загрузка...
 
Тема 3. Регулювання фондового ринку США
Повернутись до змісту
Корпорації в США. Корпоративне управління. Інвестиційна банківська діяльність. Державні та муніципальні цінні папери. Інститути спільного інвестування. Загальна характеристика організованих фондових ринків США. Фондові біржі. Законодавча база регулювання ринку цінних паперів. Організація діяльності федеральних органів регулювання. Роль саморегулівних організацій. Сучасні форми захисту прав дрібних інвесторів.
• Переломним етапом у розвитку капіталістичної економіки була світова економічна криза 1929—1933 рр. Проте найруйнівніших форм набула саме Велика депресія в США. І саме в Америці в 30-х роках виникла перша в світі найбільш жорстка та ефективна система державного регулювання ринку цінних паперів.
У подальшому фондовий ринок не зазнав вже таких руйнівних криз, як у 1929—1932 рр. Не було і настільки серйозних втрат для інвесторів у зв’язку з банкрутством акціонерних компаній.
Велика депресія була переборена, в США сформувалася нова, більш стійка до катаклізмів фінансова система. Остаточно розділилися функції інвестиційних і комерційних банків. Тим самим рядові вкладники банків були захищені від наслідків біржових спекуляцій.
Очевидно, що однією з причин стабілізації галузі виявилося встановлення чесних правил гри на фінансовому ринку, введення жорстких стандартів провадження бізнесу в цій сфері.
Однак вже на початку ХХ століття численні афери і махінації на фондовому ринку викликали необхідність вирішувати ще й питання про державне регулювання. У деяких штатах в 20-і роки були ухвалені закони, спрямовані на захист інвесторів, так звані Закони голубих небес (blue-sky-laws), оскільки вони запобігали появі «спекулятивних схем, в яких немає такої основи, як у голубих небес».
Особливості організації ринку
• Найбільший фондовий ринок у світі.
• Ринок цінних паперів (зокрема ринок акцій) має надзвичайно важливе значення для економіки держави.
• Значна частка населення володіє цінними паперами, зокрема акціями.
• Постійні фінансові інновації.
• Поділ банків на інвестиційні та комерційні.
• Важлива роль небанківских фінансових інститутів (зокрема інвестиційних та пенсійних фондів).
• Жорстка та надзвичайно ефективна система регулювання, що є своєрідним еталоном для інших країн.
• Перелік національних бірж цінних паперів включає Нью-Йоркську (NYSE), Американську (АМЕХ), Філадельфійську, Бостонську, Тихоокеанську фондові біржі, фондові біржі Цінціннаті та Середнього Заходу, а також Чиказьку біржу опціонів. Усі ці біржі мають біржові зали, де їх члени продають і купують цінні папери, перераховані на біржі, за винятком фондової біржі Цінціннаті, що діє за допомогою повністю автоматизованої комп’ютерної системи. NYSE є найбільшою фондовою біржею світу.
Найкрупнішою позабіржовою торговельною системою є NASDAQ, особливостями якої є:
• автоматизований ринок цінних паперів, де торгові операції здійснюються з екрана комп’ютерів і де учасники ринку змагаються між собою;
• за обсягом операцій посідає друге місце у світі;
• серед членів — близько 4900 компаній; здійснюється 5737 емісій;
• регулюється з боку NАSD.
• У 1998 р. відбулось об’єднання NASDAQ та AMEX.
Oсновний фондовий індекс — індекс Доу-Джонса (Dow Jones Average Stock-price; DJIA).
Найбільш відомими рейтинговими агентствами є Standard & Poor’s Corporation і Moody’s Investors Service.
Провідні установи інфраструктури ринку цінних паперів США:
• Депозитарна довірча компанія (DTC) (зберігає цінні папери на суму понад 8 трлн дол.);
• Національна клірингова корпорація з цінних паперів (NSCC).
