загрузка...
 
Національне господарство та його характеристика
Повернутись до змісту
У зв’язку з формуванням незалежної Української держави виникає проблема створення незалежної економічної системи України, яка б грунтувалася на об’єктивній науковій основі. Економічна теорія та методологія управління господарством, які існували на той час, відповідали запитам централізовано-директивної системи управління і не відповідали новим методам і потребам господарювання. Постало питання розробки відповідної економічної теорії для умов України, використання теоретичного досвіду розвинутих країн світу, практики вдосконалення структури господарства, політики інвестицій, проведення належних реформ у системі відносин власності тощо.
Реформування економіки України вимагає особливого підходу до її пізнання, до вивчення причин і наслідків соціально-економічних процесів, які відбувалися в українському суспільстві протягом багатьох століть. Особливість полягає в специфіці українського регіону як у природно-територіальному, так і в державно-політичному плані. Для пізнання сьогоднішнього стану економіки України слід врахувати також історико-політичні процеси, які значною мірою впливають на розвиток економіки, і здебільшого суб’єктивно. Розгляд і пізнання економіки України на основі суб’єктивних чинників переконливо показує, що сьогоднішні кризові явища є наслідком суб’єктивних впливів. Нейтралізація суб’єктивного чинника і створення сприятливих умов впливу об’єктивних чинників неодмінно позитивно вплине на економіку в цілому.
Такий підхід до пізнання економіки України дав можливість встановити, що вона розвивалася без урахування щонайменше трьох основних принципів, які визначають зростання ефективності виробництва і рівня життя народу.
По-перше, в організації української економіки не враховували значення основного економічного відношення щодо ефективності її функціонування, тобто ставлення суб’єкта власності та суб’єкта виробництва до результатів своєї праці.
По-друге, знехтувано принцип організації високоефективного виробництва і гуманізації суспільних відносин, згідно з яким досягається високий рівень раціональності господарювання та соціальної справедливості під час розподілу національного доходу.
По-третє, не дотримано принципу соціальної зорієнтованості економіки, що призвело до великих структурних диспропорцій.
Світова практика господарювання показала, що економічні закони однаковою мірою виявляють себе у будь-якому суспільстві та визначають суть процесів господарської діяльності людей. Людина не може вигадати економічні закони для свого господарювання, а навпаки, повинна вивчати об’єктивні суспільно-економічні закони та пристосовувати до них форми і методи господарювання.
Протягом багатьох десятиліть економіка України була сформована на базі так званої теорії комуністичного суспільства, в основі якої перебувала суспільна власність на засоби виробництва. Комуністична економічна система не виправдала себе, а навпаки, скомпрометувала, бо завела країни і народи до глибокої загальносуспільної кризи.
Виходячи із загальної теорії економіки, організація виробництва у будь-якій суспільно-політичній системі повинна базуватися на основному економічному відношенні, тобто на відношенні суб’єкта власності та суб’єкта виробництва до результатів своєї праці.
Такий теоретичний підхід покладено в основу концепції соціально-економічних реформ в Україні після проголошення її незалежності.
Структура економіки України початку 90-х років характеризується некомплектністю та переважанням виробництва засобів виробництва над виробництвом предметів споживання, надмірним екстенсивним розвитком гірничовидобувної промисловості, неефективним використанням електроенергії, відсталістю агропромислового комплексу та національно-територіальною структурою виробництва.
Сьогоднішнє українське господарство складається з ряду великих і тісно взаємопов’язаних галузей матеріального виробництва, об’єднаних за однорідністю виробництв у комплекси: паливно-енергетичний, металургійний, машинобудівний, хіміко-лісовий, агропромисловий, будівельний, транспортний, соціальний. Уся структура виробничих комплексів зберігає орієнтацію на випуск продукції для виробничого споживання. У промислових комплексах переважають матеріаломісткі та капіталомісткі галузі. На сьогодні відшкодування поточних матеріально-виробничих витрат переважає половину вартості всієї валової продукції. Отже, зменшується частка продукції, яка залишається для задоволення кінцевих господарських і соціальних потреб. Помічене незначне підвищення питомої ваги невиробничого споживання та нагромадження оборотних коштів відбувалось не за рахунок власних ресурсів, а завдяки дедалі значнішому переважанню ввезення продукції в Україну над її вивезенням.
За попередніми даними у 2000 р. порівняно з 1999 р. реальний валовий внутрішній продукт становить 106,0 %.
В цілому 2000 р. характеризувався стійким зростанням реального ВВП. Позитивна тенденція помісячного зростання ВВП, що розпочалась у вересні 1999 р., зберігалась протягом всього 2000 р. Пожвавлення виробництва у промисловості, сільському господарстві, торгівлі та громадському харчуванні сприяло проросту валової доданої вартості у провідних галузях економіки.
