Ефективне використання фінансових ресурсів визначається їх оборотністю. З усіх фінансових ресурсів підприємства тільки невелика частина вільна — грошові кошти в касі або на розрахунковому рахунку.
Інші знаходяться в обігу: вкладені в основні й обігові кошти, причому обігові кошти є найбільш мобільною частиною господарських засобів. Вони безперервно поновлюються, минаючи всі стадії виробничого процесу.
Джерела фінансових мобільних активів:
1. Власні обігові кошти, якими володіє підприємство в момент його заснування (вони можуть формуватися за рахунок бюджетних асигнувань, коштів, наданих засновниками даного підприємства, оренди, коштів, отриманих від випуску акцій та облігацій).
2. Прибуток підприємства.
Розміри і джерела поповнення власних обігових коштів щорічно відображаються в фінансовому плані.
Фінансовий стан підприємства залежить від того, наскільки швидко кошти, вкладені в активи, перетворюються на реальні гроші. Найважливіші показники господарської діяльності підприємства — прибуток і обсяг реалізованої продукції — знаходяться в прямій залежності від швидкості обертання обігових коштів.
Прискорення обертання обігових коштів має велике значення для стабільності фінансового стану підприємства, виходячи з наступних основних причин:
По-перше, від швидкості обертання коштів залежить розмір річного обороту, бо підприємство, що має невеликий обсяг коштів, але більш ефективно їх використовує, може робити такий оборот, як і підприємство з більшим обсягом коштів, але при меншій швидкості обертання.
По-друге, з оборотністю пов’язана відносна величина витрат, що знижує собівартість одиниці продукції.
По-третє, прискорення обороту на тій або іншій стадії кругообігу коштів (наприклад, скорочення часу перебування матеріалів на складі) змушують прискорити оборот на інших стадіях.
Слід наголосити, що робота в умовах ринку і повної господарської самостійності не скасовує необхідності планування (нормування) обігових коштів.
Обов’язковість використання нормативів, встановлених вищою за рівнем організацією, залежить від їх економічної доцільності.
Якщо нормативи використовуються в рамках внутрішнього аналізу, то їх дотримання повинно контролюватися. В процесі аналізу з’ясовуються причини утворення понаднормативних або неповних нормативів. Це можливо тільки в умовах внутрішнього управлінського аналізу. Аналіз нормованих обігових коштів проводиться як в цілому, так і по окремих балансових статтях, всередині статей — по групах, всередині групи — по видах для виявлення змін або нестач цінностей. Стан виробничих запасів аналізують за даними аналітичного обліку сировини, матеріалів, палива та інших цінностей, що проводять на складах матеріально відповідальні особи і бухгалтерія.
Незавершене виробництво аналізується за фактичними даними в залишках напівфабрикатів і деталей у кожному цеху (коморі, на робочому місці), а також залучають дані норм та запасів кожного виду деталей і напівфабрикатів. Аналіз запасів готової продукції проводиться також за даними аналітичного обліку складів. При цьому перевіряється, чи немає продукції, яка тривалий час зберігається на складі, не відвантажена через низьку якість, нетоварний вигляд, відсутність попиту.
Необхідно визначити запас по кожному виду обігових коштів по днях, для чого наявний залишок ділять на їх середню витрату. Часто нормативів обігових коштів не дотримуються через їх недостатню обґрунтованість. Тому у випадках, коли відхилення від нормативів неможливо переконливо пояснити, потрібно перевірити правильність розрахунку нормативів.
Для обґрунтованої оцінки стану обігових коштів аналізується в першу чергу їх динаміка, бо балансові залишки обігових коштів на кінець року нижчі, ніж на поточні дати, оскільки перед складанням заключного балансу перевіряється його реальність шляхом проведення інвентаризації, результатом якої є, як правило, списання всілякого роду витрат, не виявлених протягом року. Аналізуючи стан нормованих обігових коштів на підприємстві, необхідно зазначити, що і перевищення нормативів негативно впливає на його фінансовий стан, оскільки означає перетягування коштів із позапланових джерел, веде до зростання кредиторської заборгованості та т.ін.
Для ліквідації понаднормативних запасів необхідно скоротити закупівлю тих матеріалів, що є в надлишку, реалізувати непотрібні матеріали, розчистити незавершене виробництво, вжити необхідних заходів для забезпечення відвантаження покупцям всієї готової продукції.
На оборотні кошти і в цілому на весь фінансовий стан підприємства впливають виробничі відносини між підприємствами акціонерної форми власності і власними підприємствами.
Власні підприємства за свої послуги в певних умовах вимагають непомірно високу плату, яку інші підприємства не можуть сплатити, що інколи призводить, до повної зупинки виробництва. Так, до прикладу, хусткова фабрика поставляє пару трикотажній фабриці, але останнім часом на хустковій фабриці сталося перевиробництво продукції і вона зупиняє своє виробництво, і водночас вимагає за споживання пари з трикотажної фабрики плату, втричі вищу колишньої, хоча її власне виробництво зупинене. Отже, в результаті таких виробничих відносин трикотажна фабрика матиме значні збитки, що в свою чергу позначиться і на платежах до бюджету.
Таким чином, аналізуючи стан обігових коштів в умовах ринкової економіки, необхідно розглядати всі конкретні причини, виявляти ті, що негативно впливають негативно на їх стан і розробляти конкретні заходи для їх усунення. За даними ф1, ф2 «Баланс», «Звіт про фінансові результати і їх використання» визначаються і аналізуються такі показники оборотності обігових коштів:
1. Оборотність в днях (Од) — число днів, протягом яких обігові кошти завершують повний кругообіг. Визначається за формулою:
Од = Со ? Д/Р,
де:
Со — середній залишок обігових коштів;
Д — число днів у періоді, що аналізується;
Р — оборот коштів за цей період.
