загрузка...
 
12.2.2. Валютні свопи ринку капіталів
Повернутись до змісту
Валютні свопи ринку капіталів називаються ще валютно-процентними свопами (cross currency interest rate swap). Вони передбачають обмін зобов’язаннями за активами в різних валютах.
Валютно-процентний своп може передбачати як обмін процентними платежами, так і обмін сумою основного боргу. Ситуація на міжнародному ринку капіталів може скластися таким чином, що банку можуть котируватися нижчі процентні ставки за кредитами в одній валюті, та вищі — за кредитами в іншій (наприклад, американському банку котируються більш привабливі процентні ставки в доларах США порівняно зі ставками за кредитами в британських фунтах стерлінгів). Тоді для банку можливо одержати позику на ринку, де він має перевагу, та здійснити валютний своп. Такий своп буде передбачати:
обмін сумами основного боргу на початку дії угоди;
обмін процентними платежами протягом дії угоди;
зворотний обмін сумами боргу наприкінці дії угоди.
Можливо також, що банки здійснюють лише процентні платежі, без обміну сумами основного боргу.
Приклад: Банки А та Б мають такий доступ до ресурсів:

Як бачимо, банку А вигідніше залучати американські долари, а банку В — британські фунти стерлінгів. Якщо ж банку А необхідно мати у своєму розпорядженні британські фунти, а банку В — доларові ресурси, то вони можуть здійснити своп.
Якщо валютний курс на дату укладення угоди дорівнює 1,6000, то банк А позичає 16 млн дол., банк В — 10 млн ф. ст., банки обмінюються сумами боргу (рис. 12.3), а потім протягом дії угоди обслуговують процентні платежі один одного (при цьому кожен із банків відповідає за своїми зобов’язаннями на міжнародному ринку капіталу незалежно від якості виконання іншим банком своїх зобов’язань за свопом). Наприкінці дії угоди банки здійснюють зворотний обмін сумами боргу і кожен із них розраховується зі своїм кредитором.

Але обмін сумами основного боргу містить у собі кредитний ризик, тому що на дату закінчення угоди валютний курс може значно відрізнятися від курсу, що був на дату укладення. Проте банки обмінялися фіксованими сумами, і наприкінці дії свопу вони мають повернути один одному саме ці суми.
Можливе також здійснення валютно-процентних свопів без обміну сумами основного боргу. Тобто банки обмінюються лише процентними платежами за зобов’язаннями в різних валютах. Такі свопи здійснюються, коли банку не потрібно залучати ресурси в тій чи іншій валюті, а лише зафіксувати доходи та витрати в одній валюті, тобто коли банк має процентні доходи від активу в одній валюті, а процентні витрати — в іншій. Наприклад, британський банк здійснює випуск боргових зобов’язань у доларах США, терміном обігу п’ять років із щорічною сплатою відсотків. Це передбачає, що протягом цих п’яти років банк має сплачувати відсотки за облігаціями в доларах США. При цьому банк має доходи від активів у британських фунтах стерлінгів. Отже, банк має надходження в одній валюті та зобов’язання за платежами в іншій, що передбачає валютний ризик для банку. Своп дає змогу банку розраховувати доходи та витрати в одній валюті. При цьому можливі свопи з обміном:
процентними платежами за фіксованими ставками;
процентними платежами за плаваючими ставками;
платежів за фіксованими ставками на платежі за плаваючими.
Як правило, такі свопи укладаються з участю третьої сторони — дилера. Залежно від умов свопу валютний ризик може брати на себе дилер або ж одна зі сторін.
Механізм здійснення валютного свопу на базі швейцарських франків та доларів США відображено на рис. 12.4.

Валютні свопи ринку капіталів передували появі процентних свопів, але сьогодні вони менш поширені.
Основними користувачами процентних свопів є Світовий банк, МВФ, великі банки та транснаціональні корпорації.


загрузка...