загрузка...
 
5.1. Промислова власність в стратегії підприємницької діяльності
Повернутись до змісту
Ключ до економічного успіху підприємства — у промисловій власності, яка насамперед сприяє створенню доданої вартості. При цьому варто враховувати і неабиякий економічний вплив, який мають ОПВ.
Для чого взагалі необхідно захищати промислову власність у процесі підприємницької діяльності?
Для отримання прав. Охоронні документи надають виключні права, які дають змогу підприємству використовувати і пе-едавати права на використання зареєстрованого ОПВ.
Для міцного положення на ринку. Завдяки цим виключним правам можна заборонити іншим використовувати в комерційних цілях ОПВ, тим самим знизити конкуренцію і закріпитися на ринку.
Для високої віддачі від капіталовкладень. Витративши значну суму грошей і час на створення нового ОПВ, підприємство може під прикриттям виключних прав ввести в комерційний обіг продукцію, що дасть можливість одержувати більш високу віддачу від капіталовкладень.
Для можливості ліцензувати або продавати ОПВ. Якщо підприємство прийме рішення не використовувати ОПВ самотужки, воно може передати право на його використання іншим особам, що буде одним з джерел доходу підприємства.
Для посилення позицій на переговорах. Якщо підприємство перебуває на стадії придбання прав на використання ОПВ іншого підприємства через ліцензійний договір, портфель промислової власності зміцнить позиції на переговорах. Іншими словами, може виявитися, що права на ОПВ будуть становити інтерес для підприємства, з яким проводяться переговори, а це може призвести до укладання договору про перехресне ліцензування, у рамках якого права на ОПВ можуть стати об'єктом обміну між підприємствами.
Для позитивного іміджу підприємства. Ділові партнери, інвестори й акціонери можуть сприймати портфель промислової власності як прояв високого рівня компетентності, спеціалізації і технічного потенціалу підприємства. Це може виявитися корисним для збору коштів, фінансування ділових партнерів і підвищення ринкової вартості підприємства.
Що відбувається, якщо ви не захищаєте промислову власність?
Хто-небудь інший може скористатися правом на неї. Законодавство України надає права на ОПВ особі, яка першою заявила на нього право. Фактично це може означати, що, якщо не зареєструвати права на ОПВ, хто-небудь інший може зробити це і законним чином усунути підприємство-конкурент з ринку або змусити його укласти ліцензійний договір на використання ОПВ.
Конкуренти скористаються вашою промисловою власністю. Якщо продукція продається з успіхом, то чимало інших конкурентних фірм захочуть випускати таку саму продукцію (надавати послугу), використовуючи вашу промислову власність, але не будуть при цьому зобов'язаними платити за таке використання. Потужніші підприємства можуть скористатися перевагами масштабів виробництва для виготовлення більш дешевої продукції і запропонувати більш вигідну ринкову ціну. Це може істотно скоротити частку продукції вашого підприємства на ринку. Навіть невеликі підприємства-конкуренти можуть виробляти ту саму продукцію і найчастіше продавати її за нижчими цінами, оскільки їм не потрібно відшкодовувати ті видатки на дослідження і розробки, що здійснили ви.
Покоління керівників бізнесу, яке тепер приходить до влади, розцінює промислову власність як нову базову складову успішного підприємництва. Щоправда, такі керівники усе ще становлять меншість серед своїх колег, натомість їхні підприємства зазвичай опиняються в числі тих, яким найбільше таланить. Керівники цих підприємств першими усвідомили, що економіка знань, яка формується сьогодні, породила нове навколишнє середовище конкуренції, де точиться справжня війна за виключні права на нові ідеї та ОПВ. У цьому новому довкіллі не земля і природні ресурси, а інтелектуальна власність приховує в собі генетичний код майбутнього статку.
Нове покоління керівників вирізняється, передусім, розумінням того, що жодна перебудова менеджменту не гарантує успіху без освоєння стратегії управління важелями створення багатства. Тому нові лідери підприємств взялися за капіталізацію найбільших і на сьогодні ще належною мірою не освоєних активів — ОПВ.
Стратегія і тактика управління промисловою власністю ще й досі для переважної частини керівників — рівняння з багатьма невідомими. Цей новий виклик часу значною мірою подібний до того, що постав перед ними трохи раніше у вигляді інформаційної технології. Ще зовсім недавно вона уявлялася їм сугубо "технічною" функцією, аж ніяк не пов'язаною із загальною стратегією підприємництва. Тепер же її розцінюють не інакше як стратегічний фактор підприємницького успіху і один з найважливіших складників роботи керівника. Експерти консалтингових фірм вважають, що те саме невдовзі станеться і з інтелектуальною власністю.