Законодавча база регулювання
• У США ринок цінних паперів регулюється федеральними і місцевими законами. Федеральні закони регламентують пропозицію і продаж цінних паперів через пошту та інші механізми торгівлі між штатами. Закони про цінні папери штатів іноді відрізняються від федеральних, однак учасники ринку повинні дотримуватись як федеральних законів, так і законів штату.
У фундамент системи американського законодавства про цінні папери покладено два підходи. При першому основний акцент робиться на наданні повної документованої інформації, яка стосується компанії, що випускає цінні папери, та цінних паперів, що надходять в обіг. Такий підхід ґрунтується на припущенні, що інвестори зможуть самостійно захистити свої інтереси, якщо їм буде відома відповідна інформація. Цей підхід називається «інформаційним» і лежить в основі федерального законодавства про цінні папери.
Другий підхід передбачає, що для вкладення коштів необхідний певний діловий досвід, яким більшість інвесторів не володіє та який вимагає регулярного проведення аналізу переваг і недоліків пропонованих акцій. У рамках цього підходу органи, що регулюють операції з цінними паперами, наділені правом забороняти продаж акцій, якщо вони (органи) вважають цей продаж несправедливим або недобросовісним. Такий підхід називається «регулюванням на основі якості» і є основою законів ряду штатів.
• Першим законодавчим актом, що регулює ринок цінних паперів на федеральному рівні, був Закон про цінні папери 1933 р., який дістав ще назву Закону справедливості відносно цінних паперів (Truth in Securities Act). Він вимагає від емітентів реєстрації нових випусків і надання необхідної для інвесторів інформації — принцип «розкриття інформації». Мета реєстрації — надати інвесторам інформацію, необхідну для оцінки цінних паперів. Реєстрація не є гарантією їх вартості; вона здійснюється SEC. Винні у наданні недостовірної інформації можуть бути оштрафовані та/або покарані тюремним ув’язненням. При повідомленні емітентом недостовірної або помилкової інформації інвестори, згідно із Законом, мають право звертатися до суду з позовом на емітента.
Не потребують реєстрації:
• цінні папери федерального уряду, штатів та муніципалітетів;
• цінні папери, що випускаються на строк не більше 270 діб;
• публічна емісія на суму не більше 5 млн дол.;
• цінні папери некомерційних організацій;
• цінні папери, що продаються всередині штату.
Законом також забороняються фальсифікація при здійсненні торгівлі цінними паперами, шахрайські дії при торгівлі як зареєстрованими акціями, так і тими, що не підлягають реєстрації.
Відмінності Закону про фондові біржі 1934 р.:
• поширення попереднього закону на вторинний ринок;
• запровадження реєстрації національних бірж, брокерів і дилерів.
Після прийняття даного Закону з’явилася можливість створювати саморегулівні організації для контролювання індустрії цінних паперів. Акт ставить поза законом маніпуляції з цінними паперами, вводить обмеження на продаж без покриття, на купівлю цінних паперів у кредит, а також встановлює жорсткі обмеження на торгівлю власними цінними паперами інсайдерами — директорами і керівниками корпорації. Згідно з цим законом була створена SEC.
Цінні папери, регіон обігу яких не обмежений одним штатом, брокери, дилери і фондові біржі, що здійснюють операції з цими паперами, потрапляють у сферу дії федеральних законів.
• Одним з найбільш важливих законів про цінні папери, що дозволяє фондовому ринку США бути унікальним серед інших ринків світу, є Закон про банки (1933 р.), відомий також під назвою Закону Гласса-Стігола. Він забороняє комерційним банкам займатися розміщенням та іншими операціями з цінними паперами, оскільки це призвело б до конфлікту інтересів різних банків. Тому в Сполучених Штатах банки не відіграють таку помітну роль на фондовому ринку, як в інших країнах. Однак останнім часом їх значення зросло, оскільки федеральний уряд запровадив певні дії щодо посилення конкуренції серед різного роду фінансових установ.
