загрузка...
 
2. Планомірний розвиток і товарно-грошові відносини при соціалізмі
Повернутись до змісту
Однією із загальних економічних закономірностей соціалістичного будівництва є планомірний розвиток народного господарства. Планомірність - це постійна, свідомо підтримувана пропорційність в масштабах всього суспільства між величиною суспільної праці і суспільними потребами.
Пропорціональність в народному господарстві означає такий стан економіки, при якому кожна її галузь створює стільки матеріальних 5лаг і послуг певної якості, скільки необхідно для повного задоволення ними нормальних для даного етапу розвитку виробничих та особистих потреб.
Пропорції в народному господарстві постійно змінюються під впливом науково-технічного прогресу, зростання продуктивності праці, розвитку особистих потреб, зміну міжнародній обстановці, прорахунків у плануванні та природних факторів. Проте завдяки планомірності є можливість ліквідовувати диспропорційність.
Для задоволення суспільних та особистих потреб підтримуються такі основні групи пропорцій:
загальноекономічні пропорції, які охоплюють народне господарство в цілому (певні співвідношення між виробництвом і споживанням, фондом заміщення і національним доходом, споживанням і нагромадженням, першим і другим підрозділами, промисловістю і сільським господарством і т. п.);
міжгалузеві пропорції, тобто певні співвідношення між галузями в самій промисловості та сільському господарстві;
внутрігалузеві пропорції, тобто певні співвідношення всередині даної галузі;
внутрівиробничі пропорції, тобто певні співвідношення між виробничими підрозділами підприємства;
територіальні пропорції, тобто співвідношення в розвитку господарства економічних районів та адміністративно-територіальних одиниць країни;
міждержавні пропорції, які становлять собою принципово новий вид пропорцій, що виникають в процесі міжнародного поділу праці.
Формою практичної діяльності по використанню дії закону планомірного, пропорційного розвитку економіки є планування. Співвідношення між планомірністю і плануванням таке, як між змістом та формою. Планомірність - зміст, планування - суб'єктивна форма об'єктивного змісту.
Планування включає в себе складання планів, доведення планів до виконавців та контроль за виконанням планів і таке інше. При складанні планів повинні враховуватися вся система економічних законі в соціалізму, закони природничих і технічних наук, економічні інтереси соціальних груп, класів і суспільства в цілому.
Практика соціалістичного будівництва виробила такі принципи планування:
наукова обґрунтованість планів на основі свідомого використання економічних законів соціалізму та законів природничих і технічних наук;
єдність політичного та економічного підходу до розв'язання народногосподарських питань, тобто плани розвитку економіки повинні бути спрямовані на вирішення певних політичних завдань, а політика в свою чергу має бути спрямована на забезпечення сприятливих умов для здійснення планів розвитку економіки;
демократичний централізм, який передбачає органічне поєднання централізованого планового керівництва економікою в масштабі країни з широкою ініціативою і творчістю місцевих органів влади, підприємств та широких верств населення;
директивний (обов'язковий) характер планів;
поєднання перспективних планів з поточними;
оптимальне поєднання галузевого і територіального аспектів у плануванні;
повсякденний облік та контроль за виконанням планів.
Ігнорування зазначених принципів планування неминуче призводить до негативних соціально - економічних наслідків. Тому соціалістичне суспільство повинне постійно дбати про їх дотримання. Коли йдеться про вдосконалення планування, то мається на увазі передусім дотримання принципів планування.
Планомірний розвиток економіки, що має місце в умовах соціалізму, не виключає існування й використання товарно-грошових відносин. Необхідність збереження товарно-грошових відносин при соціалізмі обумовлена цілим рядом об'єктивних причин, серед яких найважливішими є такі:
суспільний поділ праці і спеціалізація виробництва як загальна основа будь-яких товарно-грошових відносин;
відносна економічна відособленість соціалістичних підприємств, яка проявляється в тому, що підприємства відособлені одне від одного і по відношенню до суспільства (держави) в цілому;
соціально-економічна неоднорідність праці, яка вимагає вартісної форми її обліку і передбачає використання категорії абстрактної праці;
наявність системи зовнішньоекономічних зв'язків у товарній формі.
