На практиці використовується два методи нарахування відсотків. Перший — нарахування простої відсоткової ставки: ставка відсотка застосовується до початкової суми протягом усього строку позики. Другий — складні відсоткові ставки, за яких ставка відсотка встановлюється до суми, що включає обсяг позики та нарахування відсотків на неї за попередній період.
Нарощена сума боргу або депозиту з урахування нарахованих на неї простих відсотків визначається за формулою:
FV = PV (1 + rn),
(4.1)
де FV— майбутня вартість (нарощена сума);
PV — теперішня вартість (початкова сума позики); г — ставка відсотка (виражена десятковим дробом); п — кількість періодів, за які нараховуються відсотки.
Прості відсоткові ставки використовуються при короткостроковому кредитуванні.
Приклад
Початкова сума вкладу становить 1000 грн. На вклад нараховується проста відсоткова ставка щоквартально в розмірі 10%. Сума вкладу на кінець року становитиме:
FV = 1000(1 + 0,1 • 4) = 1400 грн.
Множник (1 + ггі) називається коефіцієнтом нарощування суми простих відсотків.
Із формули (4.1) можна визначити теперішню вартість майбутніх доходів методом дисконтування:
PV = FV * 1 / (1+rn)
(4.2)
Таким чином, метод дисконтування є оберненим до методу нарощування.
У ряді випадків при наданні позик сума відсотків може утримуватись безпосередньо в момент здійснення операції. Процес нарахування і утримання відсотків наперед називається обліковою операцією. Під час здійснення облікових операцій банк або інша фінансова установа отримує дисконт (знижку з ціни), як різницю між (FV - PV).
Прикладом облікових операцій може бути облік векселів, за якого банк купує векселі у векселедержателя за ціною нижчою, ніж сума, яку може отримати банк при настанні строку платежу. Банк здійснює купівлю векселів з дисконтом. Сума, яку отримує власник векселя після їх обліку, визначається за формулою:
PV = FV (1-rn)
(4.3)
де і облікова ставка.