Перераховані вище закони організації і закони для організацій будуть ефективно працювати на організацію, якщо керівник зуміє знайти їхнє розумне поєднання, виділить головний на сучасний момент закон і забезпечить підпорядкування йому всіх інших для досягнення глобальної мети організації.
Закон інформованості-впорядкованості, закон самозбереження і закон розвитку — це функціональні закони, пов'язані з організацією як процесом. Закон синергії, закон єдності аналізу й синтезу і закон композиції і пропорційності — це структурні закони, пов'язані з організацією як явищем.
Закон композиції і пропорційності говорить про те, що: кожна матеріальна система прагне зберегти у своїй структурі всі необхідні елементи (композицію), що знаходяться в заданій співвідносності чи заданому підпорядкуванні (пропорції). Закон композиції і пропорційності розглядається на рівні організації і на рівні зовнішнього середовища, у якому організація є одним з елементів. Він відноситься до об'єктивних законів організації.
Гармонія — це природний еволюційний процес, що відбувається на всіх рівнях світової цивілізації: держав, галузей, організацій, родини і навіть однієї людини. Гармонію варто розглядати тільки суб'єктивно (гармонія для кого, для чого). Гармонія допускає наявність сукупності елементів, процесів і їхньої співвідносності (пропорційності). Ось деякі її фрагменти.
Принцип планування: кожна організація повинна мати обґрунтований план діяльності і розвитку.
Принцип координації: кожна організація повинна стежити за стратегічними, тактичними й оперативними змінами і вносити відповідні корективи в механізм виконання.
Принцип повноти: кожна організація повинна виконувати весь набір функцій виробництва й управління на своїй ділянці діяльності або самотужки, або за допомогою залучених організацій.
Принцип пріоритету мети: у системі ціль — завдання — функція найвищий пріоритет має мета, потім завдання і далі функція.
Принцип пріоритету функцій над структурою при створенні організацій: створення нових організацій здійснюється для реалізації визначеного набору цілей.
Принцип пріоритету структур над функціями в діючих організаціях: у реально діючих організаціях створюється унікальна для кожної організації аура взаємодії між елементами.
Принцип пріоритету суб'єкта управління над об'єктом при створенні структурного підрозділу (ланки): при створенні організації її власник (засновники) повинен підбирати "під себе" персонал, продукцію, що випускається, місце розташування організації.
Принцип пріоритету об'єкта управління над суб'єктом для діючих організацій: керівники і головні фахівці організації повинні підбиратися під конкретні діючі структурні підрозділи з урахуванням їх сумісності.
Принцип відповідності між поставленими цілями і виділеними ресурсами: кожній меті повинен відповідати набір матеріальних, фінансових і людських ресурсів, покликаних забезпечити виконання набору завдань.
Принцип відповідності розпорядження і підпорядкування: у кожного працівника повинен бути один лінійний керівник і будь-яка кількість функціональних.
Принцип відповідності ефективності виробництва й економічності: для кожної організації повинна бути знайдена відповідність між ефективністю і витратами.
Принцип прямогочності: виробничі й інформаційні процеси повинні йти по найкоротшому шляху з мінімальною кількістю допоміжних операцій.
Принцип ритмічності: виробничі й інформаційні процеси повинні йти рівномірно із заздалегідь заданими тимчасовими інтервалами.
Принцип пропорційності: виробничі й інформаційні процеси повинні йти за графіком, щоб не було простоїв і затоварення.
Принцип синхронізації (системний принцип): серед виробничих й інформаційних процесів необхідно виділити постійно чи тимчасово центр синхронізації, під який повинна підлаштовуватися робота інших підрозділів. Процес організації може одержати наступні властивості: стійкість чи мінливість, безперервність чи дискретність, циклічність чи однократність. Кожна властивість процесу має сферу ефективного додатка.
Практика використання закону полягає в обґрунтованому виборі необхідних елементів організації і забезпеченні необхідної їхньої пропорції.
Закони роблять один на одного як позитивний, так і негативний вплив.
Наприклад:
за законом синергії шляхом збільшення до відомих меж чисельності персоналу можна домогтися різкого збільшення потенціалу організації, що відповідає закону розвитку, однак закон композиції і пропорційності і закон єдності аналізу і синтезу будуть гальмувати таке розширення;
виконання керівником вимог закону композиції і пропорційності забезпечує стабільність організації, однак, це суперечить закону самозбереження, що вимагає швидкої перебудови в умовах ринкової економіки.
Розібратися в перетинаннях законів непросто навіть для професіонала.
Принцип єдності дає підхід для ефективного використання наведеного набору законів. Цей підхід полягає в наступному.
Закони мають об'єктивний характер, тому будуть виконуватися незалежно від нашого бажання, тобто набір елементів (законів) уже заданий. Звідси випливають завдання керівника:
з переліку цілей організації виявити основну мету на визначений період (на місяць, квартал, рік);
з набору об'єктивних законів вибрати чільний закон, якому відповідає поставлена пріоритетна мета і якому варто приділити основну увагу;
підкорити реалізацію інших законів чільному закону;
домогтися відповідності законів один одному шляхом встановлення пропорцій, пріоритетів і термінів їхнього виконання. Невиконання принципу єдності приводить до погіршення показників виробничо-господарської діяльності.
У соціальній організації, центром якої є людина, об'єктивно виконується ряд загальних і особливих законів і принципів, що являють собою єдине ціле у світі організацій. Невиконання цих законів, як правило, приводить до невдачі, втрати стійкості організації, до її краху.