загрузка...
 
8.4.1.Сутність та типологія реструктуризаційних угод
Повернутись до змісту
Одним з можливих антикризових заходів підприємства, спрямованих на запобігання його банкрутству, є проведення роботи з управління пасивами неплатоспроможного підприємства або реструктуризації його заборгованості (боргів).
Реструктуризація заборгованості (боргів) - це комплекс організаційно-економічних заходів, спрямованих на зміну якісних та кількісних параметрів наявної заборгованості підприємства.
Метою здійснення цієї роботи є:
зниження терміновості зовнішніх зобов'язань та зняття жорсткості часових обмежень антикризового процесу;
заспокоєння кредиторів для запобігання порушенню справи про банкрутство кредиторами, термін виконання яких минув, та процесуальні строки доарбітражного врегулювання закінчуються;
обмеження темпів або обсягів зростання заборгованості.
Реструктуризація боргу може передбачати зміну усіх істотних умов наданої позики, а саме:
терміну виконання зобов'язань стосовно виплати відсотків та повернення основної суми (пролонгація боргу);
норми (ставки) та виду (простий, складний) позикового відсотка за користування позикою;
форми погашення позики (заміна грошової форми платежу на матеріальну або у вигляді цінних паперів);
форми забезпечення повернення позики (що дає змогу використовувати вивільнені об'єкти застави для отримання нових позик);
порядку нарахування та розміру штрафних санкцій за порушення умов договору тощо.
Практика країн з розвинутої ринковою економікою накопичила багатий досвід укладання різноманітних за змістом угод.
Цікавий та корисний досвід типізації угод, що укладаються з приводу зміни істотних умов договору, має Німеччина законодавством передбачена можливість зазначених нижче видів угод.
1. Залежно від змісту угоди:
мораторій або угода про відстрочку, за якої кредитори продовжують термін виконання зобов'язань щодо погашення боргу;
угода про полегкість, або квотова угода, згідно з якою кредитори відмовляються від частини своїх вимог;
угода на ліквідацію, яка передбачає передачу майна як плати по зобов'язаннях.
2. Залежно від способу реалізації.
позасудова угода (акорд без сприяння суду);
судова угода, яка здійснюється за рішенням суду.
За позасудовою угодою переговори проводяться абсолютно вільно, без сприяння суду, більшою частиною секретно. Усі кредитори повинні дати свою згоду на угоду, але немає необхідності ставити всіх кредиторів в однакові умови. Інколи боржник підписує угоду з кількома кредиторами. Позасудова угода, як правило, здійснюється швидко без додаткового розголосу та без судових витрат. У разі банкрутства та наступного конкурсу кредитори можуть гарантувати тільки власні рахунки та не отримувати додаткових доходів.
Особливим різновидом судової угоди є примусова угода, яка за своєю суттю є угодою звільнення, про яку клопочуть після порушення справи про банкрутство до прийняття рішення по справі. Вона надає останню можливість врятувати підприємство від примусової ліквідації. Пропозиція по угоді повинна давати гарантію того, що неприві-лейовані кредитори задовольнять мінімум 20% своїх вимог. Привілейовані кредитори повинні бути задоволені повним обсягом. Пропозицію про угоду звільнення буде прийнято кредиторами, якщо можливий дохід від угоди буде вищим, ніж очікувані доходи у разі ліквідації. Суд встановлює термін дії пропозиції угоди, протягом якого слід прийняти або відхилити запропоновані умови. Примусова угода вважається укладеною, якщо більшість присутніх непривілейова-них кредиторів задовольнять 75% своїх вимог. Суд утверджує примусову угоду та вирішує: закрити або продовжувати справу. Солідарний боржник знов отримує право вільно користуватися своїм майном. Затверджена судом примусова угода є обов'язковою для усіх неприві-лейованих кредиторів. У результаті таких дій солідарний боржник може врятувати свій капітал, зберегти виробництво та погасити значну частину боргів. Кредитори будуть задоволені швидше та краще, ніж при оголошенні конкурсу.
Враховуючи світовий досвід, Законом „Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом,, [6] також законодавчо дозволено проведення реструктуризації боргів у перебігу судової санації шляхом укладання мирової угоди. Відповідно до ст 1. Закону мирова угода розглядається як одна з можливих судових процедур, які застосовуються щодо боржника, та передбачає домовленість між боржником та кредитором (групою кредиторів) про відстрочку та (або) розстрочку платежів або припинення зобов'язання за угодою сторін (далі - прощення боргів).