У сучасній економіці знань промислову власність не можна розглядати як звичайну правову функцію чи засіб охорони технології або продукції підприємства від копіювання. У разі ефективного використання вона є важливим інструментом для створення іміджу бізнесу в уявленні нинішніх і потенційних клієнтів або для локалізації бізнесу на ринку. Права на ОПВ у сполученні з інструментами маркетингу (такими як реклама й інші заходи щодо просування товарів на ринок) є необхідними для того, щоб:
• відрізняти вашу продукцію або послуги і робити їх легко впізнаваними;
• просувати продукцію і послуги на ринок і здобувати постійну клієнтуру;
• диверсифікувати ринкову стратегію з урахуванням різних цільових груп;
• збувати продукцію і послуги в інших країнах.
Для більшості підприємств маркетинг продукції і послуг є однією із серйозних проблем. Маркетингова стратегія має тісно пов'язуватися з продукцією і послугами підприємства як виробником або провайдером таких продукції і послуг. Інакше кажучи, споживачі повинні мати можливість з першого погляду вирізняти продукцію, яку виготовляє підприємство, або послуги, які воно надає, серед аналогічних товарів і послуг конкурентів і асоціювати їх з певною бажаною якістю.
Аби переконатися в тім, що стратегія ведення бізнесу ефективно використовує права на ОПВ, варто подумати про те, щоб: ♦ якнайшвидше одержати охорону активів промислової власності, аби повною мірою скористатися правами на ОПВ для розгортання рекламної та іншої діяльності з просування продукції на ринок; •ретельно перевірити і переконатися, що підприємство не порушує права на ОПВ інших осіб. Для цього необхідно провести пошук по фондах товарних знаків і патентів. Варто також упевнитися, що не порушуються чиїсь авторські права. Це слід зробити перед тим, як збувати на ринку продукцію і послуги, щоб вони не вступили в колізію з правами на об'єкти інтелектуальної власності інших осіб; •використовувати права на ОПВ і посилатися на них у рекламі та в інших заходах щодо просування товарів на ринок для того, щоб сповістити нинішніх і потенційних клієнтів про охорону вашої промислової власності; •стежити за станом справ на ринку і бути готовим звернутися до фахівців у сфері інтелектуальної власності (наприклад, патентних повірених), якщо має місце порушення прав, яке може завдати шкоди прибутку або репутації підприємства. На жаль, чимало керівників вищої ланки сьогодні просто делегують питання щодо промислової власності юристам і па-тентознавцям. Насправді ж керівник підприємства має взяти на себе як розробку стратегії застосування патентів у конкурентній боротьбі, так і створення організаційної структури для реалізації цієї стратегії в масштабах цілого підприємства. Зрозуміло, що стратегія стосовно ОПВ — не панацея від усіх недуг. Проте вона істотно посилить спроможність керівника привести підприємство до комерційного успіху і збільшити прибутки.
Належним чином розроблена стратегія з урахуванням промислової власності дасть можливість підприємству:
• посісти більш сприятливі ринкові позиції, використовуючи сучасні технології у виробництві своїх продукції і послуг, активізуючи НДДКР, підвищуючи ефективність маркетингу, передбачаючи ймовірні комерційні і технологічні зміни;
• удосконалити фінансову діяльність, виявляючи активи, пов'язані з ОПВ, для одержання нових прибутків, скорочення витрат і підтримки на належному рівні загально-корпоративних вартісних оцінок;
• підвищити конкурентоспроможність підприємства завдяки застосуванню в технології обхідних маневрів, використати нові ринкові можливості.
Першим кроком на цьому шляху є оцінка розмірів і значущості власних активів ОПВ (аудит ОПВ), оскільки більшість фірм, як виявилося, не мають чіткого уявлення про комерційний потенціал і фінансову вартість своїх активів промислової власності.
Оцінивши надійність і вартісність своїх ОПВ, можна братися за розробку стратегії завоювання з їхньою допомогою вигідних конкурентних позицій. Починати це найкраще за участі вищого керівництва. Адже його головна задача вбачається в побудові і підтримці високоекономічного підприємства, яке приносить додану вартість, або підприємницького комплексу, який приносить доходи акціонерам.