Існування при соціалізмі товарного виробництва породжує дію всіх економічних законів та категорій товарного виробництва, зокрема законів вартості, попиту і пропозиції, грошового обігу та категорій таких як товар, вартість, ціна, гроші, прибуток і таке інше.
Товарно-грошові відносини в умовах соціалізму виражають принципово нові за змістом і формою економічні зв'язки між людьми і тому докорінно відрізняються від товарно-грошових відносин на попередніх ступенях історії суспільства. Ці відмінності такі:
товарно-грошові відносини базуються на суспільній власності на засоби виробництва і виключають можливість експлуатації людини людиною і привласнення чужої неоплаченої праці;
товарно-грошові відносини розвиваються на основі дії всієї системи економічних законів соціалізму, носять планомірний характер, виключають стихію і конкуренцію, розорення одних і збагачення інших;
сфера товарно-грошових відносин має обмежений характер, оскільки не купуються і не продаються засоби виробництва й робоча сила і гроші не можуть перетворитися у капітал.
Оскільки товарно-грошові відносини в умовах соціалізму мають певні відмінності від товарно-грошових відносин попередніх способів виробництва, то і дія економічних законів, в тому числі і закону вартості, має певні особливості. При соціалізмі закон вартості використовується свідомо суспільством і державою у тісному зв'язку з іншими економічними законами (основним економічним законом, законом планомірного розвило/, законом розподілу за працею і інше). В результаті цього дія закону вартості не супроводжується руйнівними наслідками, не веде до розшарування виробників: розорення одних і збагачення інших.
Закон вартості проявляється в багатьох категоріях, найбільше свій прояв він знаходить в ціні. Ціна являє собою грошовий вираз вартості товару, встановлюваний державою свідомо і в плановому порядку. Науковою основою ціноутворення є використання всієї системи економічних законів соціалізму, в тому числі і закону вартості, попиту і пропозиції. Об'єктивні тенденції ціноутворення вимагають, щоб цінну все більшій мірі відображали суспільно необхідні затрати праці, забезпечували заміщення витрат виробництва та обігу й середній прибуток нормально працюючим підприємствам, а також враховували споживну вартість товару.
В умовах соціалізму здійснюється єдина державна політика цін, яка досягається тим, що:
вищі господарські органи визначають загальний рівень цін;
існує єдина методологія ціноутворення;
вищі органи управління встановлюють конкретні ціни на найважливіші товари народного споживання і засоби виробництва.
Єдина державна політика цін дає можливість цінам краще виконувати їх основні функції - планово-облікову, розподільчу і стимулюючу. В умовах соціалізму облік здійснюється не тільки в натуральній, а й у вартісній формах (валового внутрішнього продукту, національного доходу, бюджету і таке інше). За допомогою цін держава здійснює розподіл і перерозподіл національного доходу між галузями, економічними районами, підприємствами і таке інше. За допомогою ціни стимулюється освоєння нових видів продукції, впровадження нової техніки, підвищення якості продукції, прискорений розвиток окремих галузей народного господарства, а також прискорення або обмеження споживання певних видів продукції.
Необхідно пам'ятати, що планове ведення народного господарства не має нічого спільного із надмірною зарегульованістю економіки, яка виникає в результаті ігнорування дії економічних законів соціалізму та принципів і методів соціалістичного господарювання. Надмірна зарегульованість може призвести до суб'єктивізму та волюнтаризму і викликати негативні явища в економіці: зростання витрат виробництва, дефіцит одних товарів і надлишок інших, зниження матеріальної зацікавленості в результатах праці, зниження добробуту населення.


загрузка...