Правові основи укладання мирової угоди в процесі судової санації викладені в розділі 4 Закону (ст.36-38). Мирова угода укладається у письмовій формі та підлягає затвердженню арбітражним судом, про що зазначається в ухвалі арбітражного суду про припинення провадження у справі про банкрутство. Мирова угода набирає чинності з дня її затвердження арбітражним судом і є обов'язковою для боржника (банкрута), кредиторів, вимоги яких забезпечені заставою, кредиторів другої та наступних черг. Одностороння відмова від мирової угоди не допускається.
Мирова угода має містити зазначені нижче положення.
1. Обов'язкові умови:
розміри, порядок і строки виконання зобов'язань боржника;
відстрочку чи розстрочку або прощення (списання) боргів чи їх частини.
2. Додаткові умови:
виконання зобов'язань боржника третіми особами;
обмін вимог кредиторів на акції боржника;
задоволення вимог кредиторів іншими способами, що не суперечать закону.
Укладена мирова угода підлягає затвердженню в арбітражному суді. З цією метою арбітражний керуючий протягом п'яти днів з дня укладення мирової угоди повинен подати до арбітражного суду заяву про затвердження мирової угоди, в якій повинні бути відображені такі відомості:
текст мирової угоди;
протокол засідання комітету кредиторів, на якому було прийнято рішення про укладення мирової угоди;
список кредиторів із зазначенням поштової адреси, ідентифікаційного номера (коду), платника податків, та суми заборгованості;
зобов'язання боржника щодо усіх витрат, відшкодування яких передбачено у першочерговому порядку згідно зі статтею 31 Закону, крім вимог кредиторів, забезпечених заставою;
письмові заперечення кредиторів, які не брали участі в голосуванні про укладення мирової угоди чи проголосували проти укладення мирової угоди, за їх наявності.
Затвердження арбітражним судом мирової угоди є підставою для припинення провадження у справі про банкрутство.
У процесі досудової санації можуть укладатися реструктуриза-ційні угоди з окремими кредиторами за обопільної згоди сторін. Основні юридичні правила, що встановлюються до подібних дій сторін при досудовому укладанні угод, визначені в Цивільному Кодексі України [5, р.1, гл.47-51].
Якщо одна із сторін вважає за необхідне змінити або розірвати договір, вона зобов'язана надати іншій стороні відповідну пропозицію. Інша сторона зобов'язана розглянути пропозицію і дати відповідь в обумовлений пропозицією ініціатора строк. Зміни і доповнення умов укладеного договору оформлюються у тому ж порядку, в якому оформлений сам договір, тобто письмово. Здебільшого зміни або доповнення договору оформлюються окремою угодою сторін або протоколом, але можуть оформлюватися листуванням, телеграмами, факсами тощо.
В угоді про зміни, доповнення або пролонгацію договору необхідно зазначити, який договір підлягає зміні (номер договору, про що договір, дата); причини зміни договору, оскільки сам факт зміни договору може викликати хворобливий інтерес деяких контролюючих органів; які умови підлягають змінам або які умови договору доповнюються; нову редакцію змінених умов (наприклад: „п.5 ст.З викласти у такій редакції..."), пункт про те, що попередні умови договору з моменту складання угоди про зміну втрачають юридичну силу; порядок врегулювання питань, що виникли, якщо якісь умови договору, що змінилися відповідною угодою, вже почали діяти. Якщо одна сторона заперечує проти зміни деяких умов, то договір повинен бути виконаний на тих умовах, які були передбачені раніше.
У законодавстві України передбачені також можливості укладання додаткових угод.
1. Угода про заміну договору (новація). Новація - це цивільно-правова угода, яка є підґрунтям анулювання одного і виникнення іншого зобов'язання між тими самими особами, тобто про зміну угоди не лише щодо зміни будь-яких умов договору, але й загалом про заміну раніше укладеного договору іншим договором.
Прикладом новації може бути заміна договору позики договором купівлі-продажу. Предметом договору купівлі-продажу тут є майно, яке передається заставником як погашення договору позики. Відносини у цьому випадку регламентуються нормами про договір купівлі-продажу, а не про договір позики.
