску кожного виду продукції.
Важливою передумовою виконання калькуляційних розрахунків є розмежування поточних виробничих витрат між випуском продукції та незавершеним виробництвом. Для визначення незавершеного виробництва та його оцінки керуються галузевими положеннями, виходячи з конкретних умов виробництва на даному підприємстві, специфіки його технології та організації.
Найпростішим і найпоширенішим є інвентарний метод, коли для кожного об'єкта, що перебуває в незавершеному виробництві, встановлюють процент готовності, а оцінюють об'єкт, виходячи з планової собівартості та її структури. Наприклад, на кінець місяця в незавершеному виробництві залишився виріб «А», його готовність (встановлює комісія за участю технолога) 70%, а планова собівартість виготовлення — 300 грн. Відтак вартість незавершеного виробництва виробу «А» становить = 210 грн.
У такому самому порядку визначається вартість незавершеного виробництва за всіма видами (статтями) витрат. Після цього визначають витрати на випуск готової продукції або її фактичну собівартість. Для цього до вартості незавершеного виробництва на початок місяця додають поточні витрати за місяць (дебетовий оборот за рахунком 23) і віднімають вартість незавершеного виробництва на кінець місяця. Виходячи з нашого прикладу, за даними наведеного синтетичного рахунка 23 «Виробництво», фактична собівартість усього випуску продукції становитиме 26560 + 101660 - 25220 = 103 000 грн.
Порівнявши визначену фактичну собівартість (103 000) випуску продукції з її плановою собівартістю знаходимо відхилення: 103000- 104000= -1000. Отже, щоб відобразити випуск продукції за фактичною собівартістю, необхідно планову його оцінку зменшити на 1000 грн., тобто записати від'ємне число. У бухгалтерському обліку такий запис (від'ємного числа) робиться червоним кольором.
Операція 9. Відображення суми відхилення фактичної собівартості від планової щодо випущеної і оприбуткованої продукції на дебеті рахунка 26 «Готова продукція» і кредиті рахунка 23 «Виробництво»— 1000.
Унаслідок цієї операції одержана продукція і витрати на її випуск будуть відображені за фактичною собівартістю.
На підставі даних аналітичних рахунків до рахунка 23 «Виробництво» розраховують (калькулюють) фактичну собівартість кожного виду продукції (табл. 7.4, 7.5).


Для цього за кожною статтею визначають витрати на весь випуск продукції та на одиницю її і розраховують відхилення фактичної собівартості від планової. У нашому прикладі це відхилення щодо виробництва продукції «В» становитиме — 2000 (-5 х 400) грн., а щодо виробництва продукції «Д» — 1000 [(350 - 340) х 100] грн.
Саме калькуляцією, розрахунком фактичної собівартості завершується облік процесу виробництва. Це дає можливість не лише оприбуткувати виготовлену продукцію за фактичною собівартістю, а й створює важливу передумову для визначення фактичних фінансових результатів роботи підприємства.


загрузка...