загрузка...
 
5.1. Суть, завдання, зміст і показники поточних (річних) планів
Повернутись до змісту
Річний (поточний) план економічного і соціального розвитку сільськогосподарського підприємства — це науково обґрунтована програма його виробничо-фінансової діяльності на календарний рік. У ньому передбачається також комплекс організаційно-економічних, агрозооветеринарних, технічних і фінансових заходів, що забезпечує найбільш раціональний обсяг і структуру виробництва, рівень прибутку і рентабельності господарства, підвищення його конкурентоспроможності, а також сприяє розв’язанню соціальних питань. Річний план ґрунтується на перспективних планах господарства, є їх конкретизацією і деталізацією на певний рік.
Головними завданнями при розробці річного плану є мобілізація внутрішніх резервів підприємства на збільшення виробництва і реалізації продукції, підвищення її якості та конкурентоспроможності, зростання продуктивності праці, зниження собівартості продукції і якнайповніше використання ресурсного потенціалу, збільшення прибутку (валового доходу), підвищення рівня рентабельності виробництва, зростання добробуту працівників підприємства. Особливу увагу при цьому слід звертати на недопущення диспропорцій і встановлення раціональних пропорцій, збалансованості між обсягами виробництва і матеріально-технічними та фінансовими ресурсами, капітальними вкладеннями.
Річні плани сільськогосподарські підприємства розробляють, як правило, за типовими формами, рекомендованими Міністерством АПК України, що полегшує планово-аналітичну роботу. Для вузькоспеціалізованих підприємств запроваджені додаткові таблиці до річного плану в тих галузях (овочівництво, садівництво і т. д.), щодо яких його форми не повною мірою відображають специфічні особливості виробництва. Вони є частиною плану і узгоджуються з ним за відповідними показниками. У разі необхідності підприємства вносять у ці форми зміни, що враховують особливості підприємств.
Порядок розробки планових показників і заповнення відповідних форм викладено у Методичних вказівках по складанню плану економічного і соціального розвитку сільськогосподарських підприємств, затверджених Міністерством АПК України [53].
Річний план економічного і соціального розвитку охоплює всі сторони діяльності підприємства і має, як правило, шість розділів. Перший розділ — зведений. Він містить вихідні дані планування — реалізація сільськогосподарської продукції, у тому числі за державним і регіональним замовленням. Тут же наведено основні планові економічні показники діяльності підприємства: валова продукція сільського господарства, середньорічна чисельність працюючих, продуктивність і оплата праці, прибуток і рентабельність господарства, а також дані щодо трудомісткості та якості найважливіших видів продукції.
Другим (основним) розділом плану є виробнича програма, що визначає виробничу структуру підприємства, його спеціалізацію і темпи зростання виробництва. Вона є основою розробки всіх інших розділів плану. У сільськогосподарських підприємствах ця програма охоплює виробничі програми з рослинництва, тваринництва і для підсобних промислових господарств.
У виробничій програмі з рослинництва наведено дані про склад земельних угідь, план заходів щодо їх поліпшення, а також структуру посівних площ, рівень урожайності, валовий збір і баланс продукції рослинництва. Окремо показано потребу господарства у насінні, подано план заготівлі та внесення органічних і мінеральних добрив, застосування пестицидів.
Виробнича програма з тваринництва містить дані про планову продуктивність тварин, оборот стада за видами худоби та птиці, план відгодівлі та нагулу тварин, план парування та надходження приплоду, розрахунок потреби в кормах і підстилці і, нарешті, план виробництва продукції тваринництва та її розподілу.
У виробничій програмі для підсобних промислових виробництв передбачаються планові обсяги виробництва і реалізації продукції допоміжних підприємств з переробки сільськогосподарської продукції, виготовлення будівельних матеріалів, виробів з відходів промисловості, цехів-філіалів на договірних засадах, підсобних промислів, збору дикорослих плодів та ягід тощо.