2. Зміна сторін угоди. За час існування договору в ньому можуть відбуватися ті або інші зміни не лише з точки зору змісту, але і його учасників.
Можливі три основні способи зміни осіб у зобов'язанні: переказ боргу, поступка вимог, поступка договору (цесія). Сутність кожного способу полягає у зазначеному нижче.
А. Переказ боргу однією особою (боржником) на іншу особу є допустимим лише за згодою кредитора (тієї особи, якій боржник винен). Якщо такої згоди немає, то переказ боргу неможливий.
Підставою для такого переказу є угода між початковим боржником за договором та особою, що заступає на його місце у зобов'язанні (але не у договорі).
Згоду на переказ боргу має бути викладено кредитором у тій самій формі, у якій укладено договір - у письмовій. Якщо сторони, укладаючи договір, передбачають можливість переказу боргу (або наперед знають, що їх зобов'язання за договором будуть виконані іншою стороною), то в договорі можна передбачити умову, відповідно до якої сторони відразу ж попередньо дадуть свою згоду на зміну боржника. У цьому випадку просити згоди на переказ боргу у кредитора кожного разу немає необхідності.
Б. Поступка вимоги означає, що попередній кредитор, перед яким боржник має зобов'язання, вибуває, а на його місце заступає нова особа.
Згода боржника на поступку вимоги за законодавством не вимагається, він лише має бути проінформований щодо факту поступки й того, що свої зобов'язання він повинен виконати перед новою особою. Однак необхідно зазначити, що за угодою сторін (зокрема, у договорі) сторони можуть встановити, що й передача прав за договором може здійснюватися лише за згодою протилежної сторони.
В. Поступка договорів (цесія) передбачає, що одна сторона вибуває з договору, а її місце заступає інша сторона. Зі зміною особи в договорі поступаються не лише права, але й обов'язки. Звідси випливає, що в цьому випадку можна застосувати правила, які стосуються і переказу боргу, і поступки вимоги: партнер, що бере участь у двосторонньому договорі, може, якщо на це є згода його контрагента, поступитися договором третій особі. З моменту одержання згоди (якщо згоду було одержано раніше, то з моменту повідомлення про поступку) третя особа стає носієм усіх прав і обов'язків сторони, що поступилася. Поступка договору оформлюється окремою угодою.
Законодавчо можливою формою реструктуризації боргу є також розірвання укладеного договору, яке може мати місце внаслідок втрати інтересу до предмета попередньо укладеної угоди.
Сторони можуть дійти згоди про припинення договору як з моменту його укладання, так і в майбутньому. У цьому випадку договір не буде створювати для сторін прав і обов'язків і вважається наче не укладеним своєчасно.
Угода про розірвання договору оформлюється протоколом або іншим двостороннім документом. В угоді необхідно вказати, який договір розривається; з якого моменту договір вважається розірваним; причину, через яку розривається договір; способи врегулювання між сторонами проблем, які виникли, або закінчення зобов'язань, які вже виникли між сторонами (наприклад, строків та порядку повернення авансових платежів за договором, якщо такі були здійснені); наголошення на тому, що з моменту набуття угодою чинності сторони втрачають права вимоги за укладеним раніше договором.
У перебігу реструктуризації боргів можуть використовуватися різноманітні методи (інструменти) проведення цієї роботи (рис. 8.6).

Суть та особливості окремих методів полягають у зазначеному нижче.
1. Метод реструктуризації „відступне" передбачає обмін активів підприємства на різні поступки з боку кредиторів (наприклад, скорочення суми заборгованості, зменшення процентної ставки тощо).
При цьому підприємство не обмежується тільки своєю продукцією (роботами, послугами), а має брати до уваги будь-які активи, що знаходяться в його власності, у тому числі й активи невиробничого характеру, облігації, акції інших компаній, векселі банків та ін. Такі активи, як векселі крупних банків або акції компаній найчастіше використовуються для розрахунків з централізованими постачальниками (постачальниками води, електроенергії, газу та ін.), а іноді й з Пенсійним фондом.
Припинення зобов'язання переданням відступного передбачено і в новому Цивільному кодексі України [5, ст.600]. Розмір, строки та порядок передання відступного встановлюються сторонами угоди.