Середній залишок обігових коштів у цілому або будь-якого з їх видів обчислюється за формулою середньої хронологічної. Для цього беруться підсумки залишків ІІ та ІІІ розділів активу балансу і за формулою середньої арифметичної визначається середньорічний залишок.
2. Коефіцієнт оборотності (Ко) — це число оборотів, що їх роблять обігові кошти за період, який аналізується. Цей коефіцієнт характеризує розмір обсягу виручки від реалізації в розрахунку на одну гривню обігових коштів.
Він визначається за формулою:
К = Р / СО,
де:
Ко — коефіцієнт оборотності;
Р — виручка від реалізації;
СО — середній залишок обігових коштів за період, що аналізується.
Коефіцієнт оборотності засобів — це фондовіддача обігових коштів.
3. Тривалість одного обороту в днях (По) визначається за формулою:
По=Д / Од,
де:
По — тривалість одного обороту в днях;
Д — число днів періоду, що аналізується (90,360);
Од — оборотність обігових коштів.
4. Коефіцієнт завантаження коштів в обороті (Кз).
Він показує суму обігових коштів, що авансуються на 1 грн. виручки від реалізації і визначається за формулою:
Кз = СО / Р ? 100,
де:
Кз — коефіцієнт завантаження коштів в обороті;
СО — середній залишок обігових коштів, грн.;
Р — виручка від реалізації продукції, грн.;
100 — переведення грн. в коп.
Коефіцієнт завантаження коштів в обороті (Кз) — величина, зворотна коефіцієнту оборотності обігових коштів (Ко). Чим менший коефіцієнт завантаження коштів, тим ефективніше використовуються обігові кошти.
Методика аналізу оборотності обігових коштів полягає в порівнянні показників оборотності обігових коштів підприємства за поточний рік з аналогічними показниками за минулий рік. Таким чином, виявляються тенденції поліпшення або погіршення. Ця інформація корисна для акціонерів, можливих інвесторів, потенційних покупців, постачальників і т. інш.
Аналіз оборотності обігових коштів підприємства наведений у таблиці, що складається за даними форми 1 та форми 2.
Виходячи з наведених у таблиці даних, можна сказати, що:
Оборотність обігових коштів за рік прискорилась на 2,1 дня (29,75 – 31,86 = – 2,11), це привело до збільшення:
а) коефіцієнта оборотності засобів на 0,8 обігу (12,10 – 11,30 = 0,8);
б) до зниження коефіцієнта завантаження засобів в обороті на 0,58 коп. (8,27 – 8,85 = – 0,58).
На зміну оборотності обігових коштів впливають два фактори (– 2,11):
1. Зміна обсягу виручки від реалізації продукції.
2. Зміна середнього залишку оборотних засобів.
Вплив першого фактора визначається так:
Середній залишок обігових коштів (мин. рік) / одноденну виручку за звітний рік — оборотність обігових коштів за мин. рік. В нашому прикладі оборотність обігових коштів прискорилася на 2,1 дня, в т. ч. за рахунок:
зростання обсягу виручки від оборотності прискорилася на 2,5 дня (5133 / 175 – 31,8 = 2,5 дня).
2) Вплив зміни середнього залишку оборотних коштів визначається:
зміну середнього залишку / фактичну одноденну виручку. За даними нашого прикладу, збільшення середнього залишку обігових коштів на 74 тис. грн. уповільнила обіговість оборотних коштів на 0,4 дня (74 / 175 = 0,4 дня). Разом: –2,5 + 0,4 = – 2,1 дня.
Метою аналізу оборотності обігових коштів є також визначення грошових коштів, що були вивільнені з обороту внаслідок прискорення оборотності обігових коштів або додатково залучені в оборот внаслідок уповільнення оборотності обігових коштів. Для цього проводиться розрахунок: різниця в оборотності обігових коштів в днях множиться на звітну одноденну виручку. За даними нашого прикладу, прискорення оборотності обігових коштів на 2,11 дня вивільнило з обігу грошові кошти в сумі 367,5 тис. грн. (– 2,11 ? 175 = – 367 тис. грн.).
Величину економічного ефекту, отриманого від прискорення оборотності обігових коштів, можна визначити, користуючись коефіцієнтом завантаження коштів в обороті. Так, якщо в минулому році для одержання з однієї грн. виручки було витрачено 8,85 коп. обігових коштів, то в звітному році тільки 8,27 коп., тобто менше на 0,58 коп. на кожну грн. виручки.
Отже, загальна сума економії обігових коштів з усього обсягу виручки становить:
– 0,58 ? 63000 / 100 = 365,4 тис. грн. (різниця на 2,1 тис. грн., порівнюючи з 367,5 тис. грн., пояснюється округленням цифр при розрахунку). Слід наголосити, що в умовах ринкової економіки, аналізуючи тільки оборотність обігових коштів, не можна дати однозначну відповідь щодо прискорення або уповільнення їх оборотності.
Для цього необхідно вивчати конкретну виробничу ситуацію. Так, інколи високий показник оборотності обігових коштів може вказувати на недостатність товарно-матеріальних запасів, що в подальшому може гальмувати розвиток бізнесу, а інколи низький показник оборотності виправданий, наприклад, коли очікується підвищення цін на сировину і напівфабрикати.
В процесі аналізу цього питання слід обов’язково зіставити темпи збільшення обсягу продажів з темпами збільшення виробничих запасів. Якщо темпи зростання обсягу продажів будуть вищими за темпи зростання виробничих запасів, це завжди свідчитиме про сталий фінансовий стан підприємства.