• Важливу роль у справі розвитку ринку цінних паперів зіграли два закони: Закон про дерегуляцію депозитарних установ і грошово-кредитний контроль (1980 р.) і Закон про депозитарні установи (1982 р.). Після їх прийняття багато банків отримали можливість надавати брокерські послуги через відділення своїх холдингових компаній. Більше того, були зняті обмеження на процентні ставки по внесках на депозитних і поточних рахунках. У результаті відмінності між комерційними та інвестиційними банками стають все менш помітними.
Крім зазначених, було прийнято ряд законів, зокрема:
• Закон про холдингові компанії в сфері комунального господарства (1935 р.);
• Закон про банкрутство (1938 р.);
• Закон Мелоні (1938 р.)
(поширив повноваження SEC на позабіржовий ринок; санкціонував створення Національної асоціації дилерів позабіржового ринку);
• Закон про довірчий контракт (1939 р.);
• Закон про інвестиційні компанії (1940 р.);
• Закон про інвестиційних консультантів (1940 р.)
(вимагає реєстрації тих осіб, які дають рекомендації по здійсненню операцій з цінними паперами);
• Закон про захист інвесторів у цінні папери (1970 р.)
(покликаний захистити інвесторів від збитків внаслідок неплатоспроможності брокерської фірми. Для виконання цього Закону була створена Корпорація захисту інвесторів у цінні папери (SIPC), до обов’язків якої входить компенсація втрат інвесторів на суму до 500 тис. дол. (з них 100 тис. дол. може припадати на готівку, а інша сума — на цінні папери). Згадана Корпорація — некомерційна організація, членами якої є інвестиційні інститути; фонд Корпорації утворюється за рахунок внесків її членів);
• Закон про корупцію за кордоном (1977 р.)
(нагляд за його виконанням покладено на SEC);
• Закон про операції інсайдерів з цінними паперами і шахрайство (1988 р.)
(прийнятий для визначення правил поведінки інсайдера; за його порушення встановлені штрафи).
У США на сьогодні відсутній єдиний федеральний закон про компанії (корпорації). В існуючих законах про компанії окремих штатів питання, пов’язані з акціями, зокрема їх видами, та правами акціонерів, розглянуті лише у досить загальному вигляді. При цьому передбачається, що всі ці аспекти мають бути відображені у статуті акціонерного товариства, реєстрацію якого здійснюють спеціальні реєструючі органи штатів — служби секретарів штатів. Тобто статут є більш важливим документом, ніж закон, і положення закону набувають юридичної сили, як правило, у тих випадках, коли інше не записано у статуті.
Система регулювання
• Законодавча влада — Конгрес.
Контроль за індустрією цінних паперів здійснюють:
• Комітет по нагляду за банками Сенату;
• Комісія з торгівлі Палати Представників.
• Державні виконавчі органи:
• Комісія з цінних паперів і фондових бірж (Securities and Exchange Commission, SEC);
• Комісія по товарних ф’ючерсах (CFTC).
• Саморегулівні організації:
• Національна асоціація фондових дилерів (NASD);
• 8 бірж;
• Законодавча рада з муніципальних цінних паперів;
• 15 клірингових агентств.
• Специфічну регулятивну функцію на американському фондовому ринку виконує Корпорація захисту інвесторів у цінні папери (SIPC).
SIPC контролюється SEC (тобто повинна надавати в SEC для затвердження пропоновані зміни до своїх правил та статуту або SEC може вимагати від SIPC прийняття, внесення змін або відміни певних положень статуту чи правил). Фінансується за рахунок поточних внесків її членів, що встановлюються за погодженням з SEC (на сьогодні становлять 0,00073 % чистої виручки, яку отримує торговець від операцій з цінними паперами) і процентів, одержаних від вкладання її активів.
Завдання і повноваження регулюючого органу
• З 1934 р. нагляд за виконанням законів, що регулюють фондовий ринок, здійснює Комісія з цінних паперів і бірж (SEC). Це — незалежне федеральне агентство, тобто непідвладне виконавчим органам. Комісія має виконавчі, квазізаконодавчі і квазісудові повноваження.