Даний метод реструктуризації боргів зацікавить підприємства, які мають значний обсяг основних засобів, що не використовуються повним обсягом, знаходяться в оренді, консервації тощо. Альтернативою „відступного" є їх продаж, але якщо можливості підприємства щодо знаходження вигідного покупця обмежені, а витрати на зберігання та обслуговування даних активів значні, кращим варіантом варто вважати використання цих активів як натуральної плати по зобов'язаннях, що є привабливим для кредиторів, які мають кращі (порівняно з ринковими) можливості використання цих активів, тобто можуть забезпечити їх максимально ефективне використання.
2. Конвертація боргу у власність (обмін боргу на корпоративні права) є одним з видів „відступного" та передбачає обмін заборгованості на пакет акцій підприємства або корпоративні права (частку в статутному капіталі підприємства).
Даний вид реструктуризації боргу обумовлює два альтернативні наслідки:
реструктуризацію статутного капіталу підприємства, внаслідок чого змінюється поділ прав власності на підприємство між „старими" та „новими" власниками; статус останніх мають колишні кредитори підприємства;
поповнення статутного капіталу підприємства шляхом переоформлення заборгованості на власний капітал підприємства.
У першому випадку об'єктом угоди можуть бути акції (частки) існуючих власників або акції (частки), що знаходяться у підприємства (попередньо викуплені товариством), які передаються кредиторам як плата по зобов'язаннях.
У другому випадку погашення заборгованості приймає форму внесків до поповнення статутного капіталу або придбання акцій додаткової емісії.
Цей метод реструктуризації зацікавить кредиторів, вимоги яких становлять високу питому частку в загальному обсязі боргів підприємства або значно перевищують фактичний обсяг статутного капіталу підприємства. За його допомогою кредитори, які зацікавлені в розширенні сфери своєї діяльності або отриманні додаткового ефекту синергізму від взаємодії споріднених видів бізнесу, можуть здобути повний контроль над підприємством.
3. Значно поширеним методом реструктуризації заборгованості є припинення зобов'язань зарахуванням — особлива форма виконання двох і декількох зобов'язань, що поєднують одних і тих же осіб. Зарахуванням визнається такий спосіб припинення зобов'язань, за якого погашаються зустрічні однорідні вимоги, термін виконання яких настав або термін яких не позначений або визначений моментом пред'явлення вимоги [5, ст.601].
Необхідними умовами заліку є:
вимоги мають бути зустрічними, тобто мають бути складені два зустрічних договори між особами, у яких боржник одного зобов'язання є кредитором іншого зобов'язання;
вимоги мають бути однорідними, тобто предметом зобов'язань мають бути речі одного і того ж роду;
термін виконання зобов'язання має настати за усіма вимогами.
Наявність перелічених умов дає право будь-якій із сторін провести залік, заявивши про це другій стороні. Як правило, залік здійснюється на підставі угоди сторін, яка оформлюється заявою або листом. У такому разі згода іншої сторони на залік не потрібна.
Якщо зустрічні вимоги означені, то зобов'язання припиняються, якщо ні, то зобов'язання зберігаються в більшій сумі, але в меншому розмірі. Залік вимог, за якими закінчився термін позовної давності, не допускається.
Найбільш простим та поширеним є двосторонній взаємозалік заборгованостей. Можливість його проведення виникає у двох випадках: там, де обидві сторони заборгували одна одній, та там, де існує взаємозаборгованість у низки компаній.
У процесі аналізу заборгованості може бути встановлено, що підприємство має боргові зобов'язання перед підприємством, до якої воно має також зустрічні вимоги. За такої ситуації підприємство може зарахувати обидві суми.
Організаційно складнішим варіантом того самого методу є багатосторонній взаємозалік заборгованостей, який також передбачає одночасне скорочення дебіторської та кредиторської заборгованості. Однак у даному випадку до угоди включено більше двох підприємств, кожне з яких має заборгованість перед третім підприємством та вимоги до нього.
Практичною перепоною застосування цього методу є відсутність інформації про наявність зустрічних боргів та вимог. Як правило, ні одне з підприємств не володіє усією необхідною інформацією, більше того, підприємства не дуже розповсюджують інформацію про своїх дебіторів або кредиторів, хоча така інформація є необхідною для успішного проведення багатостороннього взаємозаліку.
