загрузка...
 
5.1. Від обміну діяльністю до натурального обміну
Повернутись до змісту
Обмін як суспільне відношення виникає разом із людським суспільством і розвивається разом з ним. Первісна форма обміну — обмін діяльністю в процесі суміснорозділеної праці. Власне, сама суміснорозділена праця являла собою обмін діяльністю. Адже у ній одні індивіди здійснювали діяльність, необхідну і корисну не безпосередньо для себе (наприклад, полохання дичини, яка внаслідок цього втече), а для інших індивідів (які захоплюють цю дичину). Але через співвідношення своєї діяльності з діяльністю інших індивідів своя діяльність стає корисною і для її суб'єктів. Одні індивіди віддають свою діяльність іншим, і навпаки, тобто відбувається обмін діяльністю і виникає загальний корисний ефект. Однак обміну продуктами ще не існує, оскільки спільно здобутий продукт (дичина, дика тварина й тощо) не обмінюється, а просто розподіляється між індивідами. Тому історично першою пануючою великою формою обміну є обмін діяльністю.
У міру розвитку продуктивних сил і поділу праці виникають різні її види, розділені спершу природно. Частина членів общини, наприклад, займалася мисливською діяльністю, частина — збиранням або ж різні групи займалися збиранням різних рослинних продуктів, але усе доставлялося для спільного споживання. Таким чином, продукти відносно відокремленої діяльності одних індивідів споживалися також іншими індивідами і навпаки. Тут має місце не лише обмін діяльністю, а й обмін продуктами. Точніше, обмін діяльністю здійснюється через обмін продуктами. Обмін діяльністю є лише підпорядкованим моментом обміну продуктами. Такий обмін називається натуральним, і є формою продуктообміну в широкому розумінні як обміну здобутими результатами праці (натуральний обмін, товарообмін та ін.).
Натуральний обмін мав історичні форми розвитку. Спочатку він мав замкнутий характер, здійснювався усередині общини і не передбачав еквівалентності. Це зародкова форма натурального обміну. Тут обмін продуктами наче й існує, і його ще немає. Він виникає зі спільного споживання продуктів різних видів праці, але не являє собою самостійного акту. Пропорції, у яких різні індивіди споживали продукти діяльності інших індивідів, могли бути найрізноманітнішими. Але всі брали участь у праці в міру своїх сил і здібностей, і споживали те, що ними було зроблено і добуто. Рівність праці і споживання тут забезпечувалася щодо всієї общини, а в кожному окремому епізоді була скоріш випадковістю, ніж закономірністю. Ця форма натурального обміну називається замкнутою, або внутрішньою.
Тут наведено приклад із трьома видами продукту. Можна скласти відповідні схеми для чотирьох, п'яти і більше видів продуктів (звісно, що їхня кількість спочатку обмежена через нерозвиненість виробництва). Але принцип такий, що кожний із вироблених продуктів обмінюється безпосередньо з усіма іншими у будь-якій пропорції (>, -, <).
Розірвана форма Подальший розвиток продуктивних сил, розподілу праці, можливостей нагромадження продуктів призводить до появи обміну між общинами. Обмін спочатку має випадковий характер. Еквівалентності, як і раніше, не існує. Пропорції обміну не зафіксовані.
Як правило, обмінюються не два продукти, а їхня визначена сукупність з одного та з іншого боку. При цьому відбуваються розрив замкнутої, внутрішньої форми натурального обміну і виникнення зовнішнього відносно общини обміну. Ця форма обміну називається розірваною, або зовнішньою формою натурального обміну.
У міру подальшого розвитку виробництва і міжобщинних зв'язків виникає відокремлення обміну різних видів вироблених у процесі праці продуктів. Тепер обмінюються не маси продуктів, а один продукт безпосередньо на інший. Але ці продукти, як і раніше, не виробляються спеціально для обміну і не виступають товарами. Тому еквівалентність не є тут сталим відношенням. Пропорції обміну ще не закріплені. Ця форма обміну називається відокремленою формою натурального обміну.
Це перехідна форма від натурального обміну до товарообміну, що містить у собі відношення X продукту А = Y продукту В, що безпосередньо перетворюється у відношення X товару А = Y товару В і до якого вона у своєму розвитку тяжіє. Але відношення X продукту А = продукту В ніде не існує як самостійна форма обміну, бо встановлення рівності, еквівалентності передбачає регулярний обмін, а він неможливий без спеціального виробництва продуктів для обміну, що стають товаром. В міру того як відношення X продукту А = У продукту В розвивається в самостійну форму натурального обміну, воно втрачає самостійність і перетворюється на просту форму товарообміну.


загрузка...