загрузка...
 
5.3. Бізнес-план як умова інноваційного менеджменту
Повернутись до змісту
Одним з основних формалізованих документів підприємства є бізнес-план (далі — БП). Він містить у собі систему показників з різних галузей: виробництва, маркетингу, менеджменту, фінансів, торгівлі, статистики тощо.
На період виконання впродовж перших двох років у ньому має бути надано відомості про рух готівки і обсяги виробництва нових продуктів з розподілом по місяцях. Ці дані дають змогу мобілізувати власний капітал або отримати зовнішні кредити.
У вимогах до БП, що враховують специфіку різних галузей як в іноземних, так і у вітчизняних джерелах, наприклад [72, 133, 142], серед п'яти найважливіших елементів, зазначених у [142], наголошується обов'язкова наявність у БП, пов'язаному з інноваційним підприємництвом, науково-технічних, виробничих і фінансово-економічних критеріїв.
Крім того, у прогнозі на наступні три, п'ять або десять років виробничої діяльності в БП має бути відображено стратегію і тактику, задіяні менеджерами для досягнення планових показників.
Складові БП також залежать від розміру ринку збуту, наявності конкурентів і перспектив використання результатів програми.
Приблизну структуру БП показано на Рис. 5.3.
Існує безліч рекомендацій зі складання БП, проте будь-яке сумлінне вивчення цих рекомендацій не замінить звичайного здорового глузду щодо того, на які запитання досвідчений інвестор бажає одержати переконливу відповідь. Ми розглянемо деякі особливості складання БП, використовуючи власний досвід.
До визначальних науково-технічних ознак, що забезпечують успішне просування новацій, окрім зазначених у [142], слід, як на нас, зачислити і такі:
• обґрунтовану стратегію проведення науково-дослідних, дослідно-конструкторських (технологічних) робіт;
•зазначення наявних наукових наробок і перспектив розвитку отриманих інтелектуальних продуктів у вигляді ідей, понять і подань на суміжні чи основні ділянки технічного використання або оригінальні об'єкти подвійного призначення;
• об'єктивні розрахунки ймовірності технічного успіху в основній галузі призначення і суміжних ділянках використання;

• володіння охоронними документами на ОПВ або позитивна оцінка можливості патентного захисту результатів НДДКР;
•об'єктивну оцінку досягнутого у порівнянні з наявним світовим науково-технічним рівнем;
• деталізовані пропозиції стосовно завоювання монопольного становища на ринку ОПВ;
• розроблену стратегію ліцензування, франчайзингу, застави та інших господарсько-правових операцій, які дають можливість отримати додаткові доходи від власних оригінальних ОПВ;
• оцінку можливого впливу власних ОПВ на організацію і проведення інноваційних процесів в інших сферах ринкового використання.
До переліку наведених у [142] виробничих критеріїв слід, на наш погляд, додати такі:
•відомості про склад виконавців з обов'язковим зазначенням відповідної пайової участі високопрофесіонального виробничого персоналу, в тому числі інженерно-технічних працівників, із зазначенням їхнього внеску в здійснені раніше визначні технічні проекти;
•перелік наявних високомеханізованих, автоматизованих і роботизованих ділянок, комплексів і виробництв, які забезпечують зниження витрат під час організації серійного виробництва нової продукції;
•довідку про орієнтовні терміни виконання дослідно-промислової перевірки та ухвалення рішення про постановку нової продукції на виробництво;
• інформацію про передбачувані терміни освоєння серійного виробництва;
• перелік заходів щодо забезпечення післявиробничого обслуговування продукції та її ремонту;
• розрахунок ціни продукції, орієнтовного прибутку підприємства і порівняння висновку з аналогами.
Перелічені в [142] фінансово-економічні критерії слід доповнити:
•визначенням вартості робіт на етапах дослідно-промислової перевірки, випуску контрольної партії продукції і освоєння серійного виробництва;
• оцінками вартості ремонту і післявиробничого обслугову вання продукції;
•корегуваннями вартісних показників з урахуванням інфляційних коливань цін на сировину, паливно-енергетичні ресурси, заробітної платні тощо; •рекомендаціями щодо вибору методики оцінки ОПВ на різних етапах їхнього життєвого циклу, а також нематеріальних активів, що виникають на їхній основі; • розрахунками вартості нематеріальних активів, необхідної для постановки цих активів на бухгалтерський облік підприємства і визначення раціонального режиму їхнього господарсько-правового використання. Якщо розглянути основні - етапи чинного раніше ДСТ 15.000—82 "Система розробки і постановки продукції на виробництво", можна побачити, що описані в [142] критерії здебільшого збігаються з порядком, який діяв раніше і розподіляв загальний хід виконання робіт з розробки новацій на окремі етапи (Рис. 5.4).
Відзначимо, що прийнята раніше схема загалом збігається з такими самими схемами у промислово розвинених країнах, наприклад, у США [135]. Докорінні зміни колишньої схеми, викликані зміною статусу власності, незрівнянно підвищили відповідальність менеджеров-інноваторів. Завдяки цим трансформаціям неабияк зросла роль оцінки прав на ОПВ як єдиного раціонального "вимірювального" інструменту, що визначає ефективність прийнятих рішень на всіх етапах інноваційного
Наведені міркування і схема (Рис. 5.4) свідомо спрощені для прикладу, коли інтелектуальний продукт і проходження його становлення на стадіях НДДКР, дослідно-промислової перевірки і серійного виробництва, на яких такий продукт послідовно перетворюється на ОПВ і нематеріальний актив, виникають на одному підприємстві. У дійсності, з огляду на існування безлічі самостійних суб'єктів підприємницької діяльності як у сфері наукового бізнесу, венчурних фірм, технопарків, так і кредитно-фінансового бізнесу, а також інших учасників інноваційного процесу, ця зовні ідилічна картина дуже спотворюється.

Здебільшого вона наповнюється радше опозиційною взаємодією, ніж потенціалом співробітництва. Тим паче за таких обставин важливо мати об'єктивні критерії вартості як інтелектуальних продуктів, так і ОПВ, в тому числі нематеріальних активів.
Звісно, жодну структуру БП не можна абсолютизувати; вона має бути лише канвою для якомога виграшнішого подання продуманого у своїх логічних внутрішніх взаємозв'язках, викладеного у вільній формі матеріалу і, звісно, демонстрації професіональної управлінської компетентності, що має переконати інвестора в перспективності вкладення коштів у проект. У цьому і полягає вся наука і все мистецтво бізнес-планування.
БП є об'єктом інтелектуальної власності, а саме: об'єктом авторського права і являє собою комерційну таємницю підприємства.


загрузка...