Для цього необхідно постійно відстежувати поточний стан і найближчі перспективи розвитку кожного підрозділу, вирішуючи, який з них має підвищений потенціал і, отже, право розраховувати на найбільшу частину корпоративних інвестицій і ресурсів; яке підприємство, щойно зародившись, уже має великі перспективи і тому потребує підтримки, а яке варто негайно закрити або продати. Таке сортування — постійна турбота керівника вищої ланки. Суттєвою підмогою тут стає для нього промислова власність, яка дає змогу побачити проблему під іншим кутом зору, відкрити нові стратегічні перспективи.
Звісно, стратегія щодо ОПВ неабияк залежить від темпів зростання певного підприємства. Одначе це лише один з факторів, які визначають можливість його подальшого розвитку за рахунок створення "патентних таранів" для прориву на нові ринки або для стабілізації досягнутого становища через зміцнення "патентної стіни", яка гальмує експансію конкурентів. Важливо одночасно брати до уваги ринкову позицію, силу і стратегію конкурентів, фазу розвитку галузі і ступінь потреби в ресурсах промислової власності того чи іншого підприємства. Кожній конкретній ситуації властивий свій стратегічний підхід — з власними лімітами часу, загрозами з боку конкурентів і цілями використання ОПВ.
Далі послідовно розглядаються стратегії використання ОПВ стосовно різних типів підприємств:
• підприємство, яке динамічно розвивається;
• підприємство, якому потрібна насамперед стабілізація його бізнесу;
• підприємство, яке перебуває в критичному стані.
Як правило, стратегії розвитку, засновані на примноженні ОПВ, мають справу з такими довгочасними заходами, як створення нових виробничих потужностей або проникнення на нові ринки. При цьому виникають запитання:
• куди підприємству слід просуватися надалі?
• яка продукція на тепер користується попитом? •наскільки довготривалими є плани і можливості конкурентів?
• яких важливих ринкових або технологічних змін можна чекати найближчим часом?
• якщо зміни неминучі, то які технології, відповідно до сформованої ситуації, слід підприємству створювати, ліцензувати або придбати, і з якими партнерами необхідно вступити в контакт, аби мати зиск від очікуваних змін? Усі ці запитання фокусуються на визначенні конкурентної позиції підприємства, мають стратегічну мету: захистити майбутнє підприємства, гарантувати йому доступ до передбачуваного зростання доходів і створення більш сприятливих можливостей на ринку.
На відміну від довготривалих планів розвитку, які засновано на накопиченні ресурсів промислової власності, до стратегії стабілізації стосовно ОПВ підприємства вдаються у разі скорочення темпів зростання, втрати ринкових позицій, падіння прибутків і затоварення. За таких умов ставляться вже інші запитання:
• яка з порівняно успішних виробничих ліній може збіль
шити дохід підприємства?
• чи є в наявності поки що не використані джерела доходів, які можна задіяти без значних капіталовкладень?
• як бути з нереалізованою продукцією застарілого підприємства?
Одна річ — придумати серію нових стратегій, і зовсім інша — побудувати організаційну структуру, здатну втілити їх у життя, орієнтуючись на мобілізацію для цієї мети усіх виробничих і функціональних підрозділів підприємства — від НДЦКР і маркетингу до фінансових угод, злиття, придбання та електронної торгівлі. Тому кожен керівник мусить запитати сам себе: чи відображає його структура управління стратегічну вагомість ролі промислової власності в забезпеченні підприємницького успіху?
Скажімо, раніше дослідний підрозділ підприємства міг почати проектування продукту, не підозрюючи, що на наступних етапах розробки воно зіткнеться з проблемою ймовірного порушення чужих прав на ОПВ або з необхідністю придбання за ліцензією технології іншої фірми, аби завершити створення нової продукції. Нездатність передбачати майбутнє на ранніх етапах планування, а також оцінювати недоліки компанії в цілому, могли призвести до невиправданих витрат часу, коштів або до втрати вигідної позиції в конкурентній боротьбі. Нині ці проблеми зважуються централізовано, на ранніх стадіях НДЦКР, коли є більше альтернативних можливостей вибору, приміром, між продажем і ліцензуванням прав на ОПВ — з урахуванням довгочасних стратегічних цілей підприємства, якому ці права можуть знадобитися для власних потреб.
