загрузка...
 
2. Національний продукт і його форми
Повернутись до змісту
Результатом виробництва на рівні макроекономіки € національний продукт. Національний продукт являє собою сукупність товарів і послуг, вироблених у межах національного господарства протягом року. В умовах товарного виробництва він обчислюється у вартісному вираженні. Національний продукт є матеріальною основою життя людей, оскільки саме він задовольняє різноманітні потреби населення. Сучасна економічна наука вивчає багато форм національного продукту. Серед них першорядне значення мають сукупний суспільний продукт, валовий внутрішній продукт, валовий національний продукт, національний доход, необхідний та додатковий продукт.
Сукупний суспільний продукт - це всі матеріальні блага, вироблені в суспільстві за певний період, як правило, за рік. В процесі виробництва і руху він виступає у формі валового і кінцевого продукту. Валовий суспільний продукт - це сукупний суспільний продукт, що включає в себе повторний облік вартості. Повторний облік виникає тому, що вироби і матеріали одних підприємств безліч разів використовуються на інших підприємствах і вартість цих виробів враховується кожним з них. Повторний облік приводить до деякого перебільшення дійсного обсягу суспільного продукту.
Для об'єктивного обчислення сукупного обсягу виробництва необхідно, щоб вартість продукту, виробленого протягом року, враховувалась лише один раз. Цим вимогам відповідає кінцевий суспільний продукт. Кінцевий суспільний продукт являє собою ССП, звільнений від повторного обліку, тобто це продукт, що купується для споживання, а не для подальшої обробки чи переробки. Інакше кажучи, це сума створеної протягом року нової вартості і сума вартості річної амортизації основних виробничих фондів, вартості використаних протягом року запасів сировини, матеріалів і напівфабрикатів без повторного обліку
Вартість кінцевої продукції сфери матеріального виробництва і сфери послуг визначається за допомогою таких макроекономічних показників, як валовий внутрішній продукт (ВВП), валовий національний продукт (ВНП), чистий продукт (ЧП). Показники ВВП і ВНП пов'язані між собою, оскільки вони, по-перше, на відміну від інших показників, відображають результати діяльності не тільки в сфері матеріального виробництва, айв сфері послуг. По-друге, обидва показники визначаються як вартість всього обсягу кінцевого виробництва товарів та послуг в економіці за рік. По-третє, показники ВВП та ВНП підраховуються як в поточних (діючих) цінах, так і постійних (ціна будь-якого базового року).
Проте між цими показниками є певна відмінність, яку можна побачити, проаналізувавши їх визначення. Валовий внутрішній продукт - це сукупна вартість кінцевої продукції сфери матеріального виробництва та сфери послуг незалежно від національної належності підприємств, розташованих на території даної країни. ВВП підраховується, таким чином, за територіальною ознакою. Валовий національний продукт - це сукупна вартість кінцевої продукції сфери матеріального виробництва і сфери послуг незалежно від місця розташування національних підприємств (в своїй країні чи за її межами). ВНП підраховується, таким чином, за національною ознакою. Різниця між ВВП та ВНП дуже мала і для провідних країн світу становить не більше ніж ±1% від ВВП. Тобто ВВП, на відміну від ВНП, не враховує чисті прибутки, одержані за кордоном.
Розрахунок ВВП і ВНП не охоплює багато операцій та послуг, які не піддаються точному розрахунку. Так, наприклад, він не включає Доходи тіньового бізнесу, бартерний обмін і інші. При усіх методах Розрахунку не включаються так звані невиробничі угоди та фінансові операції, наприклад, купівля-продаж цінних паперів.
Проте динаміка показників ВВП і ВНП дозволяє проаналізувати процеси, які відбуваються в основних галузях економіки будь-якої країни, спад виробництва або його зростання. Так, наприклад, динаміка ВВП країни відбиває прогресуючий впродовж 90-х років спад виробництва товарів та послуг в основних галузях національної економіки.
