Сутність витрат виробництва.
Витрати виробництва - витрати на придбання основних факторів, виробництва, тобто робочої сили, засобів виробництва (в тому числі землі) для виготовлення продукції протягом певного періоду.
На думку західних економістів, витрати виробництва складаються з витрат на придбання землі, найманої праці, капіталу і праці підприємців, яка вимірюється величиною прибутку або підприємницьким доходом.
Витрати виробництва, як правило, менші, ніж авансований капітал, оскільки він містить всю вартість основного капіталу, а витрати виробництва — лише вартість їх зношування (амортизацію).
Явні та неявні витрати. Класифікація витрат виробництва на явні та неявні властива західній економічній літературі.
Явні витрати виробництва - витрати на відшкодування використаних факторів виробництва, які підлягають безпосередній грошовій оплаті.
До них належать витрати на оплату робочої сили (заробітна плата), капіталу (основного і оборотного), землі (орендна плата), а також оплата транспортних витрат, комунальних послуг, відсотків за кредит та ін. Сукупність всіх явних витрат ще називають собівартістю продукції. Явні платежі повністю відображаються в бухгалтерському обліку, внаслідок чого їх називають бухгалтерськими витратами. До цих витрат прибуток підприємця не входить.
Неявні (або змінені, альтернативні) витрати - витрати, які підприємством не виплачуються.
До них належать нормальний прибуток підприємця та гроші, які могло б отримати підприємство у разі вигіднішого використання власних ресурсів. (Згадайте щодо цього сутність альтернативних витрат.) Витрати виробництва, до яких входить нормальний прибуток підприємця та інші неявні витрати, в західній економічній літературі називають економічними витратами. Загалом вони складаються з бухгалтерських та неявних витрат.
Розрізняють також постійні та змінні витрати. До постійних належать витрати на заробітну плату, на сплату оренди (якщо орендуються приміщення, основні фонди тощо), на освітлення, опалення, на сплату відсотків за кредит та ін. Ці витрати відносять до постійних тому, що вони незмінні для діючого підприємства. До змінних належать витрати на сировину, матеріали, паливо, електроенергію.
Шляхи зниження витрат виробництва. Товаровиробники в умовах конкуренції повинні прагнути до скорочення витрат виробництва або собівартості продукції (тобто вартості для себе, для даного підприємства). Це зумовлено тим, що зниження собівартості є основою зниження цін, що, у свою чергу, дає змогу підприємцю отримати більший прибуток. Для зниження витрат, пов'язаних з використанням основних фондів, необхідно поліпшувати якість машин, устаткування, споруд, зменшувати частку пасивної частини основних фондів (кількість складських приміщень, інших споруд та ін.). Особливо слід дбати про зниження непродуктивних витрат — штрафів, відшкодування збитків тощо, пов'язаних з невиконанням підприємством своїх договірних зобов'язань. До них відносять також прогули працівників на підприємстві.
В Україні надзвичайно велику роль у зниженні собівартості на підприємствах відіграє економія сировини, електроенергії, палива. Так, Франція, яка за територією та чисельністю населення майже така, як Україна, виробляє приблизно у 5 разів більше товарної продукції, але споживає при цьому майже у 3 рази менше газу. У розрахунку на 1000 дол. виробленого валового продукту Україна споживає 1840 кг нафтового еквівалента (тобто 1840 кг нафти, якщо перерахувати на неї всі витрачені енергоносії), тоді як Фінляндія — 206 кг, Франція — 182, Німеччина — 145, Данія — 141 кг. (Чи могли б ви назвати шляхи зниження витрат електроенергії на прикладі власної сім'ї?).