Керівництво Комісією здійснюють п’ять осіб, уповноважених Президентом США, що призначаються на п’ять років (кандидатури мають бути схвалені Сенатом). Члени Комісії володіють однаковим правом голосу. Рішення приймаються більшістю голосів. Засідання Комісії повинні бути відкритими, крім випадків, які потребують конфіденційності з метою захисту прав громадян. Члени Комісії можуть збиратися тільки на офіційних засіданнях.
Склад Комісії щорічно оновлюється шляхом ротації одного з членів по закінченні терміну його повноважень. Президент призначає одного з п’яти членів головою Комісії. Традиційно до її складу входять три особи, що мають практичний досвід в інвестиційному бізнесі, та двоє вчених. Згідно із Законом 1934 р. в одній політичній партії можуть перебувати не більше трьох членів Комісії. Кожний з членів має постійний великий штат помічників — юристів, бухгалтерів, економістів та інших фахівців.
Першим головою Комісії, призначеним президентом Ф. Д. Рузвельтом, був батько майбутнього президента США Джозеф Кеннеді, який прославився тим, що у період Великої депресії сам перебував у вирі біржової спекуляції. Пізніше його досвід став у пригоді в організації роботи Комісії. Саме при ньому Комісія здобула роль своєрідного посередника між урядом та інвестиційним бізнесом.
Основні функції Комісії:
1. Реєстрація цінних паперів, виставлених на продаж.
2. Прийом квартальних і річних звітів корпорацій (емітентів).
3. Укладання правил і інструкцій, які мають силу закону, зокрема з питань:
• діяльності уповноважених представників у голосуванні;
• процедури тендеру;
• інсайдерської торгівлі (зловживання службовим становищем);
• торгівлі цінними паперами за позички.
4. Реєстрація компаній по цінних паперах.
5. Реєстрація бірж.
6. Регулювання процедури торгів на біржах.
7. Контроль за виконанням вимог законодавства з цінних паперів, зокрема інспекції учасників ринку.
8. Розслідування порушень і злочинів з цінними паперами.
9. Надання статусу СРО та здійснення контролю за ними.
Загальна відповідальність за здійснення завдань SEC лежить на членах Комісії. Деякі з повноважень Комісії можуть бути делеговані її працівникам.
Комісія приймає рішення з таких питань:
• затвердження нормативних актів;
• звернення до суду;
• розслідування;
• проекти змін і доповнень до законів;
• розгляд апеляцій.
Апарат Комісії відповідно до переданих нею повноважень приймає рішення щодо:
• реєстрації цінних паперів;
• затвердження правил СРО;
• надання пільг;
• реєстрації брокерів-дилерів.
Комісія також здійснює керівництво іншими, більш дрібними федеральними установами. Ця функція з’явилася у Комісії після прийняття у 1935 р. Закону про холдингові компанії у сфері комунального господарства. У Законі про банкрутство (1938 р.) зазначалося, що Комісії потрібно давати рекомендації суду по реорганізації компанії, визнаної неплатоспроможною, коли є велика зацікавленість в її акціях серед інвесторів.
Згідно із Законом Мелоні під юрисдикцію Комісії підпали позабіржовий ринок і визнана саморегулівною організацією Національна асоціація фондових дилерів (NASD).
Закон про довірчий контракт надав Комісії повноваження перевірки щодо наявності конфлікту інтересів у довірених осіб по облігаційній позиці.
Поправки до Закону про цінні папери, прийняті в 1975 р., поширили контроль SEC на клірингові палати та інформаційні фірми, збільшили можливість санкцій проти окремих членів бірж і NASD.
Штат Комісії нараховує майже 3500 осіб. Штаб-квартира знаходиться у Вашингтоні. Є також місцеві відділення в семи великих містах по всій території США.