Згідно з колишньою організацією управління діяльністю в сфері промислової власності, відповідні підрозділи створювали ОПВ і передавали їх до юридичного відділу для одержання на них прав. Конфіденційна інформація і патенти згодом, зазвичай, накопичувались у кабінетах юристів, які застосовували традиційні канцелярські методи для їхньої обробки. Новому підходу до управління промисловою власністю відповідає від-критіша структура.
Відомості про ОПВ накопичуються в автоматизованих базах даних, доступних кожному виробничому і функціональному підрозділу підприємства. Це забезпечує надійний захист і більш повне використання корпоративної промислової власності. Інакше кажучи, промислова власність використовується не як простий правовий інструмент, а як стратегічний ресурс підприємництва, який відіграє важливу роль у веденні успішної конкурентної боротьби.
Одначе, попри все, якщо управління промисловою власністю організовано, підприємство, зацікавлене, щоб його ОПВ працювали на прибуток і успішну конкуренцію, має дотримуватися таких вимог:
• інформація про одержання прав і використання ОПВ має надходити з виробничих підрозділів до органу управління промисловою власністю і розглядатися там як активи, які повинні приносити прибуток;
• розробка і реалізація стратегії щодо промислової власності мають виходити за рамки виробничих і підприємницьких підрозділів, концентруючись на рівні вищого керівництва;
• загальне управління промисловою власністю має знаходитися в руках щонайменше заступника керівника, повноваження якого поширюються на всі підрозділи підприємства. Висловимо деякі важливі застереження, які, на нашу думку, необхідно враховувати у сфері промислової власності, розробляючи стратегію підприємницької діяльності:
• перевірте бази даних з товарних знаків, щоб уникнути використання вже наявного товарного знака і забезпечити охорону свого до випуску нового продукту або послуги з новою фабричною маркою;
• виявіть охороноздатний об'єкт і переконайтеся, що він запатентований достатньо оперативно, аби уникнути втрати винаходу на користь конкурентів;
• переконайтеся, що патентоздатні винаходи не належать також іншим особам і не опубліковані до подачі вашої патентної заявки.
Пам'ятайте, що передчасне розкриття суті винаходу (наприклад, через публікацію) істотно знизить ваші шанси на визнання винаходу новим і, відповідно, патентоздатним; •переконайтеся в тому, що промислові секрети охороняються на підприємстві, і підготуйте, якщо це необхідно, угоду про конфіденційність під час переговорів і обміну інформацією з бізнес-партнерами для забезпечення охорони промислових секретів;
• у разі, якщо підприємство орієнтує свою продукцію на
експорт, упевніться, що ОПВ охороняється на всіх потенційних експортних ринках. Стосовно патентів важливо враховувати той факт, що підприємство, як правило, має 12 місяців з дати подачі національної патентної заявки для подачі такої самої заявки в інших країнах;
• використовуйте портфель промислової власності як важіль для пошуку джерел фінансування бізнесу. Наприклад, внесіть активи промислової власності, особливо патенти, корисні моделі і промислові зразки, у бізнес-план, оскільки з його допомогою можна переконати інвесторів у ринкових можливостях підприємства;
• використовуйте патентну інформацію, яка є в базах даних з патентів, для розробки стратегії у сфері бізнесу;
• у разі проведення спільних досліджень з іншими підприємствами або науково-дослідними інститутами необхідно чітко з'ясувати, кому буде належати потенційна промислова власність, створена в результаті дослідного проекту;
• контролюйте ринок і пересвідчіться, що активи промислової власності підприємства не порушуються. Якщо виявите порушення ваших прав щодо промислової власності, слід негайно звернутися до фахівців у сфері інтелектуальної власності (юриста, патентного повіреного);
• якщо немає певності щодо того, як краще охороняти нематеріальні активи підприємства, проведення інвентаризації (аудит) промислової власності може бути першим кроком для виявлення всієї цінної інформації підприємства і розробки стратегії у сфері промислової власності. Подеколи підприємства просто не мають уявлення про цінність активів, якими вони володіють у вигляді інформації, творчих ідей і ноу-хау, і, ймовірно, саме тому не вживають належних заходів для їхнього захисту.
Цей список аж ніяк не є вичерпним. Існують деякі базові стратегії, успішно використані підприємствами, які повною мірою вибудовують стратегію свого бізнесу на правах на ОПВ.



загрузка...