Особливої уваги при обґрунтуванні виробничої програми підприємства та інших розділів плану потребує планування науково-технічного прогресу. У річному плані економічного і соціального розвитку підприємства план освоєння досягнень науки, техніки, передового досвіду та вдосконалення організації праці визначає напрями, обсяги, місця і строки освоєння нововведень, а також економічну ефективність і розміри стимулювання.
Третій розділ — «Енергетика» — містить план використання машинно-тракторного парку, автопарку, живого тягла, електрогосподарства та інших обслуговуючих виробництв, а також план витрат і обчислення собівартості одиниці роботи.
У четвертому розділі — «План з праці й соціального розвитку колективу» — наведено планові показники зростання продуктивності праці, визначено потребу в робочій силі щодо всіх категорій працівників, а також джерела її задоволення, фонди і середній рівень оплати праці за категоріями працюючих. Намічено заходи соціального розвитку колективу в плановому році: підготовка і підвищення кваліфікації кадрів, поліпшення умов праці й соціально-побутових умов, підвищення життєвого рівня, задоволення потреб духовного і фізичного розвитку членів колективу, розвиток особистого підсобного господарства.
П’ятий розділ — «План витрат і визначення собівартості продукції» — містить кошторис на виробництво, розрахунки зниження собівартості продукції, плановий її рівень за окремими видами продукції.
Шостий розділ — «Фінансовий план» — об’єднує план реалізації продукції, одержання валового доходу і прибутку господарства та їх розподілу, відомості, що стосуються доходів і витрат господарства, взаємовідносин з держбюджетом, кредитних взаємовідносин. Цей розділ є завершальним у річному плані, він синтезує і відображає у грошовому виразі кінцеві результати виробничо-господарської та фінансової діяльності підприємства.
Кожен розділ річного плану складається з кількох форм з розрахунками, які є в самому бланку плану і в робочих таблицях до нього (останні в органи вищого рівня не подають). Форми і розрахунки взаємозв’язані між собою у межах одного або декількох розділів плану. Узгодження і взаємозв’язок розділів, визначення обґрунтованих, правильних пропорцій між обсягом продукції і необхідними для її виробництва матеріально-грошовими і трудовими ресурсами забезпечуються складанням балансових розрахунків. У річному плані розробляються такі баланси: натуральні (земельних угідь, насіння і садивного матеріалу, кормів, добрив, енергетичних ресурсів та ін.), трудові (баланс робочої сили) та грошові (фінансовий план).
Однією з головних проблем методології планування є вибір системи показників, що характеризують зміст планів, умови їх виконання і є основою для оцінки діяльності підприємства та його підрозділів. Усю систему показників планів за найсуттєвішими ознаками можна розділити на такі групи:
— за економічним змістом — натуральні і вартісні. Натуральні показники призначені для матеріально-речового виразу та обґрунтування плану: кількість продукції, що виробляється, та її якість; необхідні матеріали за їх видами (корми, добрива, насіння тощо), технічні засоби. Вартісні показники використовують для характеристики загальних обсягів виробництва, темпів його розвитку, розмірів витрат, доходів та ін. Між ними існує тісний зв’язок і взаємозалежність. Вартісні показники обчислюються на основі натуральних. У той же час за допомогою узагальненої вартісної оцінки витрат та результатів стимулюють використання ресурсів, зростання ефективності виробництва;
— за економічним призначенням — кількісні та якісні. Перші характеризують абсолютні обсяги виробництва і ресурсів, що використовуються: обсяг продукції, чисельність працюючих, виробничі фонди тощо. Другі відображають ефективність використання виробничих ресурсів і всього процесу виробництва (урожайність культур і продуктивність худоби, продуктивність праці, матеріаломісткість, фондовіддача, собівартість одиниці продукції тощо);
— за способом характеристики предмета — абсолютні і відносні. Якщо перші характеризують те чи інше явище абсолютно, без порівняння з іншими показниками, то другі дають змогу зробити таке порівняння. Наприклад, вартість валової продукції сільського господарства і витрати на її виробництво як абсолютні показники дають інформацію про абсолютні їх розміри. Відношення ж вартості валової продукції до витрат на її виробництво дає відносний показник — коефіцієнт віддачі витрат.


загрузка...