загрузка...
 
9.2. Нормування власних оборотних коштів
Повернутись до змісту
Нормування оборотних коштів — це економічно обґрунтований розрахунок мінімальної потреби у фінансових ресурсах, необхідних підприємству для створення мінімальних запасів товарно-матеріальних І цінностей, які забезпечують його нормальну роботу.
Якісно розроблений норматив власних оборотних коштів має важливе значення для підприємства. Він створює підґрунтя для цільового й ощадливого використання фінансових ресурсів, сприяє зменшенню запасів у виробництві та обігу, успішному виконанню планів виробництва, реалізації продукції, підвищенню рентабельності і зміцненню фінансового стану підприємства. Високої якості нормативу підприємство може досягти, якщо нормування націлене на визначення дійсно мінімальних запасів на всіх стадіях руху оборотних засобів і засобів обігу, якщо при нормуванні враховуються найпрогресивніші норми витрат сировини, матеріалів, інші норми (наприклад норми часу, необхідного для підготовки матеріалів для запуску у виробництво, норми тривалості виробничого циклу окремих виробів тощо).
Нормативи власних оборотних коштів з кожного елемента оборотних засобів і готової продукції визначаються як добуток одноденної потреби підприємства в тих чи інших матеріальних ресурсах на норму запасу в днях по них. Перший співмножник у цьому добутку визначається на основі кошторису витрат на виробництво, в якому є дані про вартість сировини, матеріалів, палива та інших витрат, пов'язаних з випуском продукції. Одноденна потреба обчислюється виходячи з планових показників на рік або IV квартал, а для підприємств із сезонним характером виробництва за основу береться квартал із найменшим обсягом виробництва (бо ж треба визначити мінімальні планові запаси).
Другий співмножник — норма запасу в днях — залежить від безлічі факторів, причому вони найрізноманітніші за різними видами запасів. Саме визначення норм запасів товарно-матеріальних цінностей в днях і є основною й трудомісткою частиною роботи щодо нормування оборотних коштів.
Нормування оборотних коштів у виробничих запасах. Описана тут методика нормування подається на прикладі нормування запасів сировини й матеріалів промислового підприємства. Всі інші елементи виробничих запасів (покупні комплектуючі вироби, паливо), а також малоцінні і швидкозношувані предмети нормуються аналогічно. Деякі особливості в нормуванні запасів запасних частин і тари роз'яснюються окремо. Матеріал подається з урахуванням "Типового порядку визначення норм запасів товарно-матеріальних цінностей", затвердженого Міністерством фінансів і Міністерством економіки України.
Норматив власних оборотних коштів із сировини й матеріалів (Д.) визначається за формулою:
Нс = ПотНл, (9.1)
де Поіт — одноденна потреба підприємства у сировині й матеріалах згідно з кошторисом витрат на виробництво; На — норма запасу сировини й матеріалів у днях. Як правило, підприємства використовують на виробництво продукції багато (іноді сотні й тисячі найменувань) видів сировини й матеріалів. Тому для визначення норми запасу в днях на першому етапі роботи такі норми розробляються з окремих видів сировини й матеріалів або однорідних груп. Потім, виходячи з норм запасу за видами сировини й матеріалів, визначається середньозважена норма в цілому за даною статтею.
Визначаючи норми запасів у днях з тієї чи іншої позиції, необхідно зважати на:
умови постачання даних видів матеріальних ресурсів;
віддаленість постачальників;
транспортні умови;
час, необхідний для підготовки матеріалів для використання у виробництві;
періодичність введення матеріалів у виробництво.
З урахуванням названих чинників норма запасу в днях з кожного виду сировини й матеріалів містить такі елементи:
час перебування оплаченого матеріалу в дорозі — транспортний запас;
час, потрібний на вивантаження, прийомку, складування, проведення аналізів якості матеріалів;
час на підготовку матеріалу до передання його у виробництво — підготовчий запас;
поточний складський запас, який обчислюється за частотою поставок;
страховий запас.
Необхідність створення транспортного запасу зумовлена головним чином використанням у платежах за матеріальні цінності й послуги попередньої оплати поставок за допомогою платіжних доручень і платіжних вимог-доручень. За цих умов розрахунків підприємство, оплативши поставку, до прибуття вантажу вкладає кошти у так звані матеріали в дорозі. Транспортний запас при нормуванні обчислюють як кількість днів від дати сплати рахунку постачальника до дати прибуття вантажу на склад підприємства. Якщо договором з постачальником передбачається відвантаження матеріалів після одержання коштів у вигляді попередньої оплати, то норма транспортного запасу дорівнює часу, необхідному для переказу грошей до банку постачальника (в умовах запровадженого в банківській системі України порядку електронних платежів це, як правило, один день), плюс тривалість пробігу вантажу від постачальника до споживача.
Якщо постачальник, надіславши платіжну вимогу-доручення, відвантажує матеріали, не чекаючи надходження попередньої оплати на свій поточний рахунок, то транспортний запас обчислюється так: від тривалості пробігу вантажу віднімається час, необхідний постачальнику для підготовки й відправки документів споживачеві, й час пробігу цих документів поштою (якщо інший вид зв'язку не передбачено договором)*, а також час, необхідний на обробку документів і на оплату споживачем. Якщо ж матеріали прибувають до споживача раніше дати сплати грошей за них, транспортний запас не встановлюється. Наприклад, підприємство в м. Харкові одержує матеріал від підприємства, що розташоване у м. Чернівцях. Пробіг вантажу залізницею складає 14 днів; поштопробіг документів між містами Харків і Чернівці — 5 днів; час, необхідний постачальникові для підготовки й відправки документів, — 2 дні; час, необхідний споживачеві для їх обробки та оплати, — 2 дні. За цих умов транспортний запас дорівнює 5 днів (14 — 5 — 2 — 2).
Якщо підприємство отримує певний вид матеріалів не від одного, а від кількох постачальників, транспортний запас у днях визначається як середньозважена величина у такий спосіб:

Середньозважена величина транспортного запасу за даним матеріалом дорівнює: (1650 • 6 + 500 • 8 + 150 • 2): : 2700 = 5,3 дня.
Такі ж розрахунки транспортного запасу роблять з кожного виду (групи) сировини й матеріалів.
Норма часу, необхідного для приймання, розвантаження, складування, проведення аналізів сировини й матеріалів з кожного виду (групи), визначається шляхом хронометражу цих операцій. Наприклад, цемент надходить на підприємство залізничними вагонами; на розвантаження і складування його витрачається 0,5 дня, на проведення аналізів — 0,5 дня. Таким чином, норма запасу на ці операції складає 1 день.
Поточний складський запас визначається залежно від частоти поставок: чим частіше прибувають сировина й матеріали на склади підприємства, тим, звичайно, меншим має бути поточний запас, і навпаки. Цей елемент норми запасу в днях за питомою вагою є найбільшим у сукупному нормативі в днях з сировини і матеріалів, що, зокрема, віддзеркалює сучасний стан налагодження зв'язків між виробниками і споживачами. Щоб зменшити витрати фінансових ресурсів на створення запасів сировини й матеріалів, підприємства мають насамперед піклуватися про створення сировинної бази за рахунок найближчих постачальників, які здатні регулярно, без затримок відвантажувати необхідні матеріальні ресурси.
Інтервали між поставками з кожного виду сировини, матеріалів встановлюються в процесі нормування на основі укладених договорів або виходячи з фактичних даних, що склалися в минулому. Так, якщо за минулий рік підприємство одержало від цементного комбінату 1680 т цементу, причому цемент прибував 14 разів, то середній інтервал між двома поставками дорівнює 26 днів (360.: 14).
Норма поточного складського запасу приймається у розмірі половини середнього інтервалу між двома поставками. Це пояснюється тим, що при плануванні фінансових вкладень у запаси треба враховувати не мінімальний чи максимальний запас конкретного матеріалу на підприємстві, а середній, бо в будь-який період запас одних матеріалів буде максимальним, а інших — мінімальним. У вищенаведеному прикладі за норму поточного складського запасу приймається 13 днів.
Нормування поточних складських запасів зазвичай ускладнюється тим, що один і той самий вид сировини або матеріал може надходити від кількох постачальників, причому з різними інтервалами поставок, у різних кількостях. Постає потреба обчислювати безліч середньозважених інтервалів поставок з кожної позиції, що приймається до нормування. Для скорочення обсягу обчислювальної роботи при нормуванні на великих підприємствах рекомендується шляхом репрезентативної вибірки підібрати дані про надходження матеріалів і сировини, які становлять 70— 75 відсотків загального обсягу їх витрат на виробництво, а потім поширити обчислений норматив у днях на всі види сировини й матеріалів.
Розрахунок середнього інтервалу поставок конкретного виду сировини або матеріалу в разі, коли є декілька постачальників цього матеріалу, виконується так:

