Як вже зазначалося, процес постійного відновлення і повторення виробництва називається відтворенням. Відтворення здійснюється на основі органічної єдності всіх його чотирьох фаз - виробництва, розподілу, обміну та споживання. Процес відтворення включає в себе відтворення продуктивних сил (засобів виробництва і робочої сили) та виробничих відносин. Складовою частиною процесу відтворення є відтворення природних умов економічного зростання (родючість ґрунту, лісові ресурси, рибні запаси і т. ін), а також збереження і поліпшення середовища проживання людини. За умов сучасного етапу розвитку продуктивних сил важливу роль для процесу відтворення відіграє наука. Разом з відтворенням продуктивних сил відтворюються і техніко-економічні відносини - відносини спеціалізації, кооперування т» комбінування виробництва, його концентрація, обмін діяльністю між людьми тощо. Водночас відтворюється суспільна форма виробництва-виробничі відносини, в тому числі їх основа - відносини власності.
Відтворення може бути простим і розширеним. При простому відтворенні процес виробництва відновлюється у незмінних масштабах і увесь додатковий продукт використовується на особисте споживання.
Просте відтворення зустрічається дуже рідко.
Для сучасних суспільств властиве розширене відтворення. Розширене відтворення - це таке, при якому частина додаткового; продукту систематично перетворюється у фонд нагромадження і процес виробництва відбувається у розширених масштабах.
В сучасних умовах процес відтворення має певні особливості, по-перше, відбувається зближення темпів росту виробництва засобів виробництва (і підрозділу) і виробництва предметів споживання підрозділу). По-друге, змінюється співвідношення між промисловою і сільськогосподарською продукцією в сукупному суспільному продукті і національному доході: частка промислової продукції зростає, а частка сільськогосподарської продукції падає. По-третє, швидкими темпами зростає чисельність зайнятих у невиробничій сфері. По-четверте, зростає необхідність активного втручання держави у процес відтворення.
Результатом функціонування суспільного виробництва є сукупний суспільний продукт. Сукупний суспільний продукт (ССП) - це всі матеріальні блага вироблені в суспільстві протягом певного періоду, як правило, протягом року. Він має натурально-речову і вартісну форми. За натурально-речовою формою він включає в себе засоби виробництва і предмети споживання. Відповідно до цього і суспільне виробництво поділяється на два підрозділи: І підрозділ - виробництво засобів виробництва і II підрозділ - виробництво предметів споживання. За вартісною формою ССП включає в себе вартість спожитих засобів виробництва (С), вартість необхідного продукту (V) і вартість додаткового продукту (т).
Сукупний суспільний продукт створюється лише в сфері матеріального виробництва: в промисловості, в сільському господарстві та будівництві. В цих галузях ССП створюється як за натуральною, так і за вартісною формою. На транспорті, у зв'язку, торгівлі та громадському харчуванні в тій мірі, в якій тут відбувається продовження процесу виробництва , ССП створюється лише у вартісній формі. Тобто в цих галузях відбувається лише зростання вартості ССП, а кількість вироблених матеріальних благ залишається незміною.
У невиробничій сфері суспільний продукт не створюється, хоча праця, задіяна, скажімо, в освіті, системі охорони здоров'я, відпочинку тощо, сприяє збільшенню виробництва матеріальних благ, тобто відтворенню ССП.
З врахуванням ролі названих галузей у створенні ССП прийнято Поділяти працю на продуктивну і непродуктивну. Праця, яка створює Матеріальні блага, є продуктивною. Праця, затрачена з метою надання виробничих та особистих послуг є суспільно корисною.
Для продуктивної праці в умовах капіталізму характерним є те, °К> вона створює додаткову вартість. Ряд авторів і самі підприємці Вважають продуктивною будь-яку працю, якщо вона приносить Прибуток. Скажімо, антрепренер вважає, що праця найманих артистів є Продуктивною, оскільки вона приносить йому прибуток. Хоча насправді Заробітна плата артистів і прибуток антрепренера є вирахуванням з доходу публіки, тобто він може бути похідним і від заробітної плати робітників, зайнятих у сфері матеріального виробництва, і від створеної ними додаткової вартості.
Торговий капіталіст і банкір також вважають продуктивною працю своїх найманих службовців, оскільки вона приносить одному торговий прибуток, іншому - позичковий процент. В дійсності пращ торгового службовця, якщо вона не пов'язана з продовженням процесу виробництва в сфері обігу, і праця банківського службовця є непродуктивною.
Отже, коли мова йде про продуктивну працю в умовах капіталізму, то необхідно розрізняти продуктивну працю за суттю і за формою. За суттю продуктивна праця - це праця, яка створює додаткову вартість і цим самим збільшує вартість капіталу. Ця праця є матеріальною основою відтворення капіталістичних виробничих відносин.
За формою продуктивною працею є будь-яка наймана праця, що обмінюється на капітал і збільшує його вартість. Ця праця також відтворює капіталістичні виробничі відносини.