Розрізняють номінальний та реальний ВВП і ВНП. ВВП або ВНП виражений у поточних цінах, тобто показник, не скоригований на рівень цін, називають номінальним ВВП або ВНП. Якщо названі показники скориговані на темп інфляції або дефляції, то в такому випадку мова йде про реальний ВВП і реальний ВНП.
Як вимірювачі валового річного обсягу виробництва показники ВВП і ВНП мають суттєвий недолік, оскільки вони завищують обсяг виробництва на вартість амортизаційних відрахувань та суму непрямих податків. Цього недоліку частково позбавлений показник чистого національного проекту і повністю - показник національного доходу. Чистий національний продукт (ЧНП) являє собою ВНП, скоригований на суму амортизаційних відрахувань. Національний доход - це ВНП, скоригований на суму амортизаційних відрахувань та суму непрямих податків.
Важливого значення політична економія надає вивченню необхідного та додаткового продукту. Необхідний продукт - це частина, чистого продукту, яка використовується для відтворення і розвитку робочої сили, зайнятої у сфері матеріального виробництва, тобто для підтримання працездатності, включаючи і підготовку нового покоління працівників, які заміщують тих, хто втратив працездатність. Необхідний продукт повинен покривати витрати на харчування, одяг, утримання житла, на задоволення притаманних культурних і соціальних потреб, на екологічні потреби тощо. Переважну частину необхідного продукту становить заробітна плата, виплати і пільги із суспільних фондів споживання та доходи від домогосподарства.
Додатковий продукт - це частина чистого продукту, створена працівниками матеріального виробництва понад необхідний продукт. В умовах капіталізму додатковий продукт набуває форми додаткової вартості і привласнюється власниками засобів виробництва.
3. Національний доход та фази його руху Національний доход - це частина сукупного суспільного продукту, що залишається після заміщення спожитих засобів виробництва, тобто після вилучення з сукупного суспільного продукту фонду заміщення. Національний доход можна визначати і як різницю між ВНП та сумою амортизаційних відрахувань і сумою непрямих податків. До непрямих податків належать: податок з продажу, податок на додану вартість,; акцизний збір, ліцензійні платежі і мито. Ці податки фірми розглядають як витрати виробництва і тому додають їх до цін на продукти"
Національний доход, як і весь сукупний суспільний продукт, виступає в натурально-речовій та вартісній формах. За натурально-речовою формою він включає в себе вироблені протягом року всі предмети споживання і ту частину засобів виробництва, що залишається після відрахування фонду заміщення. Ця частина засобів виробництва використовується для розширення виробництва і створення резервів.
За вартісною формою національний доход являє собою новостворену вартість, яка включає в себе вартість необхідного і додаткового продукту.
Національний доход обчислюють виробничим і розподільчим методами. Виробничий метод полягає у підсумуванні чистої продукції всіх галузей матеріального виробництва. При цьому чиста продукція кожної галузі визначається як різниця між валовою продукцією і матеріальними виробничими затратами. Розподільчий метод обчислення національного доходу ґрунтується на підсумуванні первісних доходів населення, зайнятого у сфері матеріального виробництва, і доходів виробничих підприємств усіх форм власності.
Прийнято розрізняти вироблений і використаний національний доход. Вироблений національний доход - це сума продукції галузей матеріального виробництва. Його обчислюють у цінах кінцевого споживання, за винятком величини дотації. Використаний національний доход являє собою вартість матеріальних благ, що спрямовуються на невиробниче споживання і на нагромадження. Визначають його як суму фонду споживання і фонду нагромадження. Використаний національний доход відрізняється від величини виробленого національного доходу на величину сальдо (різниці) експорту та імпорту і заміщення народногосподарських втрат, до яких належать втрати від стихійного лиха, незавершеного і списаного будівництва.
Оскільки національний доход є джерелом споживання і нагромадження, остільки кожне суспільство зацікавлене в зростанні його виробництва. При цьому вкрай важливо, щоб темпи зростання національного доходу були вищі темпів збільшення населення. Саме за таких умов може зростати частка національного доходу, що припадає на кожного члена суспільства.