Середньозважений інтервал поставок із даного виду матеріалів дорівнює 19,6 дня: (30 • 1800 + 9 • 3000 + + 45 • 600 + 18 • 1200): 6600 = 19,6. Поточний складський запас дорівнює 9,8 днів.
Підготовчий запас. При нормуванні запасів сировини й матеріалів цей елемент береться до уваги лише за тими з них, які після надходження від постачальників не можуть бути негайно запущені У виробництво, а потребують певної попередньої підготовки. Часу на таку підготовку потребує, наприклад, деревина, що надходить до меблевих підприємств (для сушіння), відливки металу — на машинобудівних Заводах (для натурального старіння) та ін. Для визначення нормативу запасу в днях підготовчий запас враховується, якщо час на підготовку матеріалу до запуску у виробництво перевищує норму поточного складського запасу і дорівнює цьому перевищенню.
Приклади.
Поточний складський запас деревини на меблевій фабриці становить 18 днів, час на підготовку деревини для запуску у виробництво — 21 день, отож у нормативі на деревину підготовчий запас треба встановити у розмірі трьох днів (21 — 18).
Поточний складський запас динамної сталі на машинобудівному заводі становить 16 днів, час на підготовку сталі для запуску у виробництво — 10 днів. Норма підготовчого запасу не встановлюється.
Страховий запас передбачається при розрахунку норми запасів сировини і матеріалів у зв'язку з можливими перебоями у надходженні їх за причинами, які важко передбачити заздалегідь (зупинки виробництва у постачальників, зриви у роботі транспорту тощо). Розмір страхового запасу в днях рекомендується встановлювати у межах 50 відсотків поточного складського запасу. Для тих матеріалів, які підприємство одержує від постачальників, розташованих на невеликій відстані, з використанням автомобільного транспорту, страховий запас не створюється.
Підрахунок загальних норм запасів у днях за окремими видами (групами) сировини й матеріалів здійснюється таким чином:

Загальна норма запасу в днях за статтею "Сировина і матеріали" в цілому по підприємству обчислюється як середньозважена величина від індивідуальних норм за кожною позицією. При цьому як ваги використовуються річні обсяги витрат кожного виду (групи) сировини, матеріалів у вартісному вираженні за кошторисом витрат на виробництво. Розрахунок виконується таким чином:

Згідно з цими даними середньозважена норма запасу в днях за статтею "Сировина і матеріали" становить 29,2 дня:
[(21,0 * 852) + (27,7 • 1427) + (73 • 188) + (63,8 • 210) + (19,5 • 655)] : 3332 = 29,2.
Для визначення нормативу власних оборотних коштів з сировини і матеріалів у грошовому виразі необхідно на основі кошторису витрат на виробництво розрахувати вартість одноденних витрат підприємства на сировину та основні матеріали. Якщо вони за рік становлять, наприклад, 3800 тис. грн., то одноденні витрати дорівнюють 10,6 тис. грн. (3800: 360), а норматив власних оборотних коштів з сировини і матеріалів — 309,5 тис. грн. (10,6 * 29,2).
Деякі особливості має нормування оборотних коштів у запасах тари. На покупну тару для пакування готової продукції норми запасів і норматив у грошовому виразі розраховуються так само, як на сировину й матеріали. Норму запасів тари власного виробництва встановлюють виходячи з часу від її виготовлення до упакування в неї готової продукції, з урахуванням також часу, необхідного для накопичення тари для пакування партії готової продукції.
Для тари, що підлягає поверненню постачальникам деяких видів матеріалів (наприклад бочки, балони, кабельні барабани тощо), норма запасу в днях залежить від часу між днем оплати рахунку постачальника за тару, що надійшла разом з сировиною і матеріалами, та днем надходження грошей від постачальника за повернену тару.
Вартість тари, яка використовується для зберігання сировини, матеріалів, деталей, напівфабрикатів, запчастин на складах і в цехах (інвентарна тара), при розрахунках нормативу оборотних коштів на тару не враховується, оскільки вона входить до складу інших необоротних активів або малоцінних та швидкозношуваних предметів залежно від терміну служби.
На підприємствах, де питома вага запасів тари в загальних запасах товарно-матеріальних цінностей незначна, нормування оборотних коштів для формування запасів тари проводять, виходячи з фактичних залишків тари. Для цього розраховують середньофактичний залишок тари, використовуючи дані бухгалтерського обліку про залишки тари на початок кожного місяця року.
При нормуванні оборотних коштів у запасних частинах використовують два методи.
Перший метод — це проведення прямих розрахунків відповідно до потреби в запасних частинах кожного найменування, строків їх постачання тощо, тобто так само, як це робиться при нормуванні сировини та основних матеріалів.
Другий метод — укрупнений розрахунок. Визначаються за останній минулий рік середньофактичні залишки запасних частин для ремонтів устаткування і середньорічна вартість діючого виробничого та силового устаткування, транспортних засобів. Виходячи з цих даних, визначають фактичну забезпеченість запасними частинами на 1 грн. вартості діючого устаткування, яка й береться до уваги з урахуванням вартості устаткування і транспортних засобів у плановому році.
Нормування оборотних коштів у запасах незавершеного виробництва. Норматив оборотних коштів у незавершеному виробництві має бути достатнім для створення таких перехідних заділів у цехах основного та допоміжного виробництва, за допомогою яких підприємство було б здатне забезпечити ритмічність процесу виробництва і рівномірну здачу готової продукції на склади. Норматив по підприємству в цілому являє собою суму нормативів, розрахованих окремо по цехах основного, допоміжного й підсобного виробництва.
Норматив розраховується, виходячи з обсягу виробництва, тривалості виробничого циклу продукції, що виробляється, і собівартості продукції в незавершеному виробництві.
Найскладніша частина визначення цього нормативу — розрахунок середньої вартості виробів у незавершеному виробництві. Річ у тому, що в різних виробництвах по-різному наростають витрати на випуск продукції впродовж виробничого циклу. Так, у галузях хімічної, легкої, харчової промисловості уже з перших годин після запуску у виробництво підприємство робить значні витрати на сировину й матеріали, які становлять основну частину собівартості продукції. В галузях машинобудування й металообробки наростання витрат (матеріальних, трудових) є більш рівномірним. Тому при визначенні середньої собівартості залишків незавершеного виробництва треба враховувати характер наростання витрат на виготовлення продукції.
Приклад.
Одним із виробів, що їх виготовляє меблевий комбінат, є м'які стільці. їх щодобовий випуск становить 170 шт., виробнича собівартість одного стільця — 17,29 грн., в тому числі початкові одноразові витрати матеріалів — 10,7 грн., що становить 61,7 відсотка собівартості, тривалість циклу виробництва — 2 дні. За цих умов норматив оборотних коштів у незавершеному виробництві цього виробу дорівнює:

Аналогічні розрахунки виконуються з усією номенклатурою виробів підприємства. Що стосується норми оборотних коштів на незавершене виробництво для допоміжних і підсобних виробництв (цехів), то вони розраховуються в такому ж порядку, що й на основне виробництво, але з урахуванням особливостей організації виробництва в кожному з них.
Нормування оборотних коштів у запасах готової продукції. Запаси готової продукції на складах підприємств мають створюватися в такій кількості, щоб була можливість забезпечити її своєчасне відвантаження, відпуск і реалізацію споживачам партіями, комплектно і в повному асортименті. Для цього з кожного виду готової продукції визначаються норми запасів у днях, виходячи з часу, потрібного на:
комплектування й накопичення продукції до розміру партій, відповідних замовленням або договорам, а також до обсягів транспортних норм;
підготовку продукції до відвантаження (сортування, пакування тощо);
транспортування продукції до залізничних станцій та інших пунктів відправки;
підготовку платіжних документів і відсилання платіжних вимог — доручень платнику. Якщо договором передбачається попередня оплата відвантаженої продукції, до нормативу в днях треба додавати нормативний термін поштопробігу розрахункових документів між пунктами розташування підприємств постачальника і споживача (якщо немає можливості застосувати електронні засоби зв'язку) і термін на переказ грошей банком споживача до банку постачальника (зараз це один день).
Після визначення нормативів у днях з кожного виду готової продукції розраховується середньозважений норматив у днях в цілому по підприємству. При цьому як важелі використовуються обсяги випуску відповідної продукції за виробничою собівартістю.
Для визначення нормативу оборотних коштів у цілому по підприємству у вартісному виразі норматив із готової продукції в днях множать на вартість одноденного випуску продукції підприємства за виробничою собівартістю.


загрузка...