До нього належать дзеркальний, поточний, бажаний, негативний, множинний іміджі.
1. Дзеркаль нийімідж ("світ мій, дзеркальце, скажи...") відповідає власному уявленню політика або організації про самих себе. Зрозуміло, він здебільшого є позитивним і не враховує думок інших.
2 Поточний імідж (реальний на певний момент) складається на основі сприйняття суб'єкта політики зовнішнім середовищем, виборцями, колегами, мас-медіа.
3. Бажаний імідж є ідеалом, до якого прагне наблизитися суб'єкт політики (лідер, партія чи політичний блок).
5. Множинний імідж створюється під час об'єднання вже відомих політиків або політичних партій чи суспільних організацій у передвиборний блок чи в об'єднану політичну організацію.
КОНТЕКСТНИЙ ІМІДЖ
Цей підхід передбачає сприяння впровадженню або функціонуванню іміджу в контексті його використання в певній сфері, орієнтується на певні верстви населення, рівні суспільної свідомості та ін.
Наприклад, політик може мати один імідж серед виборців і зовсім інший — серед колег-депутатів, може користуватися популярністю серед товаришів по партії й мати негативний імідж у середовищі державних чиновників тощо.
ЗІСТАВЛЮВАЛЬНИЙ (ПОРІВНЯЛЬНИЙ) ІМІДЖ
Такий підхід до формування іміджу полягає в порівнянні тих чи інших іміджевих характеристик. Таке зіставлення може проводитися на рівні параметрів іміджу ідеального й реального політичних діячів, двох або більше лідерів, політичних партій тощо.
Зрозуміло, що кожен політик чи політична організація прагне переконати громадян у тому, що він (чи вона) має якнайбільше позитивних рис, але водночас потрібно пам'ятати, що для всіх абсолютно добрим не будеш. Не варто перебільшувати й роль іміджу, який політичний лідер та його команда намагаються втлумачити в суспільну свідомість. Треба пам'ятати, що в разі невідповідності рис характеру та особистих якостей реального політика тим, що сформовані через засоби масової інформації, під час безпосереднього контакту пересічних громадян з цим політиком ці розбіжності можуть завдати стільки шкоди, що нейтралізувати її буде надзвичайно важко.
Отже, до цих питань бажано ставитися обережно, користуючись старим як світ гаслом ескулапів: не завдай шкоди іншому.
А взагалі, якщо ведеш погану політику, навряд чи РИ зможе компенсувати неефективне політичне управління.
Ознайомлення з варіантами режисури передвиборних матеріалів, безумовно, розширить арсенал засобів політичної реклами, до яких зараховують такі типи: "свідчення", "калейдоскоп контрастів", "позитивні емоції", "досвід" і традиційно поширений "репортаж".
"Свідчення". На підтримку кандидата висловлюється популярна людина, яку поважають і шанують виборці. По суті цей варіант режисури реалізується на основі застосування принципу декларування причетності до певної людини, партії, громадської організації тощо.
Наприклад, у виборчій кампанії 1988 р. Дж. Буш використав відеокліп про зустріч кандидата (тоді віце-президента США) з керівником СРСР М. Горбачовим. Цей відеоряд супроводжувався закадровими словами Р. Рейгана, який запевняв американців у тому, що він особисто довірив би Дж. Бушу управління країною. Ефективний психологічний трюк полягав у поєднанні великої на той час популярності М. Горбачова і Р. Рейгана. Як свідчили фахівці, цей відеокліп створював враження, що голосом Р. Рейгана говорить М. Горбачов, у певному розумінні тоді шанована американською суспільною свідомістю людина.
Проте тут треба враховувати і майбутні наслідки використання цього методу. Скажімо, під час проведення виборів мера Києва, коли змагалися діючий міський голова О. Омельченко і бізнесмен Г. Суркіс, перший президент України Л Кравчук необачно дав згоду бути довіреною особою свого однопартійця Г. Суркіса. А оскільки боротьба проти чинного мера велася методами "чорного РИ", це суттєво зашкодило іміджу Л. Кравчука. Ображений на недостойну гру СДПУ(о) О. Омельченко кілька років йому навіть і руки не подавав при зустрічі.
Хоча, треба віддати йому належне, 2003 р. він все-таки зателефонував Л. Кравчуку і поздоровив його з днем народження. Я був тоді присутній у кабінеті першого легітимно обраного президента України в той час і можу засвідчити, що Л. Кравчук був цим дуже зворушений.
"Калейдоскоп контрастів". Такий відео- або радіокліп створюється з метою формування негативного контрасту конкурентові й полягає в доборі висловлювань (бажано протилежних) у різні часи і в різних обставинах з одного й того самого питання. Демонстрація таких частин кліпу (10-15 секунд кожна) створює певному кандидатові імідж людини, яка не має власних поглядів, діє кон'юнктурно, сама собі суперечить, а відтак не викликає довіри у виборців.
"Позитивні емоції". Такий відео- або аудіоматеріал, як правило, будується на поєднанні приємної, спокійної музики й сприятливого тла — лона природи, родинного кола тощо.
"Досвід" . Цей тип рекламної продукції розкриває компетентність кандидата, його досвід державної політичної, суспільної діяльності, значущість у політичній ієрархії суспільства.
"Репортажі" . У цьому випадку подається інформаційне повідомлення у прив'язці до певної події, яка може персоніфікувати позитив того, що відбулося, з іміджем людини або політичної інституції чи корпорації.
Отже, імідж є складним соціально-психологічним феноменом, який складається з раціональних (свідомих) та ірраціональних (підсвідомих і безсвідомих) психічних компонентів, тому займатися цією проблематикою варто не тільки з використанням наукових, а й творчих методів, властивих світу мистецтва.
І останнє. Якщо у випадку з використанням методів сили і співробітництва люди усвідомлюють суть того, що відбувається з ними, то у випадку з маніпулюванням все відбувається набагато складніше.
Люди часто не усвідомлюють, що ними маніпулюють, і це робить визначений процес дуже небезпечним не тільки з точки зору етики.