Оскільки середньозважена вартість капіталу зазнає впливу багатьох факторів, вона не є постійною величиною у тривалій перспективі. Наприклад, збільшення обсягу нових інвестицій (як за рахунок власних джерел, так і за рахунок запозичених засобів) відповідним чином може вплинути на WACC та ціну підприємства загалом. Реінвестування прибутку — найприйнятніша і відносно дешева форма фінансування інвестиційних проектів підприємств. Воно дає змогу уникнути додаткових витрат при випуску нових акцій.
Якщо господарюючому суб'єкту необхідно залучити додаткові джерела фінансування своєї діяльності, то можна очікувати як зміни структури капіталу так і ціни окремих його компонентів. Вартість одержання додаткової грошової одиниці у новому капіталі або середньозважена вартість останньої грошової одиниці нового капіталу, який отримує підприємство, дістала назву гранична вартість капіталу (МСС).
Якщо в процесі залучення додаткових засобів фінансування змінюється не лише структура капіталу, а й вартість окремих його компонент, необхідно розрахувати граничну вартість кожного джерела фінансування.
МСР, MCS — гранична вартість привілейованих акцій та реінвестованого прибутку (РП), у частках одиниці.
Збільшення граничної вартості кожного окремого елементу капіталу має стрибкоподібний характер. Наприклад, зростання WACC внаслідок продажу додатково емітованих простих акцій відбудеться тоді, коли буде вичерпано можливість фінансування за рахунок нерозподілених прибутків, тобто до певного обсягу залучення нового капіталу не приводить до зростання WACC, а потім нова одиниця капіталу залучається за більш високою вартістю.
Графічно механізм формування граничної вартості капіталу підприємства представлено на рис. 3.1.
Збільшення вартості залучення кожної додаткової одиниці джерела капіталу відображено на графіку стрибком динаміки МСС. Вона має назву точки розриву (А, В та С).
Отже, точка розриву — це грошова сума капіталу, який зможе отримати підприємство до того, як почне зростати WACC; при використанні різної структури капіталу отримуються різні точки розриву.
Точку розриву можна визначити за допомогою формули
де (А/')н — обсяг додатково використаного капіталу за певним компонентом до збільшення рівня його вартості;
wH — частка додатково використаного капіталу за певним джерелом засобів у загальній сумі додатково залученого капіталу.
Якщо побудувати графік інвестиційних можливостей, який показує очікувану норму дохідності на кожний інвестиційний проект підприємства, то середньозважена вартість капіталу в точці, де крива графіка інвестиційних можливостей перетинає графік граничної вартості капіталу, визначається як оптимальний бюджет капіталовкладень.
Наприклад, підприємство може реалізувати три інвестиційні проекти:
проект А — з необхідними обсягом капіталу 100 тис. ум. гр. од. та дохідністю 20 %;
проект В — з обсягом необхідних інвестицій у 150 тис. ум. гр. од. та дохідністю 18 %;
проект С — відповідно з 200 тис. ум. гр. од. необхідного капіталу та дохідністю 12 %.
Рис. 3.2 відображає інвестиційні можливості підприємства та передбачувану граничну вартість капіталу підприємства.
У нашому прикладі оптимальний бюджет капіталовкладень становить 250 тис. ум. гр. од.
