загрузка...
 
21.1. Попит на чинники виробництва
Повернутись до змісту
Ринок чинників багато в чому схожий на ринок товарів та послуг і тому до нього можна застосувати підхід з точки зору теорії попиту та пропозиції і методів граничного аналізу. Особливість ринку чинників полягає в тому, що тут ролі учасників обміну міняються на протилежні: фірми стають покупцями, а споживачі товарів та послуг — продавцями. Тому попит на чинники виробництва визначається пропозицією товарів і послуг, а пропозиція чинників — споживчим вибором.
Показник кількості продукції, яка припадає на одиницю чинника, що здобувається, є граничний продукт чинника у фізичному виразі. Він означає зміну в кількості випуску, спричинену використанням кожної додаткової одиниці певного чинника виробництва, за умови, що всі інші чинники залишаються незмінними. Якщо, наприклад, додаткова година роботи на електроламповому заводі дає змогу збільшити випуск на п'ять лампочок, це і буде граничний продукт трудового чинника.
Динаміка цього показника відбиває закономірність зниження граничної продуктивності чинника, використання якого послідовно зростає при незмінній кількості інших факторів. Якщо послідовно збільшувати кількість зайнятих робітників, то кількість продукції, що випускається, зростатиме, але в спадному темпі; залучення п'ятого робітника дасть змогу збільшити випуск на 15 одиниць, тим часом, як залучення шостого — на 14 одиниць. Зрештою буде досягнута така точка, після якої залучення наступного робітника взагалі не спричинить збільшення випуску (граничний продукт дорівнюватиме нулю). Після цієї точки подальше зростання випуску стане можливим тільки при додатковому залученні інших чинників. •
Щоб визначити, яку кількість кожного чинника необхідно придбати для забезпечення максимуму прибутку, фірма має враховувати не тільки фізичні розміри граничного продукту, а й дохід, що дає продаж продукції, виробленої кожною додатково залученою одиницею чинника. Це виражається показником граничного доходу від продукту певного чинника.
За умов досконалої конкуренції, коли граничний дохід дорівнює ціні, однаковій для кожної одиниці випуску, граничний дохід від продукту будь-якого чинника — це вартість граничного продукту, тобто добуток граничного продукту у фізичному виразі на ціну одиниці випуску. Якщо фірма опиняється в умовах недосконалої конкуренції, продажна ціна продукції буде варіюватися залежно від зміни обсягу випуску. При попиті, що скорочується, фірма має знижувати ціну, якщо вона хоче зберегти чи збільшити обсяг продажів. Тому граничний дохід на одиницю випуску завжди буде менший за ціну, а отже, граничний дохід від продукту певного чинника буде менший за вартість граничного продукту. Це означає, що в міру збільшення використання будь-якого чинника при спадних цінах дохід, який він дає, скорочуватиметься швидше, ніж буде зменшуватися граничний продукт у фізичному виразі і на якомусь етапі зникне. Після цього моменту граничний дохід від чинника набуватиме негативних значень, хоч величина граничного продукту може залишатися позитивною.
Третій момент, який має враховувати фірма визначаючи, яку кількість чинника використати для забезпечення максимуму прибутку,— витрати на кожну додаткову одиницю залучуваного чинника — граничні чинникові витрати. Якщо фірма здобуває чинники на ринку досконалої конкуренції та приймає ціну, то її граничні факторні витрати дорівнюють ринковій ціні певного чинника.
Прагнучи максимізувати прибуток, фірма буде порівнювати граничний дохід від продукту цього чинника з граничними витратами на його придбання. Якщо граничний дохід перевищує граничні факторні витрати, кожна додаткова одиниця чинника, що залучається, додасть більше до доходу, ніж до витрат, і тим самим збільшить прибуток. Якщо граничні витрати перевищать граничний дохід, скорочення використання чинника на одну одиницю спричинить зменшення витрат у більшій мірі, ніж зменшення доходу, й теж збільшить прибуток. Лише за рівності витрат і доходу зміна у використанні чинника не спричиняє зміни в прибутку:
т/с = тгр, де mfc — граничні факторні витрати; тгр — граничний дохід від продукту чинника.
Правило максимізації прибутку, яким керується фірма, купуючи чинники виробництва, годиться як для досконалої, так і для недосконалої конкуренції.
На графіку (рис. 21.1) цю ситуацію наведено у вигляді перетину кривих граничного доходу від продукту певного чинника і граничних факторних витрат.

Крива граничного доходу становить лінію з ухилом униз, оскільки збільшення використання чинника спричиняє спадну віддачу.
Крива граничних факторних витрат має вигляд горизонтальної лінії, оскільки за умов досконалої конкуренції піна одиниці чинника не залежить від фірми і залишається незмінною.
Крива попиту на скільки крива граничного доходу від продуктивності певного чинника в цій ситуації показує, яку кількість чинника фірма використовує при кожній з можливих цін, ця крива збігається з кривою попиту фірми на згаданий чинник виробництва.
Якщо врахувати попит усіх фірм на певний чинник за тієї чи іншої ціни на нього, то одержимо ринкову криву попиту на цей чинник. Особливістю ринкового попиту на чинники є те, що це — похідний попит, оскільки він цікавий для покупця не сам по собі, а як можливість виробляти споживчі товари і послуги. Саме попит на споживчі товари та послуги визначає зрештою попит на чинники виробництва. Попит на землю визначається попитом на продукцію, яку на ній можна виростити, або на приміщення, які на ній можна побудувати. Як і попит на товари, попит на чинники змінюється залежно від зміни цін. Зміни ціни будь-якого чинника спричиняє зменшення чи збільшення кількості, у якій він використовується у виробництві. На графіку (рис. 21.2) це буде відбиватися рухом уздовж кривої попиту на певний чинник DJ.

Зміна економічних умов, не пов'язаних з цінами, спричиняє зрушення кривої попиту на чинник. І зміни можуть бути такими. По-перше, збільшення попиту на продукт, що випускається за допомогою певного чинника, призводить до зрушення кривої попиту праворуч (Dr), а зниження попиту на цей продукт — ліворуч (D2). По-друге, зростання ціни на замінний чинник має як наслідок зрушення кривої попиту праворуч, а на доповнюючий — ліворуч. По-третє, будь-які зміни в технології, які спричиняють зростання граничної продуктивності чинника, зрушують криву попиту праворуч, а падіння граничної продуктивності — ліворуч.



загрузка...