З метою надання доступу потенційним інвесторам до інформації, що надходить у SEC, створена і діє електронна інформаційна система EDGAR.
Комісія з початку діяльності отримала довіру громадськості за рахунок проведення у життя лінії на конструктивне співробіт- ництво з учасниками ринку.
Саморегулювання
• В основу федерального регулювання ринку цінних паперів покладено принцип саморегулювання. Комісія з цінних паперів і бірж передала свої повноваження по контролю за торгівлею зареєстрованими цінними паперами фондовим біржам. Однак вона залишила за собою право вносити зміни або доповнення до існуючих правил та інструкцій. Право здійснювати контроль на позабіржовому ринку було передано Комісією NASD.
СРО є організаціями, створеними своїми членами, які відповідають за розробку особливих правил та їх застосування відповідно до Закону про цінні папери 1934 р. для надання допомоги SEC у регулюванні сфери цінних паперів, включаючи регулювання бірж, механізмів електронної торгівлі, асоціацій брокерів-дилерів, розрахункових палат і банків-депозитаріїв. СРО несуть відповідальність за встановлення, перегляд і застосування стандартів для своїх членів і, якщо вони надають кошти на організацію торгівлі (фондових майданчиків), — за справедливе і впорядковане використання цих засобів.
СРО мають розробляти правила управління процесами продажу, торгівлі і бізнесу, фінансової відповідальності членів і відповідати за застосування цих правил, а також законів і правил щодо цінних паперів.
У даний час у США існує 25 організацій, визначені як СРО, що складаються з восьми бірж, Національної асоціації фондових дилерів по операціях з цінними паперами, 15 клірингових агентств і Законодавчої ради з муніципальних цінних паперів.

• NАSD є єдиною Національною асоціацією дилерів по операціях з цінними паперами, що зареєстрована у SEC. Вона несе основну відповідальність за регулювання діяльності брокерів і дилерів, що проводять операції з цінними паперами на позабіржових ринках.
NАSD:
• приватна, недержавна, некомерційна корпорація;
• головний офіс у Вашингтоні, округ Колумбія;
• 5400 членів (фірм);
• понад 2000 співробітників;
• 11 філіалів (представництв);
• бюджет 340 млн дол. США (дані 1994 р.);
• найбільша СРО в США.
Функції NASD:
• аналізує винагороду (комісійні) андерайтерів та умови всіх проспектів емісій;
• здійснює нагляд за операціями ринку NASDAQ;
• реєструє фірми з торгівлі цінними паперами;
• реєструє брокерів і проводить іспити (видає кваліфікаційні посвідчення);
• регулює і контролює рекламні кампанії фірм з торгівлі цінними паперами та інвестиційних компаній;
• веде центральний реєстр послужних списків фірм і брокерів;
• здійснює арбітражні послуги;
• регулює діяльність ринку і брокерів («правила чесної практики»).
Дисциплінарний процес у NASD
1. Підстави: а) інспекція фірми;
б) претензії клієнтів;
в) перехід брокера до іншої фірми чи припинення фірмою контракту з брокером.
2. Розслідування силами екзаменаторів з NАSD.
3. Розгляд справи окружним прокурором.
4. Подання справи на ухвалу/скасування окружним комітетом NАSD.
5. Справу можна закрити неформально (наклавши санкції на брокера/фірму) у будь-який час.
6. Слухання справи у присутності 2—3 членів підкомітету з окружного комітету NАSD.
7. Затверджує чи скасовує рекомендації підкомітету окружний комітет NАSD у повному складі.
8. Рішення окружного комітету подається до Національної асоціації (а тим часом відповідна фірма чи брокер можуть подати апеляцію на це рішення до Національного комітету).
9. Якщо апеляцію прийнято, брокер чи фірма мають особисто викласти апеляцію перед Національним комітетом.
10. На рішення Національного комітету апеляцію можна подати до SЕС.
11. Апеляцію на рішення SЕС можна подати до Апеляційного суду США.