Промисловістю за 2000 р. вироблено продукції на 144,4 млрд. грн., або на 12,9 % більше, ніж у 1999 р.
Вперше за останні п’ять років перевищено рівень промислового виробництва 1995 р. – приріс становив – 10 %. Найбільш позитивна динаміка склалася у другому півріччі 2000 р. зростання виробництва порівняно з відповідним періодом 1999 р. становив у третьому кварталі – 12,9 %, четвертому – 15,8 %
Після тривалого спаду вперше зафіксовано приріст обсягів виробництва на основній інвестиційній галузі – машинобудуванні та металообробці.
В структурі промислового виробництва значна частка припадає на продукцію паливно-енергетичного комплексу і металургії.
У 2000 р., за попередніми даними виробництво валової сільськогосподарської продукції (в порівняних цінах) зросло проти 1999 р. на 7,6 % в тому числі в сільськогосподарських підприємствах усіх форм власності воно скоротилося на 8,8 %, а в господарствах населення зросло на 18.9 %.
Позитивна тенденція зростання загального обсягу сільськогосподарського виробництва зумовлена, насамперед, значно вищим, проти минулого року, обсягом виробництва сільськогосподарської продукції (особливо картоплі, овочевої та плодово-ягідної продукції) в господарствах населення.
Протягом 2000 р. набула подальшого розвитку тенденція нарощування обсягів інвестицій в основний капітал (капітальних вкладень). Порівняно з попереднім роком обсяги інвестицій у будівництво зросли на 11,2 % (у 1998 р. – на 6,1, у 1999 р. – на 0,4 %).
За січень-грудень 2000 р. підприємствами та організаціями-забудовниками усіх форм власності за рахунок всіх джерел фінансування освоєно 19,5 млрд. грн. інвестицій в основний капітал (капітальних вкладень).
За 2000 р. перевезено 672,1 млн. тонн вантажів, вантажооборот становив 369,2 млрд. тонно-кілометрів і збільшився на 1,3 %. Зростання обсягів транспортної роботи відзначено на залізничному, автомобільному та річковому транспорті.
Доходи зведеного бюджету за січень-листопад 2000 р. становили 42,6 млрд. грн. (27,7 % до ВВП), що становило 100,6 % від річних призначень.
Видатки зведеного бюджету становили 40,3 млрд. грн. (26,2 % до ВВП), або 95,3 % від річних призначень. В структурі видатків зведеного бюджету значну питому вагу займали витрати на соціально-культурні заходи – 41,4 % (16,7 млрд. грн.). На підтримку галузей економіки витрачено 5,8 млрд. грн., або 14,4 від загального обсягу видатків.
Оборот зовнішньої торгівлі товарами за січень-листопад 2000 р. становив 25,4 млрд. дол. США і проти відповідного періоду 1999 р. збільшився на 21,5 %. При цьому обсяги експорту збільшились майже на чверть, імпорту – на 18,3 % і становили відповідно 13 млрд. та 12,4 млрд. грн. доларів. Позитивне сальдо зовнішньої торгівлі товарами становило 648,1 млн. дол. проти негативного 26,5 млн. дол. у січні-листопаді 1999 р.
Зовнішньоторговельні операції з товарами у січні-листопаді 2000 р. Україна здійснювала з партнерами із 187 країн світу.
Загальний обсяг продажу споживчих товарів населенню за усіма каналами реалізації за 2000 р. проти 1999 р. у порівнянних цінах збільшився на 5,6 % і становив 49,3 млрд. грн. В його структурі найбільша частка припадала на роздрібний товарооборот підприємств юридичних осіб (57,8 %).
Таблиця 8.1.
Соціально-економічне становище країн співдружності незалежних держав (СНД)
у січні-листопаді 2000 року
Індекси основних соціально-економічних показників країн СНД у січні-листопаді 2000 року
(січень-листопад 2000 р. у відсотках до січня-листопада 1999 р.)
______________________
1Січень-вересень.
2Виробництво продукції в основних галузях економіки (промисловість, сільське господарство, будівництво, транспорт, торгівля).
3Листопад до листопада.
4Для зіставлення з іншими країнами, включаючи оборот підприємства харчування.
Зростання цін і тарифів на споживчому ринку у 2000 р. становило 25,8 % ( у 1999 р. – 19,2 %). При цьому приріст цін (тарифів) на послуги та продовольчі товари у 3,5 та 3,2 рази перевищили приріст цін на непродовольчі товари.
Номінальні грошові доходи населення за січень-листопад 2000 р. порівняно з аналогічним періодом 1999 р. збільшився на 40,4 % і становило 76850 млн. грн., а реальні грошові доходи, визначені за винятком обов’язкових платежів, добровільних внесків та з урахуванням впливу інфляції, зросли на 6,2 %.


загрузка...