загрузка...
 
3.2. Безготівкові операції та розрахунки
Повернутись до змісту
Безготівкові розрахунки між підприємствами здійснюються у національній валюті України через банк перерахуванням коштів з рахунка платника на рахунок одержувача.
Кошти з рахунка, клієнта списуються за розпорядженням його власника, крім випадків безспірного стягнення та безакцептного списання коштів.
Форми безготівкових розрахунків за товарними операціями і господарськими договорами можна класифікувати так:
1. Щодо факту здійснення угоди:
попередня чи авансова оплата продукції, товарів, робіт та послуг;
оплата за фактом реалізації угоди.
2. З точки зору умов оплати угоди:
акцептна форма розрахунків;
безакцептна форма розрахунків;
акредитивна форма розрахунків
зарахування взаємної заборгованості.
3. За використовуваними платіжними засобами:
без використання платіжних засобів (розрахунок платіжними вимогами, дорученнями);
чекова форма розрахунків;
вексельна форма розрахунків.
4. За джерелами коштів, які залучаються дія фінансування угоди:
за рахунок власних коштів підприємства;
за рахунок кредитів та інших позичених коштів;
за рахунок коштів клієнта (при посередницькій діяльності).
Безготівкові розрахунки можуть здійснюватися в Україні за такими формами розрахункових документів:
платіжними дорученнями;
платіжними вимогами-дорученнями;
чеками;
акредитивами;
векселями;
платіжними вимогами;
інкасовими дорученнями (розпорядженнями).
При здійсненні розрахунків клієнти можуть застосовувати систему "клієнт-банк", яка забезпечує: передачу повідомлень між клієнтом та банком у зашифрованому вигляді за допомогою сер інфікованих засобів захисту; автоматичне ведення протоколу передачі розрахункових документів між банком і клієнтом; автоматичне архівування протоколів наприкінці дня.
Серед форм безготівкових розрахунків значне місце займають розрахунки із застосуванням платіжних доручень. Платіжне доручення це доку мені, що с письмово оформленим дорученням клієнта на перерахування визначеної суми коштів. Доручення приймаються банком до виконання протягом десяти календарних днів від дати оформлення. Доручення використовуються при розрахунках за товари та послуги, з бюджетом, банками, страховими компаніями тощо.
Платіжна вимога-доручення це комбінований документ, який складається з двох частин: верхня вимога постачальника безпосередньо до покупця сплатити вартість робіт, послуг та товарів; нижня - доручення платника своєму банку перерахувати з його рахунка суму, проставлену в рядку "суму до оплати писати словами".
Постачальник, відвантаживши продукцію, виписує в трьох примірниках платіжну вимогу-доручення і разом з копіями відвантажувальних документів передає їх у банк покупця. При згоді оплатити поставку покупець заповнює платіжне доручення, на Підставі якого відповідна сума перераховується. Після виставлення платіжного доручення банк платника передає йому відвантажувальні документи.
Чеки застосовуються для здійснення розрахунків у безготівковій формі між юридичними особами, а також фізичними та юридичними особами з мстою скорочення розрахунків готівкою за отримані товари, виконані роботи та надані послуги.
Розрахунковий чек це документ, що містить письмове розпорядження власника рахунка (чекодавця) в установі банку (банку-емітента), яка обслуговує його рахунок, сплатити чекодержателю зазначену у чеку суму.
Чекодавець - юридична або фізична особа, яка здійснює платіж за допомогою чека та підписує його. Чекодержатель - підприємство, яке є отримувачем коштів за чеком. Банк-емітент – це банк, що видає чекову книжку (розрахунковий чек) підприємству або фізичній особі.
Чеки з чекової книжки виписуються в момент здійснення платежу і видаються чекодавцем за отримані ним товари та надані послуги. Виписуючи чек, чекодавець переносить залишок ліміту з корінця попереднього чека на корінець виписаного чека і виводить новий залишок ліміту.
В умовах ринку зростає роль розрахунків акредитивами.
Бенефіціар - юридична особа, на користь якої виставлено акредитив (продавець, виконавець робіт або послуг).
Виконавчий банк - це банк бенефіціара або інший банк, що за дорученням банку-емітента виконує акредитив.
Залежно від характеру акредитивної операції, що покладена банком емітентом на виконавчий банк, він може виступати авізним або банком-платником.
Банк-емітент може відкрити такі види акредитивів: а) покритий (депонований в банку постачальника), при відкритті якого банк покупця перераховує кошти платника в банк постачальника за умовами зарахування його на окремий балансовий рахунок "Акредитиви" на весь термін дії зобов'язання банку покупця. Покритий акредитив передбачає завчасне бронювання коштів платника; б) непокритий (гарантований), який відкривається покупцю в банку постачальника шляхом надання банку права списувати всі суми акредитива за розрахунком банку покупця. Оплата за непокритим акредитивом у разі тимчасової відсутності коштів на рахунку платника гарантується ба-ком-емітентом за рахунок банківського кредиту.
Акредитиви бувають відкличні і безвідкличні. Відкличний акредитив може бути замінений чи анульований банком постачальника без попереднього повідомлення бенефіціара. Безвідкличний акредитив це акредитив, який міняється чи анонсується тільки за зі одою постачальника, на користь якого він був відкритий.
Термін дії і порядок розрахунків за акредитивами встановлюється договором між платником і постачальником.
В Україні при розрахунках починають використовувати також векселі (прості і переказні). Простий вексель виписується і підписується боржником. Переказний підтягає обов'язковому акцепту платником. Переказні векселі можуть бути передані іншій особі через індосамент - спеціальний передавальний напис на зворотній стороні документа або на додатковому аркуші до нього.
Індосамент безоборотний - форма індосаменту, за якої векселедавець перед своїм підписом робить напис: "Без обороту на мене". Це дає йому змогу уникнути пред'явлення до нього претензій у разі неоплати векселя зобов'язаною за ним особою. Такий вид векселя облікується банком за підвищеною ставкою.
Індосамент бланковий форма передавання векселя, за якої особа, що передає вексель, ставить підпис без вказання особи, котра стає власником векселя. Таким чином, вексель стає цінним папером на пред'явника. Індосамент бланковий стає іменним завдяки написові над індосаментом: "Заплатіть за наказом такої-то особи". Індосамент іменний - форма індосаменту, за якої особа, що передає вексель, вказує перед своїм підписом прізвище особи, котрій належатимуть усі права за векселем.
Індосамент обмежувальний - форма індосаменту, за якої забороняється подальше передавання векселя або вексель передається на інкасування. Обмежувальним є заставний індосамент (на векселі, що видається під заставу).
Індосамент ордерний є такою формою індосаменту, за якої в передавальному написі вказують конкретну особу (індосата), за чиїм наказом вексель підлягає оплаті і котра повинна згодом здійснити індосамент.
Індосамент цільовий с такою формою індосаменту, за якої вказують мету передавання векселя іншій особі (наприклад, "Для депонування"). Такий напис має характер доручення, і новий власник векселя може індосувати вексель тільки з цією метою.
Індосант - особа, яка здійснює індосамент.
Індосат - особа, на користь якої робиться індосамент.


загрузка...