Як один з підходів до розв'язування цієї проблеми пропонується використовувати зовнішніх консультантів для збирання необхідної інформації. Якщо ж підприємство прийняло рішення збирати таку інформацію самотужки, рекомендується запросити відповідну інформацію стосовно найбільших господарюючих партнерів кредитора підприємства, що може стати початком побудови ланцюга „дебітори-кре-дитори".
Методи взаємозаліків боргів зацікавлять підприємства, які працюють у споріднених галузях, із замкнутим циклом робіт. їх реалізація дасть змогу здійснити фінансове оздоровлення та очищення балансу усіх учасників угод.
4. Проведення реструктуризації боргів шляхом придбання дисконтних вимог до кредитора з наступним взаємозаліком передбачає такий механізм дій: викуп вимог до кредитора підприємства у третіх осіб (бажано зі знижкою) з подальшим проведенням 100% взаємозаліку. Цей спосіб значно простіший, ніж спроба побудувати ланцюг боржників та кредиторів, але підприємство повинно мати грошові кошти, аби викупити такі вимоги, або ж доступ до фінансових ресурсів (наприклад, кредитних), які можуть бути використані для здійснення операції.
5. Методом реструктуризації боргів є також отримання посту
пок кредиторів під забезпечення боргу. Сутність цього методу поля
гає в тому, що дуже часто заборгованість дебіторів перед кредитора
ми нічим не забезпечена („незабезпечені" кредитори). Це обумовлює
значні ризики таких кредиторів у разі початку судових процедур
порівняно з іншими кредиторами („забезпеченими" державою в особі
фінансово-фіскальних органів). Оскільки, згідно з законодавством про
банкрутство, права „забезпечених" кредиторів більші, ніж права
„незабезпечених" кредиторів, підприємство може запропонувати
останнім переоформити заборгованість у забезпечені зобов'язання в
обмін на скорочення суми боргу, відсотків та/або продовження термі
нів повернення боргу.
У разі незабезпеченого кредиту можна також запропонувати кредитору забезпечення у вигляді гарантії або поручительства третьої сторони, відповідно до яких третя сторона зобов'язується погасити заборгованість підприємства, за умови, що підприємство не зможе це зробити самостійно.
Підприємство, яке хоче використати цей метод реструктуризації, повинно проінформувати кредитора про переваги, які він отримає, та спробувати отримати різні поступки на заміну цих переваг. Водночас підприємство-кредитор повинно враховувати складність та юридичні наслідки даної угоди та в обов'язковому порядку використати юридичну підтримку при підготовці необхідних документів.
6. Проведення реструктуризації шляхом переоформлення
заборгованості на вексельні зобов'язання передбачає зміну форми
сплати по зобов'язаннях - вексель замість грошей.
Вексель - це нове зобов'язання, яке повинно бути виконано відповідно до визначених (зазвичай, змінених) термінів та, як правило, з виплатою менших відсотків, що звільняє підприємство від уплати боргу в даному періоді і, відповідно, сприяє поліпшенню показників діяльності компанії.
Незважаючи на те, що отримувачі векселів залишаються „неза-безпеченими" кредиторами, вони мають деякі переваги. Так, вексель підприємства може бути проданий третім особам, використовуватися як засіб платежу, слугувати забезпеченням отримання банківської позики тощо.
Даний метод реструктуризації найбільшою мірою відповідає інтересам тих кредиторів, які, по-перше, усвідомлюють, що іншого інструменту захисту їх вимог не існує, внаслідок обмеженості активів неплатоспроможного підприємства, високої вірогідності початку судових процедур тощо; по-друге, мають змогу використати отриманий вексель як платіжний засіб або фінансовий інструмент виконання певних завдань.
Припинення зобов'язання, згідно з чинним законодавством України [6], може також здійснюватися шляхом прощенням боргу та поєднання боржника і кредитора в одній особі.
Припинення зобов 'язань прощенням боргу (ст. 605 Цивільного Кодексу) передбачає процедуру звільнення (прощення) боржника від його обов'язків. Допускається тільки тоді, коли це не порушує прав третіх осіб щодо майна кредитора.

Таким чином, існують усі правові передумови широкого використання реструктуризації боргів у системі антикризових заходів підприємств в Україні.


загрузка...