загрузка...
 
4. Неокласичні функції споживання та заощадження.
Повернутись до змісту
При побудові всіх раніш розглянутих функцій споживання передбачалося, що: 1) доход домашніх господарств є екзогенною величиною; 2) частка споживання в доході визначається на основі звичок, традицій, психологічних схильностей економічних суб'єктів.
Економісти класичної школи і сучасні неокласики використовують принципово інший підхід при побудові функції споживання.
У концепції класичної школи доход є для домашніх господарств ендогенним параметром. Економічний суб'єкт сам визначає, якою буде величина його доходу шляхом розподілу календарного часу на робочий і вільний, виходячи з критерію максимізації корисності.
Графічно максимізацію корисності ілюструє рисунок 4.6, на якому функція корисності представлена сімейством кривих байдужості. Криві байдужості мають додатний нахил і випуклі до вісі абсцис, оскільки для зберігання досягнутого рівня корисності кожна додаткова година праці повинна компенсуватися все зростаючим доходом. Індивід прагне досягти більш високої кривої байдужості, але його можливості обмежені бюджетним рівнянням: у — w N + П . Графічно бюджетне рівняння — це промінь ПЕ (рис. 4. 6.).

Точка дотику бюджетного обмеження і однієї з кривих байдужості визначає величину доходу індивіда і обсяг пропонованої праці.
Розподіл доходу між поточним споживанням і заощадженням здійснюється суб'єктом на основі врахування, з однієї сторони, ступеню переваги ним поточного споживання перед майбутнім, з іншої сторони — встановленої ставки відсотку.
В концепції неокласичної школи обсяг споживання домашніх господарств є спадаючою функцією від відсоткової ставки.
Графіки неокласичних функцій споживання та заощадження представлено на рис. 4. 7.



загрузка...