Господарський механізм становить собою сукупність організаційних, правових та інших форм, методів та важелів використання економічних законів, розв'язання суперечностей суспільного способу виробництва, реалізації відносин власності, всебічного розвитку людини, формування і задоволення її потреб, узгодження економічних інтересів суспільства, основних класів, соціальних груп, трудових колективів та особи. В коленому суспільному способі виробництва господарський механізм має свої якісні особливості, які обумовлені рівнем продуктивних сил і характером виробничих відносин.
В будь-якому суспільстві господарський механізм виконує певні Функції, серед яких виділимо найважливіші і найбільш загальні.
Перша і найважливіша функція господарського механізму полягає у використанні економічних законів даного суспільного способу виробництва. Використання економічних законів стає можливим лише тоді, коли суспільство, по-перше, матиме чітку, науково-обґрунтовану. Програму дій, постановку конкретних і реальних цілей та завдань; здійснюватиме розроблені програми.
Друга функція господарського механізму полягає у розв'язанні соціально-економічних суперечностей, передусім суперечності між продуктивними силами та виробничими відносинами.
Третя функція господарського механізму полягає у реалізації відносин власності, тобто забезпечення таких умов, за яких відносини сприяють розвитку всієї системи продуктивних сил, насамперед, безпосереднього працівника як основної продуктивної сили суспільства.
Четвертою важливою функцією господарського механізму є
всебічний розвиток людини, її матеріальних і духовних потреб, інтересів та стимулів, тобто господарський механізм повинен забезпечити розвиток не тільки біологічного аспекту сутності людини, але й соціального. Це дасть можливість людині стати активним суб'єктом виробничих, соціальних, політичних, правових і культурних відносин. Шляхом виконання названих функцій господарський механізм може забезпечити ефективну взаємодію продуктивних сил, виробничих і організаційно-економічних відносин.
Господарський механізм включає в себе різнорідні елементи, які можна згрупувати в такі блоки. По-перше, державне регулювання економіки шляхом проведення активної податкової, фінансово-кредитної, грошової, амортизаційної, інвестиційної, антикризової, антициклічної політики. По-друге, організаційні структури управління, які включають в себе форми організації економічних зв'язків (державне замовлення, вільні договірні зв'язки), системи управлінських органів (уряд, міністерства, регіональні та галузеві структури, виробничі об'єднання, підприємства), форми участі працівників в управлінні. По-третє, госпрозрахункове стимулювання, яке включає в себе форми і системи заробітної плати, ціноутворення та фінансово-кредитні важелі.
В залежності від економічної системи названі елементи господарського механізму проявляються по-різному і відіграють неоднакову роль у суспільному відтворенні. Скажімо, якщо в умовах соціалізму центральною ланкою господарського механізму виступає планування, яке адекватно виражає природу суспільної власності і втілює властивий соціалізму об'єктивний закон планомірного розвитку виробництва, то в умовах капіталізму центральною ланкою господарського механізму виступає ринок з його механізмом коливання попиту і пропозиції, стихійним встановленням цін і конкуренцією.
Прийнято розрізняти вузьке і широке тлумачення суті ринку. V вузькому розумінні ринок становить собою обмін, організований за законами товарного виробництва та обігу. Він може мати місце в будь-якому суспільстві, починаючи з ранніх етапів первіснообщинного ладу-В широкому розумінні ринок становить собою систему виробничих відносин, в основі якої лежить приватна власність на засоби виробництва, свобода підприємництва і вільна конкуренція. Він мав місце тільки на етапі раннього капіталізму. В умовах нинішніх індустріально розвинути* країн такий ринок відсутній, оскільки в них діють фактори, які викликають різного роду відхилення в ринкових процесах.* До таких факторів належать наявність державної, колективної і монополістичної власності, обмеженість свободи підприємництва і вільної конкуренції пануванням монополій і державним регулюванням. Проте традиційно економіку розвинутих капіталістичних країн прийнято називати ринковою.
В залежності від умов, в яких діють господарюючі суб'єкти, розрізняють вільний, монополізований і регульований ринки. Вільний ринок - це ринок з великою кількістю товаровиробників однорідної продукції, які не в змозі впливати на рішення один одного. Монополізований ринок - це ринок, для якого характерна незначна кількість виробників даного товару і дії учасників ринкових відносин регламентовані угодою між ними. Регульований ринок - це ринок, який контролюється і регулюється державою за допомогою спеціальних заходів економічного та адміністративного характеру.
За ознакою простору дії розрізняють місцевий, регіональний, національний, світовий ринки, а з точки зору відповідності чинному законодавству - легальний і тіньовий ринки.
Складовими елементами ринкового механізму, як вже говорилось, є попит, пропозиція, ринкова ціна і конкуренція.
Попит являє собою потребу в певному товарі, що забезпечена грошима. Пропозиція - це сукупність товарів, які представлені на ринку.
Ринкова ціна - це ціна, що встановлюється на ринку Розрізняють ціни попиту, пропозиції і рівноваги. Під ціною попиту розуміють граничну максимальну ціну, за яку покупці ще згодні купувати товар. Під ціною пропозиції розуміють граничну ціну, за яку продавці ще готові продавати свій товар. Ціна рівноваги - це ціна, що складається при рівності попиту і пропозиції.
Ринковий механізм виконує інформативну, регулюючу і сануючу (ліквідаційну) функції. Інформативна функція полягає в тому, що через коливання цін на товари і послуги ринок надає учасникам виробництва об'єктиви}' інформацію про суспільно необхідні витрати виробництва і суспільно необхідну якість та асортимент товарів і послуг, що виробляються. Регулююча функція ринку проявляється в тому, що в результаті вкладання коштів у виробництво тих товарів, які користуються попитом і які приносять максимальний прибуток досягається певна відповідність між обсягом виробництва і суспільними потребами, формуються необхідні економічні пропорції, вирішити всі проблеми економічного життя, виникає об'єктивна необхідність державного втручання в економіку. Однією з форм такого втручання є державне Регулювання суспільного відтворення. Вперше ідею про об'єктивну Необхідність державного регулювання економіки обґрунтували класики Марксизму. Вони аргументовано доказали, що ринкове стихійне Регулювання за допомогою внутрігалузевої і міжгалузевої конкуренції Неспроможне забезпечувати пропорційний розвиток економіки, вилатати пріоритетні напрями науково-технічного прогресу, сануючу функцій ринок виконує тоді, коли в результаті конкуренції суспільне виробництво звільняється від економічно слабких, нежиттєздатних господарських одиниць і, навпаки, сприяє виживанню і зміцненню більш ефективних.