Можливі санкції NASD щодо брокера/фірми:
• лист-попередження;
• стягнення (штраф);
• повторне екзаменування брокера;
• переведення прибутку на рахунок клієнтів;
• призупинення ліцензії чи виключення члена чи брокера з членів NASD.
• Кожний зареєстрований брокер або дилер, що займається угодами з цінними паперами (крім комерційних паперів, банківського акцепту переказних векселів), повинен стати членом Національної асоціації цінних паперів, якщо тільки брокер або дилер не займається угодами з цінними паперами винятково на національній біржі цінних паперів, членом якої він є. Таким чином, кожний брокер-дилер повинен бути членом (і тому підлягати регулюванню і контролю) СРО або асоціації цінних паперів, або біржі.
• Програми спостереження за ринком СРО складаються з моніторингу операцій із цінними паперами на біржі і позабіржових ринках на предмет виявлення можливих порушень, таких як операції на основі незаконно отриманої інформації, «біг навипередки» або маніпуляції ринком.
Регулюючі програми СРО включають аналіз роботи брокерів-дилерів, розслідування скарг з боку замовників, формальні дисциплінарні заходи і фінансовий контроль над фірмами-членами.
• Контроль, здійснюваний SEC над СРО
Надання статусу (реєстрація) СРО.
Усі СРО повинні зареєструватися в SEC і виконувати законодавчі вимоги, призначені для забезпечення того, щоб СРО приймали кваліфікованих осіб як членів, мали справедливі стандарти і вимоги щодо членства і не відмовляли необґрунтовано в членстві в утвореннях, що знаходяться під егідою СРО. Ці вимоги також включають рівний розподіл внесків та інших зборів, виконання завдань, що містяться в законах про цінні папери, і забезпечення відповідності виконання членами федеральних законів про цінні папери.
Жодна біржа не може бути зареєстрована як СРО, якщо вона не задовольняє визначеним конкретним вимогам відповідно до Закону 1934 р. Комісія публікує повідомлення про заявку і надає зацікавленим особам можливість висловити свої зауваження за заявкою. Після завершення даного періоду Комісія їх розглядає. Комісія відповідно до існуючого порядку здійснює реєстрацію, якщо знаходить, що вимоги за Законом 1934 р. виконані, або ж організує розгляд заявки для визначення того, чи повинно бути відмовлено у такій реєстрації. Розгляд по відмові в реєстрації може мати місце тільки після того, як Комісія представляє дані про причини відмови і можливість проведення слухання з цього питання.
Реєстрація нормативних актів.
SEC відіграє активну роль у процесах реєстрації і вироблення правил роботи для СРО. Цей активний контроль має вирішальне значення для успішного функціонування апарата саморегулювання. Якщо SEC визначає, що пропозиція відповідає існуючим законодавчим стандартам, то вона видає наказ, що підтверджує цю пропозицію з відповідним обґрунтуванням.
Інспектування.
Відповідно до Закону 1934 р. SEC відповідає за забезпечення того, щоб СРО вимагали від своїх членів виконання федеральних законів про цінні папери і правил СРО. Департамент регулювання ринку проводить цю роботу за допомогою періодичного проведення звичайного інспектування програм, що виконуються СРО. Так, відділ ринкових операцій і нагляду цього департаменту здійснює інспектування програм спостереження за ринком СРО і кліринговими операціями, відділ інспекції саморегулювання — регулюючих та арбітражних програм СРО.
Висловлювання незгоди і накладення санкцій на СРО та їх членів за невідповідність федеральним законам про цінні папери або правилам СРО. У такому разі SEC може:
• припиняти або відміняти реєстрацію СРО;
• зняти з посади або висловлювати осудження будь-якій посадовій особі або директору СРО;
• припиняти членство або виключати будь-якого члена з СРО;
• припиняти членство або виключати будь-яку особу, пов’язану з членом СРО.




загрузка...