загрузка...
 
17.2. Оцінка внутрішніх і зовнішніх факторів фінансової неспроможності підприємства
Повернутись до змісту
Фактори, які можуть обумовити фінансову кризу на підприємстві, прийнято ділити на зовнішні чи екзогенні (які не залежать від діяльності підприємства) і внутрішні чи ендогенні (які залежать від підприємства).
Основними екзогенними факторами кризи на підприємстві можуть бути:
спад кон'юнктури в економіці в цілому;
значний рівень інфляції;
нестабільність господарського (і особливо податкового) законодавства;
нестабільність фінансового і валютного ринків;
посилення конкуренції в галузі;
посилення монополізму на ринку;
дискримінація підприємств органами влади і управління;
політична нестабільність в країні місцезнаходження підприємства чи в країнах підприємств-постачальників сировини (споживачів продукції).
Основними ендогенними факторами фінансової кризи на підприємстві можуть бути:
відсутність стратегічної спрямованості дій підприємства;
дефіцити в організаційній структурі;
низький рівень маркетингу і втрата існуючих ринків збуту продукції;
незадовільне використання виробничих ресурсів;
непродуктивне утримання зайвих робочих місць. Типовими наслідками впливу вищенаведених факторів на фінансово-господарську діяльність підприємства є:
втрата клієнтів і покупців готової продукції;
зменшення кількості замовлень і контрактів зі збуту;
неритмічність виробництва, неповне завантаження потужностей;
збільшення собівартості і різке зниження продуктивності праці;
збільшення розміру неліквідних оборотних засобів і понаднормативні запаси;
виникнення внутрівиробничих конфліктів і збільшення плинності кадрів;
збільшення тиску на ціни;
суттєве зменшення обсягів реалізації і, як наслідок, недоотримання виручки від реалізації продукції.
Рішення про проведення санації підприємства чи про його ліквідацію приймається на підставі висновків санаційного аудиту. Аудит — це перевірка публічної бухгалтерської звітності, обліку, первинних документів та іншої інформації щодо фінансово-господарської діяльності суб'єктів господарювання з метою визначення вірогідності їхньої звітності та обліку, повноти й відповідності чинному законодавству та встановленим нормативам. Аудиторські послуги можуть надаватися у формі аудиторських перевірок (аудиту) та пов'язаних з ними експертиз, консультацій з питань бухгалтерського обліку, звітності, оподаткування, аналізу фінансово-господарської діяльності та інших видів економіко-правового забезпечення підприємницької діяльності юридичних та фізичних осіб. Санаційний аудит є окремим напрямком діяльності аудиторських фірм. Він має свої особливості як щодо методів, так і щодо об'єктів та цілей проведення. Характерною рисою санаційного аудиту є те, що він здійснюється на підприємствах, які перебувають у фінансовій кризі. Основна його мета полягає в оцінці санаційної спроможності підприємства. Для досягнення цієї мети в процесі аудиту вирішуються такі завдання:
проводиться причинно-наслідковий аналіз фінансово-господарської діяльності підприємства;
визначаться глибина фінансової кризи та можливості її подолання;
робиться порівняльний аналіз сильних та слабких сторін підприємства
здійснюється економіко-правова експертиза наявної в підприємства санаційної концепції;
робиться висновок про доцільність санації чи ліквідації суб'єкта господарювання.
Санаційна спроможність — це наявність у підприємства, що перебуває у фінансовій кризі, фінансових, організаційно-технічних та правових можливостей, які визначають його здатність до успішного проведення фінансової санації. До загальних передумов санаційної спроможності відносять наявність у підприємства потенціалу для майбутньої успішної діяльності, а саме:
а) реальних можливостей збільшення виручки від реалізації, скорочення собівартості продукції і на цій основі досягнення майбутньої прибутковості фінансово-господарської діяльності;
б) реальних можливостей досягнення задовільної структури балансу;
в) реальних можливостей забезпечення стабільної ліквідності та платоспроможності.
Санаційно спроможним підприємство буде в тім разі, якщо продисконтована очікувана вартість майбутніх активів (за умови успішної санації") буде більшою за вартість його ліквідаційної маси перед проведенням санації. Оцінюючи санаційну спроможність % підприємства, виходять передовсім з його об'єктивних економіко-правових характеристик та показників. Суб'єктивна "моральна спроможність" та готовність власників підприємства та персоналу до кінця боротися за житія підприємства, як правило, відіграють незначну роль.
Санаційний аудит є дуже важливою складовою моделі санації підприємства. Він включає ідентифікацію даних, експертизу, розробку висновків та рекомендацій.
Етапи та порядок проведення санаційного аудиту характеризуються відповідною структурно-логічною схемою (рис).

У процесі поглибленого аналізу фінансово-господарського стану підприємств ва, що перебуває у фінансовій кризі, послідовно вирішуються такі завдання: оцінка результатів господарської діяльності за попередній та поточні роки; визначення фази кризи; ідентифікації" причин кризи; виявлення факторів, які позитивно чи негативно вплинули на кінцеві показники діяльності підприємства; виявлення та систематизація "слабких місць" у діяльності підприємства; формулювання висновку про задовільну (чи незадовільну) структуру балансу та про платоспроможність (чи неплатоспроможність) даного суб'єкта господарювання; виявлення резервів та факторів потенційної беззбиткової діяльності.
Завершується аудит загальною оцінкою санаційної придатності з наступним прийняттям рішення про доцільність санації чи ліквідації підприємства.
Базою для проведення санаційного аудиту є вихідні дані про оперативне (фактичне) та стратегічне становище підприємства Джерела інформації, що використовуються в процесі санаційного аудиту, показано на рис. 11.4.

Поряд зі звітними бухгалтерськими даними для оцінки санаційної придатності підприємства слід також використовувати зовнішні джерела, а саме: статистичні дані, які характеризують діяльність тієї чи іншої галузі та народне господарство в цілому, описовий матеріал засобів масової інформації, висновки незалежних експертів, нормативні документи. Треба зауважити, що процес збирання та систематизації даних щодо стратегічного становища підприємства є набагато складнішим, ніж збирання інформації щодо його актуального стану.



загрузка...