До таких інститутів відносяться:
1) торгові представництва країни в іноземних державах - захищають за кордоном права даної країни в галузі зовнішньої торгівлі.
Функції та завдання торгових представництв:
- представляти інтереси даної країни в галузі зовнішньої торгівлі і сприяти розвитку торгових та інших господарських відносин цієї країни з країною перебування торгового представництва;
- регулювати зовнішню торгівлю даної країни з країною перебування торгового представництва;
- здійснювати зовнішню торгівлю даної країни з країною перебування торгового представництва;
- вивчати загальні економічні умови, зовнішньоекономічні зв’язки та кон’юктуру ринків країни перебування, враховуючи інтереси зовнішньої торгівлі та Міністерство іноземних справ своєї країни, а також зовнішньоторговим та іншим зацікавленим організаціям своєї країни.
Звичайно торгові представництва даної країни становлять частину відповідних повноважних представництв цієї держави за кордоном; вони є частиною посольства чи місії цієї країни; безпосередньо підпорядковуються Міністерству зовнішньої торгівлі.
2) Центральний банк будь-якої країни відіграє важливу роль в управлінні зовнішньоекономічною діяльністю валютно-фінансовими інструментами і насамперед регулюванням курсу національної валюти, який безпосередньо впливає на експортно-імпортні потоки.
3) експортно-імпортні банки здійснюють кредитні та розрахункові функції від імені уряду. Кредитування зовнішньої торгівлі – надзвичайно важлива функція, безпосередньо пов’язана зі самим зовнішньоторговим процесом.
4) митні органи – це державна установа, що контролює експортно-імпортні потоки на митному кордоні країни; вони ведуть митну статистику, розробляють митні правила і процедури, стягають митні збори, мито та податки.
5) міністерство іноземних справ –сприяє визначенню зовнішньополітичних орієнтирів і зовнішньополітичному забезпеченню зовнішньоекономічних інтересів національних експортерів та імпортерів.
6) Кабінет Міністрів (центральний апарат уряду) координує діяльність органів, що беруть участь у процесі управління зовнішньоекономічною діяльністю, керує процесом узгодження й прийняття національної зовнішньоекономічної стратегії, політики та законодавства головними органами державної влади країни.