На темпи зростання національного доходу роблять прямий вплив такі фактори. По-перше, збільшення маси праці, що застосовується у виробництві, тобто зростання кількості зайнятих робітників, коли це Доцільно, а також підвищення інтенсивності їх праці і збільшення відпрацьованого часу, якщо останнє має місце. По-друге, на темпи зростання національного доходу робить вплив підвищення продуктивності праці. Продуктивність праці пов'язана з конкретною Працею і тому впливає не на вартісну величину національного доходу, а на його фізичний обсяг, тобто на масу споживних вартостей, в якій втілюється національний доход. По-третє, економія засобів виробництва, оскільки зменшує частку фонду заміщення і відповідно збільшує частку національного доходу в суспільному продукті.
Опосередковано на зростання національного доходу впливає підвищення культурно-технічного рівня працівників та розвиток сфери обслуговування - охорони здоров'я, індустрії відпочинку тощо.
Національний доход у своєму русі проходить не тільки фазу виробництва, а й фази розподілу, обміну і споживання. При первісному розподілі національного доходу утворюються основні (первинні) доходи, що безпосередньо пов'язані з виробництвом, - заробітна плата і прибуток підприємства. В умовах капіталізму національний доход первісно розподіляється між трьома основними класами суспільства: промисловими, торговими та позичковими капіталістами, землевласниками і робітниками. Цей розподіл визначається існуючими відносинами власності. Додаткова вартість, створена найманими робітниками, розпадається на прибуток промислових і торгових капіталістів, процент позичкових капіталістів і земельну ренту землевласників. Робітники одержують заробітну плату. Доходи робітників у вигляді заробітної плати і доходи дрібних товаровиробників, основані на особистій праці, становлять собою трудові доходи.
В результаті перерозподілу національного доходу створюються похідні (вторинні) доходи, тобто доходи осіб, зайнятих у невиробничій сфері, остаточно формуються доходи працівників виробничої сфери і доходи держави.
Перерозподіл національного доходу здійснюється, по-перше, шляхом формування доходів та видатків державного бюджету; по-друге, шляхом оплати населенням різних послуг, що надають працівники невиробничої сфери; по-третє, механізм цін, особливо при інфляції.
В результаті розподілу та перерозподілу національного доходу формуються два суспільних фонди: фонд споживання і фонд нагромадження. Фонд споживання використовується, як вже зазначалося, для задоволення матеріальних і культурних потреб населення. Він включає в себе фонд заробітної плати працівників матеріального виробництва, фонд заробітної плати працівників невиробничої сфери, фонд соціального страхування, пенсійний фонд, витрати на управління та оборону.
Фонд нагромадження складається з фонду розширення виробництва, фонду капітального будівництва у невиробничій сфері, фонду для створення резервів та страхових запасів.
Важливою проблемою процесу відтворення є забезпечення правильного співвідношення між фондом споживання і фондом нагромадження. В умовах високої питомої ваги фонду нагромадження сьогоднішні інтереси населення щодо споживання приносять в жертву в ім'я майбутнього. А якщо, навпаки, швидше зростає фонд споживання на шкоду фонду нагромадження, то населення матиме краще споживання сьогодні, але в майбутньому не буде забезпечене достатнє зростання виробництва і споживання. Тому вкрай необхідна оптимізація темпів зростання виробництва і споживання. Якщо випереджаючими темпами буде зростати споживання, то це означатиме, що суспільство проїдає запаси, які має, і через деякий час зіткнеться з різким зниженням життєвого рівня. Необґрунтоване зниження фонду нагромадження призводить до скорочення капітальних вкладень, які спрямовані на розвиток виробництва і невиробничої сфери. Інвестиційний спад, що спостерігається нині в Україні, негативно впливає на економічний розвиток.
Слід мати на увазі, що співвідношення між фондом споживання і фондом нагромадження в значній мірі залежить від рівня економічного розвитку країни. В розвинених країнах норма нагромадження в національному доході, при інших рівних, як правило менша, ніж в країнах слаборозвинених.


загрузка...